Саме офіцери планують операції, приймають рішення в критичних ситуаціях, відповідають за особовий склад і ведуть підрозділи до виконання бойових завдань. Саме таких офіцерів готує…
За зразками зброї, які випускає будь-яка країна світу, визначають стан її економіки, можливості військово-промислового комплексу, рівень розвитку науки
ТАКІЙ БРЕХНІ НЕМАЄ АНАЛОГІВ У СВІТІ
31 грудня 2010 року володар Кремля підписав указ, у якому йшлося про широкомасштабне переоснащення армії РФ упродовж найближчих 10 років. Перші гучні й амбітні заяви про нову зброю лунали за президентства Бориса Єльцина і знайшли продовження в «путінській» Росії. Як правило, у нашого сусіда такі речі відбуваються з особливою широтою і розмахом, із залученням всіх засобів масової пропаганди. В результаті тамтешнє населення сліпо вірить у такі програми і вважає, що живе у великій, могутній та сучасній державі. Щодня центральні телеканали інформують народ про успіхи у сфері озброєнь.
За Бориса Єльцина особливо багато приділяли уваги двом зразкам нової зброї. Це танк «Чорний орел» і винищувач СУ-47 «Беркут».
У вересні 1997-го на міжнародній виставці озброєнь в Омані вперше продемонстровано новий танк, розроблений КБ Омського заводу транспортного машинобудування. Він отримав заводський індекс «об’єкт 640». Військові гордо назвали його «чорним орлом». За офіційними заявами Міноборони РФ, на озброєння цю машину мали взяти з 2000 року, як і початок серійного виробництва.
Однак життя все розставило на свої місця. Танк не пройшов військових випробувань, не зуміли розробити для нього навіть гармати — їздив із дерев’яною. Офіційно «народній масі» пояснили: «Танк Росії не потрібний, задорогий, тому що високотехнологічний, а в нас достатньо хороших танків». Разом із «чорним орлом» припинив своє існування і Омський завод.
Су-47 «Беркут» — літак, створений в ОКБ імені Сухого. Перший політ здійснив 1997-го, був розроблений як палубний винищувач для авіаносних крейсерів. Машину розрекламували на міжнародній виставці озброєнь МАКС-1999. Далі випробувальних польотів і участі у виставках справа не пішла. Єдиний екземпляр «беркута» стоїть у музеї імені Громова в Жуковському на Московщині.
Наступник Бориса Єльцина Володимир Путін не зрадив «добрим традиціям» і теж анонсував нові програми переозброєння армії. Особливо робота закипіла після заміни на посту міністра оборони Анатолія Сердюкова на Сергія Шойгу.
2015 року на параді перемоги продемонстрували новинку Т-14 «Армата». Одразу заявили — панцирник найкращий, мовляв, йому немає аналогів у жодній країні. Щоб приголомшити світ, заявили про початок серійного виробництва 2300 танків. Згодом росіяни зрозуміли, що добряче «перегнули». І виробництво перенесли на 2018-й, зменшивши серію вдесятеро, зупинившись на 230 машинах. Але пропагандисти навіювали народові: «Армата» настільки досконалий, що європейці не створять бойової машини, яка складе йому достойну конкуренцію.
Довідка: у 1989 році в США розроблено чотири варіанти нового танка, а 1990-го побудовано три екземпляри дослідних танків «Блок-3», компоновку яких дуже нагадує компоновка «Армати».
Торік Міноборони РФ заявило: «арматну» серію зменшено до 50 машин.
Росіянам у притаманній манері соловйових-кисельових пояснили: «Армата» надто сильний танк, краще модернізувати старі панцирники, яких у Росії безліч. Мовляв, вони чудово впораються зі своїми завданнями. А Т-14 — неактуальна машина і слід переходити до розробки танка нового покоління.
Справжню причину провалу з випуском «Армати» назвав російський генерал, заступник міністра оборони, віце-прем’єр РФ Борисов. Російській армії не потрібні «Армати». І це пов’язано з браком елементної бази й нездатністю ОПК реалізувати конструкторські рішення.
Зрештою нова машина у війська не надійшла. На початок 2019-го на базі платформи «Армата» замовлено132 одиниці різної техніки, зокрема, і танки (БМП, БРЄМ тощо).
