Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…
На адресу нашого Інформагентства надійшов лист від читачки зі столиці, яка стала свідком життєвої ситуації, що потребує фахового коментара і розтлумачення юристів. Це стало приводом започаткувати у нас нову рубрику, де ми публікуватимемо відповіді на найбільш актуальні для військової спільноти запитання.
Запитання: «Нещодавно я стала свідком непорозуміння бійця із касиром автостанції міжміського з’єднання. Хлопцю, який повертався з війни додому, касир станції видала на оплату рахунок. На запитання „а хіба я, як учасник бойових дій, не маю права на безкоштовну поїздку“, касир, не обтяжуючи себе поясненнями, відповіла: „внесіть гроші в касу“.
Я помітила, що настрій у нього погіршився, і справа, звичайно, була навіть не в грошах, адже сума була невеликою. Рахунок він оплатив, проте, здалося, так і не зрозумів, порушили його право на пільгу чи ні», − запитує киянка.
Відповідь: Насправді мова йде про сплату автостанційного збору, який є обов’язковим для всіх пасажирів без винятку.
Відповідно до статті 36 Закону України «Про автомобільний транспорт» це сплата за надання автостанціями обов’язкових послуг, пов’язаних із проїздом автобусними маршрутами загального користування, що стягується з осіб, які купують проїзні квитки. Згідно з пунктами 5, 6 статті 2 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту до вартості квитка входить сума, що складається з вартості проїзду автобусом, автостанційного збору (та плати за послуги з попереднього продажу квитків (за наявності такої), а вартість проїзду − це сума, за якою автомобільний перевізник здійснює перевезення, що включає вартість за тарифом, страховий платіж та податок на додану вартість.
Тож у разі отримання у касі автостанції квитка на пільговий проїзд автобусом приміського або міжміського сполучення будь-яка особа має сплатити автостанційний збір, який не входить до вартості проїзду, а є платою за надання автостанціями обов’язкових послуг, пов’язаних із проїздом пасажирів автобусними маршрутами загального користування.
Щодо цього питання є рішення Верховного Суду України № 21-437а12 від 5 лютого 2013 року.
Про всяк випадок нагадаємо, як діяти у разі, якщо учаснику бойових дій відмовляє в пільговому міжміському проїзді безпосередньо водій транспортного засобу. Тож порядок дій наступний:
дізнатися ПІБ водія та назву підприємства-перевізника, його контакти. Така інформація розміщена поблизу місця водія або в окремій папці в салоні.
записати номер транспортного засобу, дату, час та маршрут, на якому відмовили у пільговому проїзді.
відповідно до отриманих контактних даних перевізника, зателефонувати йому і спокійно пояснити ситуацію. У розмові обов’язково зазначити, що в разі недотримання прав учасника бойових дій на пільговий проїзд, будете вимушені звернутися до регіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті («Укртрансбезпека») з приводу скоєння правопорушення, передбаченого ч.7, ст. 133-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (безпідставна відмова від передбаченого законом перевезення громадян) та органів місцевої влади.
якщо питання не було вирішено, пишіть скаргу до «Укртрансбезпеки» та органів місцевої влади про скоєння правопорушення передбаченого ч.7, ст. 133-1 (безпідставна відмова від передбаченого законом перевезення громадян), ст. 186 (самоуправство) Кодексу України про адміністративні правопорушення. До скарги в обов’язково додайте копію посвідчення учасника бойових дій.
, АрміяInform
