Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
5 серпня 2019 року. У Залі пам’яті Міністерства оборони України відбулася церемонія вшанування військовослужбовців ЗСУ, котрі загинули цього дня в різні роки війни на Українському Сході. Сьогодні Дзвін Пам’яті за загиблими пролунав сімнадцять разів.
На пам’ятному заході були присутні офіцери та працівники структурних підрозділів Міноборони, Генерального штабу Збройних Сил України, військовослужбовці Київського гарнізону, близькі родичі загиблих героїв, представники громадських організацій.
Кореспонденту АрміяІnform вдалося поспілкувалася з рідними загиблого воїна.
Рідна тітка полеглого героя, волинянина старшого солдата Володимира Поліщука Ірина Володимирівна Савчук, із Києва. Її племінник служив у 51-й окремій механізованій бригаді, що воювала в районі АТО. Загинув під час штурму висоти Савур-Могила в Шахтарському районі Донецької області.
У серпні 2015-го племінник збирався у відпустку…
– Володя був душею компанії, веселим, дуже добрим, – говорить Ірина Володимирівна. – Усім допомагав, нікому не відмовляв. У нього було дуже багато друзів. Коли збирався до війська, забрав усі свої альбоми з фото. Щоб показати хлопцям, з якими служив. Вдома нічого не лишилося. Ми навіть на пам’ятник не могли довго фотографію знайти, шукали по родичах.
– 2014 року, напередодні злощасного 5 серпня, Володимир зателефонував і повідомив, що має 10 днів відпустки, тож 16 серпня поїде додому. І цього дня обов’язково мав заїхати до нас, у Київ, – пригадує Ірина Володимирівна. Ось так його і привезли – 16 серпня.
Після звістки про загибель Володимира, родичі близько двох тижнів шукали його тіло по всіх моргах.
– Аж доки нам не повідомили з Луцька, що він у Харкові. Виявилося: під час оформлення паперів неправильно вказали ім’я та по батькові племінника. Тож у документах виникла плутана, через що його довго не могли відшукати, – продовжує жінка.
Поховали Володимира Поліщука 16 серпня 2015-го в селі Мочалки Турійського району Волинської області.
Звістка про загибель сина та племінника стали важким випробуванням для батьків і рідних.
– На похороні було дуже багато людей, – говорить Ірина Володимирівна. – Із усієї області йшли, їхали друзі, знайомі віддати Володі останню шану.
Указом Президента України за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Володимира Поліщука нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Пам’ятатимуть про героя його близькі, рідні, ним пишатимуться друзі, Батьківщина.
Повний перелік героїв, які загинули цього дня у різні роки війни проти російської окупації на Сході України можна переглянути за посиланням