Росіяни у 2010-му заявляли: модернізації старої техніки не буде — це гроші на вітер. Мовляв, модернізація — шлях для бідних. Але пропаганда є пропагандою, а реальні справи — реальними справами.
ІЗ «КОАЛІЦІЄЮ» НА ПРИЧЕПІ…
Достатньо повихвалявшись, не від хорошого життя, «найскрепніші» взялися за модернізацію радянських танків Т-80 (їх виробництво успішно загублено, а Кіровський завод перестав існувати) та Т-72 Уралвагонзаводу.
В Інтернеті гуляє відеоролик з Уралвагонзаводу, на якому зафільмовано процес модернізації Т-72 в Т-72 Б3 — наймасовіший російський танк. Але привертає увагу важлива обставина. У жодному кадрі немає використання робочими пневматичного чи електроінструменту. Все крутять вручну, як у 60-і й 70-і роки 20-го століття. Висновок — єдиний російський танковий завод не розраховано на масове виробництво. Його здатність обмежується модернізацією існуючої техніки і виробництвом окремих екземплярів.
Яскравий приклад провального стану оборонки — історія з БМП-11 «Курганец-25» на базі універсальної гусеничної платформи (виробник — Курганмашзавод). «Курганцем» планували замінити старі БМП. Початок масового виробництва запланували на 2017 рік. Але справи йшли так «добре», що саме того року Курганмашзавод збанкрутував. Тільки втручання всемогутнього президента врятувало підприємство від нищення. У межах держпрограми завод отримав замовлення на виробництво БМП-3, БРЄМ-Л, БМД-4М, СПТП «Спрут», капремонт БМП-3, модернізацію БМП-2. Про «Курганець» раптом всі забули.
У сухопутних військах РФ є на озброєнні застарілі БМП-1, БМП-2 і сучасніші БМП-3. У межах модернізації вирішили на БМП-1 встановити комплекс озброєнь (не зовсім вдалий) з БТР-82. У результаті армія отримала БМП-1АМ «Бусурманин», яка за ефективністю поступається БМП-2, бо застаріла ще в часи Радянського Союзу.
2015-го в Москві на параді показали САУ 2С35 «Коаліція-СВ», 152-мм одноствольна самохідна гаубиця на базі танка Т-90, виробник Уралтрансмаш. Планувалося, що вона повністю замінить САУ 2С19 «Мста-С». Російська преса з особливим смаком узялася порівнювати «Коаліцію» з американською САУ М-109. Особливо підкреслювалось: штатівська машина значно поступається за всіма показниками російській. У 2018-му виготовили малу серію з 12 машин. Кремль передумав і заявив: повної заміни САУ не буде, а «Коаліцію» випускатимуть у причіпному варіанті…
Не найкращі справи і в авіації.
У січні 2010 року здійснив перший політ багатофункціональний винищувач 5-го покоління СУ-57, розробник ОКБ імені Сухого. Одразу нову машину запропонували купити іноземцям. 2012-го ВПС Індії зацікавились нею й погодились закупити партію. Росіяни радо потирали руки й уже запланували випуск СУ-57 за індійські гроші не тільки індусам, а й собі. Але російська промисловість не створила сучасного двигуна, а представники Індії літаки з морально застарілими двигунами купляти відмовились.
Віце-прем’єр РФ Борисов озвучив традиційну причину провалу: «СУ-57 нам не потрібен. Це пов’язано з тим, що промисловість не здатна забезпечити комплектовання сучасному винищувачу».
Вищі державні чини і журналісти РФ стверджують: ВПС достатньо СУ-30 і СУ-35, здатних виконувати поставлені завдання, а ми розробимо винищувач 6-го покоління.
Доля літака СУ-57 дуже схожа з історією танка Т-14 «Армата».
«АДМІРАЛ ГОРШКОВ», ЗАЯКОРЕНИЙ «ЯСЕНЕМ»
Особливих невдач Росія зазнає з будівництвом нового флоту.
1996-го РФ запланувала до випуску 20 субмарин «Борей» (проєкт 955, 955А) — атомних підводних човнів 4-го покоління. За 20 років збудовано чотири, а програму значно скоротили. У квітні 2019-го взагалі відмовилися від будівництва «Бореїв».
Довідка: головний човен серії Борей К-535 «Юрій Долгорукий» закладено в 1996 році, введено до складу ВМС наприкінці 2013-го. Шлях від початку будівництва до передачі флоту становив 17 років.
