І хоча всі вони об’єднані однією метою, поглядів щодо того, як саме її досягти, може бути доволі багато. Чи є…
Костянтин після випуску з медичного університету долучився до війська, пройшов шлях від солдата до офіцера і став заступником командира медичної роти.
Про свій шлях у війську, роботу з пораненими й фахівців, яких сьогодні потребують у Силах оборони, військовий 429-ї окремої бригади безпілотних систем «АХІЛЛЕС» із позивним «Хаус» розповів кореспонденту АрміяInform.
«У мене не було варіантів не потрапити на війну»
Костянтин родом із Києва. У 2022 році закінчив Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, за освітою — терапевт.
Після початку широкомасштабного вторгнення рф почав шукати можливість застосувати свої знання. Побачив оголошення про те, що добровольчому формуванню територіальної громади потрібні медики, пройшов співбесіду та долучився до підрозділу, який згодом став частиною Збройних Сил України.
— Рідні насправді підтримували, як могли. У мене тато історик, мама українознавець. У мене не було варіантів не потрапити на війну, тому що я розумію, що ця війна почалася набагато раніше. Вона вже йде не одне століття. І це війна на наше знищення. Тому тут або ти у війську, або ти для війська. Іншого просто не дано, — говорить «Хаус».
Від солдата до офіцера
Костянтин пройшов шлях від солдата до офіцера. Він був і старшим бойовим медиком роти, і фельдшером медпункту, і ТВО начальника медслужби.
— Я брав участь в евакуаціях, надавав допомогу пораненим безпосередньо і в полі, і в машині, і на стабах (стабілізаційних пунктах — ред). У мене є велика кількість історій про надання допомоги пораненим. У нас був дуже везучий дядько. У нього в кожному місяці було поранення. Він отримав поранення в січні, в лютому і в березні.
Коли я вже в березні мотав йому руку розірвану, сказав: «Ну слухай, скільки можна? Ти хочеш з цим щось зробити? Досить вже отримувати поранення!». Ми просто сміялися з цього. Потім його забрали на евак, і далі вже в нього почалося етапне лікування, — пригадує військовий.
Нині Костянтин — ТВО командира медичної роти 429-ї окремої бригади безпілотних систем «АХІЛЛЕС».
— У мене є ціла рота підлеглих. І вони виконують завдання як з евакуації, так і з лікування. Вони займаються медикаментозним забезпеченням, забезпеченням розхідними матеріалами, аптечками, турнікетами тощо. Все це треба адмініструвати. Цим треба грамотно керувати, тому що це все робота з людьми. І з усіма завжди важко.
Станом на зараз я займаюся як лікувальною роботою, так і організацією евакуаційного процесу в межах нашого підрозділу, комунікацією із суміжними підрозділами, налаштуванням роботи з медичного забезпечення всього підрозділу, всієї бригади, — пояснює «Хаус».
Однією з головних навичок, яку він здобув у війську, називає мультизадачність. Йому щоденно доводиться одночасно контролювати значний обсяг процесів, які не можна відкласти на потім.
«Хто, якщо не ми?»
Робота військових медиків включає постійне психологічне навантаження. Їм доводиться працювати з пораненими захисниками, брати участь в евакуаціях і водночас переживати втрати побратимів.
— Я для себе закарбував, що зараз ми не можемо дозволити вихід емоціям, — каже Костянтин.
Він говорить, що для себе вирішив відкласти емоції на потім. Зараз необхідно продовжувати працювати, адже поруч залишаються ті, кому потрібна допомога.
— Насправді, допомога людям — це важка робота. До всіх людей треба бути ніжним, відданим і намагатися розібратися в їхній проблемі. Що додає сил? Ну, а хто, якщо не ми? Здебільшого всі мої знайомі, які підписували контракти у 2022-му і вже позвільнявся, вони місяць-два і повертаються на службу.
Тому що це уже стає стилем життя. І людям досить важко адаптуватися до нашого цивільного суспільства, воно має свої межі, свої обмеження. Ветеранська тусовка після війни буде дуже важким соціальним експериментом в наших умовах, — говорить військовий.
«У війську, якщо ти можеш робити — ти робиш»
За роки служби Костянтин отримав досвід, який суттєво відрізняється від звичайної цивільної практики.
— У війську, якщо ти можеш робити — ти робиш. Я отримав велику кількість досвіду. Отримав досвід роботи з бойовою травмою, з соматичними патологіями різного спектра, тому що армія — це зріз суспільства. Є дуже багато різних кейсів, дуже багато класних людей, з якими я познайомився протягом своєї служби, — пояснює він.
Водночас межа між цивільною та військовою медициною від початку широкомасштабного вторгнення рф стала менш помітною. Особливо це стосується прифронтових міст, де цивільні лікарі, медичні сестри, фельдшери, санітари та інший медперсонал також постійно працюють із пораненими та залучені до подальших етапів лікування захисників.
— На момент 2022 року було не так багато лікарень, які вміли працювати з бойовою травмою. Станом на зараз ця ситуація покращилась, — говорить «Хаус».
Він зауважує, що медикам доводиться вчитись все життя.
— Лікарі вчаться 6 років, плюс інтернатура. Якщо говорити про середній медичний персонал, то вони вчаться від 3 років, після цього отримують дипломи про середню спеціальну освіту і можуть обіймати посади медсестринського і фельдшерського складу. Для санітарів, наприклад, вчитися бути санітаром не обов’язково. Ми у своїй бригаді скеровуємо таких людей на курси бойових медиків, — пояснює оборонець.
Людей без медичної освіти можуть направляти на курси бойових медиків. Там вони проходять підготовку, здобувають необхідні навички для виконання бойових завдань та отримують відповідні військово-облікові спеціальності.
«Ми чекаємо усіх»
Одна з проблем залишається незмінною — нестача людей. За словами Костянтина, у війську потрібні не лише хірурги чи терапевти. Є потреба й у вузькопрофільних фахівцях — неврологах, офтальмологах, травматологах тощо. Також потрібні медичні сестри, фельдшери та санітари.
— Ми однозначно чекаємо усіх, тому що у військах є великий кадровий голод за медичними спеціальностями, за медичними напрямками. Я рекомендую медикам іти у військо. По-перше, тому що є великий кадровий голод. По-друге, армія дасть можливість швидко здобути велику кількість досвіду. Беззаперечно всі лікарі, всі медики вчаться на війні. Будь-яка війна — це можливість для медиків навчитися чомусь новому, отримати нові рівні розкриття своїх талантів. Тому не соромтесь. Приходьте, — резюмує «Хаус».
