І хоча всі вони об’єднані однією метою, поглядів щодо того, як саме її досягти, може бути доволі багато. Чи є…
«Не здамо місто ворогу будь-якою ціною». Так сказав Андрій Лівенко в один із найважчих днів оборони Чернігова.
Навколо точилися бої. Ворог сунув до міста колонами. Але командир вірив у своїх воїнів, у підтримку Чернігова й у перемогу України.
Підполковник Андрій Лівенко командував 162-м батальйоном територіальної оборони 119-ї бригади ТрО, що входить до складу Регіонального управління Сил ТрО «Північ» Збройних Сил України.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, тисячі добровольців стали до строю під його керівництвом.
Його воїни зустріли окупантів біля Рівнопілля, Халявина й Товстоліса. Тримали оборону поблизу Количівки, Жавинки, Киїнки, Павлівки, Старого та Нового Білоуса. Стояли там, де вирішувалася доля Чернігова.
Андрій Лівенко присвятив військовій службі понад 30 років. Пройшов АТО, воював на Донеччині та Луганщині, захищав прикордоння Чернігівської й Сумської областей.
За оборону України був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
1 серпня 2026 року офіцер загинув під час виконання бойового завдання на Сумщині.
18 вересня 2026 року Чернігівська міська рада посмертно присвоїла Андрію Лівенку звання «Почесний громадянин міста Чернігова».
Тепер Чернігів назавжди зберігатиме ім’я свого Захисника.
Вічна пам’ять і честь офіцеру!
фото — з Facebook-сторінки Регіонального управління Сил ТрО «Північ» Збройних Сил України
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
Григорій Мазур
