Про особливості 14-денного періоду адаптації бійців у бойових частинах після проходження БЗВП та фахової підготовки АрміяInform розповів начальник групи інструкторів 127-ї окремої важкої механізованої бригади сержант…
Днями в мережі з’явилося постановочне відео, на якому кремлівські пропагандисти демонструють роботу російського зенітного ракетного комплексу «Стрела-10М4» з характерним маркуванням у вигляді літери «Z» по нібито українському безпілотнику. Раніше, у березні, аналогічні ЗРК також були помічені у складі угруповання окупаційних російських військ, які діяли на Київщині.
Самохідний зенітний ракетний комплекс ближнього радіуса дії «Стрела-10М4» (або ж «Стрела-10МН») є однією з найсучасніших модернізацій добре відомого радянського комплексу «Стрела-10». Останній був прийнятий на озброєння майже пів століття тому, втім, і досі перебуває в експлуатації.
Нова модифікація — М4, була представлена розробником «КБточмаш им. А.Э. Нудельмана» у 2005 році. Десять років по тому перші екземпляри почали надходити у війська.
Як і попередні версії, комплекс монтується на шасі багатоцільового бронетранспортера МТ-ЛБ. Основні ж доопрацювання мали на меті виправити серйозний недолік — нездатність роботи комплексу вночі.
У процесі переоснащення на машині встановили нову оптико-електронну систему, що включає тепловізор, а також автомат захоплення і супроводу цілі та блок сканування. Як запевняє виробник, модернізований комплекс здатний виявляти і вражати повітряні цілі в темний час доби й у складних метеоумовах, а також за потужних оптичних, теплових і модульованих перешкод, незалежно від способу їх постановки.
Комплекс оснащений чотирма 120-міліметровими ракетами на пусковій установці та чотирма запасними, що розташовані в бойовому відділенні. Ракети 9М333 розробки кінця вісімдесятих, а також більш ранні 9М37М і 9М37МД оновленому комплексу дісталися у спадок від попередників.
«Стрела-10М4», озброєна ракетами 9М333, здатна вражати цілі на відстані від 800 метрів до 5 кілометрів та при висоті польоту цілі від 10 метрів до 3,5 кілометрів. Швидкість цілей, які вона вражає, — до 1500 км/год на зустрічних курсах і 1100 км/год на догінних.
Комплекс може працювати автономно, відстежуючи цілі в заданому секторі. Відсутність радіовипромінювання в такому разі дозволяє уникнути його виявлення засобами технічної розвідки. Втім, на відео, згаданому на початку матеріалу, бачимо, що комплекс працює в парі зі ще однією російською «новинкою» — радіолокаційною станцією 1Л122 «Гармонь».
«Гармонь» — це радар малої дальності, основним призначенням якого є розвідка повітряного простору та цілевказання. За інформацією з відкритих джерел, він здатен засікати повітряні цілі на відстані від 1-го до 40 кілометрів та на висоті до 10 кілометрів. При цьому максимальна швидкість цілі обмежується 2520 км/год.
«Гармонь» може бути виконана у двох варіантах: портативному (1Л122-Е1) або мобільному (1Л122-Е2), встановленому на шасі МТ-ЛБу, БТР-МДМ «Ракушка» чи «Тайфун-ПВО». Портативну версію становлять: антена, контейнер з приймально-передавальним обладнанням, опорно-поворотний пристрій у вигляді триноги, наземний радіозапитувач, засоби зв’язку, апаратура для обробки інформації, навігаційний комплекс та пульт управління з монітором, на який виводиться інформація про повітряну обстановку.
Читайте також:
