Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Сьогодні, 29 серпня, армійці сестри-близнючки та їхні близнюки-чоловіки святкують десяту річницю шлюбів. Однак їхнє щастя обпалене війною, бо всі вони – учасники бойових дій. Ярослав та Володимир –поліцейські спецпризначенці. А Надя та Люба – військові медики.
У четвірки близнюків вже склалася своєрідна родинна практика ротацій на війну. Чоловіки відбувають у район бойових дій виключно разом. Бо плече й спина рідного брата усюди захищають ліпше від інших.
Їхні ж дружини змінюють одна одну в одній і тій же санітарній службі військової частини. Чому так, бо у кожної із пари по двоє малолітніх дітей. Троє з них – дівчатка, за якими потрібен суто жіночий догляд.
Усе в цих пар виходить якось разом. І під вінцем стояли поряд. І прізвище носять одне: Сімчук. І бойові завдання виконують часом на одних напрямках. І в районі проведення АТО наприкінці 2014-го біля селища Щастя на Луганщині під жорстокими артобстрілами Володимир та Ярослав одночасно взнали, що їхні кохані носять під серцем по другій дитині. Буває іноді, якщо сестри одночасно заступають на чергування, клопоти з дітьми та по господарству беруть на себе татусі.
При запитанні до дівчат, як розрізняють їх на службі, сміються обидві: кажуть, носять у цивільному житті та на службі різне взуття. І за характером жінки зовсім різні. Люба, як правило, врівноважена, а Надя – живчик і непосида. А ще Надя старша за Любу на 30 хвилин, Люба ж вища за Надю на 1 сантиметр.
Чоловікам їхнім набагато простіше – у районі бойових дій, щоб хлопці їх відрізняли, Ярослав намотує на автоматний приклад жовту стрічку, Володимир – синю…
А землю нашу уся четвірка любить не менш, ніж один одного…
Юрій Кульпа,
пресофіцер окремої артилерійської бригади