Ще гірше склалося з підводними човнами проєкту 885 «Ясень». Планували побудувати їх 30. Потім серію, за «доброю» традицією, зменшили до 7 човнів. Збудували і ввели у стрій один човен.
З будівництвом надводного флоту, а саме суден океанської зони, справи іще більш кепські, ніж із підводним. За сучасний період збудували один корабель — фрегат «Адмірал Горшков». Від будівництва до ведення в експлуатацію у 2018-му спливло 12 років. І на фрегаті під час ходових іспитів ламалось майже все: від двигуна до комплексів управління та зброї.
Згадаймо найамбітніший проєкт перспективного російського багатоцільового важкого авіаносця «Шторм». Росіяни швидко змайстрували його масштабну модель і в закритому режимі продемонстрували на міжнародному військово-морському салоні в Санкт-Петербурзі в 2013 році. Потім показали публіці в Кубинці (Московщина) на форумі «Армія-2015».
Роспропаганда заявила: авіаносець «Шторм» стане першим у світі морським носієм літаків 5-го покоління (це вищевисміяні Су-57), що дасть ВМС РФ стратегічну перевагу над будь-яким флотом і змінить баланс сил в Арктиці, Південно-Східній Азії та Середземномор’ї. Планують звести величезний корабель вантажопідйомністю 100 тис. тонн з авіапарком 90 літаків і гвинтокрилів. Як тут не пригадати авіаносець «Адмірал Кузнецов», який має повну водотоннажність 61 тис. тонн і є вдвічі меншим за «Шторм». А от ремонтувати його ніде. Хіба що в Китаї. Росія немає технічної можливості не тільки будувати авіаносці, а й відремонтувати свій єдиний.
НАДУВНІ ХРАМИ Й БОЙОВІ МОНАХИ-ДЕСАНТНИКИ
Доволі масштабний сплеск мілітаризму в Росії стався в березні 2018-го року, перед президентськими виборами. Щоб лишитись на троні, Путін виступив з дуже яскравою промовою, де знову влучно зіграв на патріотичних почуттях виборців. ВВ заявив про блискучу перемогу в Сирії: 98% території контролює армія Асада, ІДІЛ знищено, розпочато вивід військового контингенту РФ, Сирія переходить до мирного будівництва. Щоб остаточно приголомшити слухачів, під час промови показували відеоролик з новою зброєю. Путін з пихою вихваляв протикорабельний комплекс «Кинджал», особливо наголосивши: той озброєний гіперзвуковими ракетами. Не знає бідолаха, що всі балістичні ракети досягають гіперзвуку. Але російський лідер чомусь жодним словом не згадав справді «ноу-хау» якого немає в жодній армії світу. Йдеться про десантований з літака на поле бою надувний храм з обслугою із шести бойових монахів.
Декілька слів про модне в Росії імпортозаміщення. У 2007 році на федеральному рівні ухвалено програму «Розвитку електронної, компонентної бази і радіоелектроніки» на 2008–2015 рр. із бюджетом 175,5 млрд рублів (7 млрд доларів за курсом 2007 р.). Головні розробники — Міноборони та Міністерство промисловості і енергетики РФ. Перед ними поставили завдання забезпечити країну радіоелектронними засобами й системами. Гроші успішно «освоїли», а розробок держава не отримала.
Позаторік росіяни опублікували документ, де вказано: імпортні вироби використовують у блоках для систем навігації комплексів «Іскандер» і «Кинджал». У переліку з 133 позицій більшу частину виробляє американська компанія — світовий лідер з проєктування й виробництва інтегральних схем. Серед постачальників згадувались компанії Японії та інших країн. От і виходить, що кремлівська верхівка постійно рапортує про досягнення у військовій царині, але залишається питання — де соціальні, промислові, економічні, наукові завоювання Росії в останні 25 років?
Чому Кремль постійно говорить громадянам, що США «ворог», але при тім розміщує Резервний, Благодійний, Стабілізаційний фонди саме в державних облігаціях, у банках США, Англії, Франції, ФРН і жодного — в самій Росії? Чому російська влада голосить про патріотизм і досягнення зовсім іншої держави — Радянського Союзу? Лякаючи світ власною могутністю, сама РФ перебуває на задвірках цивілізації…
Олександр Дідур, «АрміяInform»
