Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Сьогодні сотні мешканців Дніпра прийшли на Алею Героїв, щоб у День пам’яті захисників України віддати шану полеглим героям. Хвилина мовчання, море квітів до обелісків з прізвищами захисників України, які віддали своє життя за нашу свободу та незалежність.
Серед військовослужбовців Дніпровського, Черкаського, Гвардійського гарнізонів, представників духовенства, були і ті, хто в серпні 2014 року пройшов крізь пекло Іловайського котла. Народний Герой України лейтенант Андрій Гасюк один із них.
– Ми чітко виконували завдання, навіть коли в Іловайськ зайшла бронегрупа противника. Виявивши її, ми навели нашу артилерію. Хлопці добре попрацювали. Вцілілі після артобстрілу окупанти панікували. Про те, що всі вони російські десантники, свідчили їхні військові квитки, паспорти. Після короткого допиту ми їх відправили до вищого штабу, – розповів Андрій.
Щільні удари ворожої артилерії та бронегруп із різних напрямків свідчили, що наші підрозділи потрапили в оточення. Сформувавши невелику колону з одного БМП та кількох легковиків, яку очолив молодший сержант Андрій Гасюк, особовий склад зведеної роти та частина бійців із батальйону «Донбас» пішли на прорив. Відстрілюючись, доїхали до села Червоносільське. Після чергового обстрілу техніка вийшла з ладу, тож далі проривалися пішки. Ворог сидів у них на хвості. Від двох атак відбилися, а ось третя стала фатальною. Боєкомплект закінчився, хлопці відстріляли все до останньої залізяки. Далі полон…
Контужений, але нескорений молодший сержант Андрій Гасюк у полоні пробув півтори доби. Його та ще понад 150 українських військових обміняли на 11 російських десантників.
