Відео про порятунок подружжя оприлюднив підрозділ Департаменту активних дій ГУР МО України KRAKEN. Валентин Андрійович із дружиною Людмилою Миколаївною 29 серпня хотіли…
Молодший сержант Юрій з позивним «Кіт» 24 лютого 2022 року залишив Польщу й повернувся в Україну та став на її захист.
Його історію розповіли на Facebook-сторінці 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
Нині він командир відділення обчислення самохідного артилерійського дивізіону.
Його шлях у війську розпочався ще у 2015 році. Потім, після завершення контракту, робота за кордоном і цивільне життя. Але 24 лютого 2022-го він залишив Польщу й повернувся в Україну.
Свій позивний «Кіт» отримав завдяки дружині. Вона подарувала йому футболку із зображенням тигра. Побратими вирішили, що тигр — це представник котячих, але завеликий для Юрія, тож бути йому Котом. Жартівливий позивний швидко прижився.
Один вибухнув над люком, другий пробив борт: як «Лакі» відвів два FPV від піхоти на свій M113
Повномасштабне вторгнення військовослужбовець застав у Польщі, де працював на великому підприємстві, яке виготовляло електротрансформатори.
«Була четверта ранку, коли зателефонував побратим. Сказав: «Братику, в нас війна». Я прийшов на роботу і відразу повідомив керівництву, що буду їхати обороняти свою країну. Вони поставилися до цього з розумінням, хоча, звичайно, їм було шкода втрачати працівника», — згадує він.
Юрій повернувся до України і знову став до строю 128-ї бригади. Невдовзі опинився на Запорізькому напрямку, де вже точилися важкі бої.
«Бої тривали з ранку до ночі. У наших розрахунках половина хлопців була з бойовим досвідом, а половина новобранці. Ми навчали їх прямо під час бойової роботи. Ворог дуже сильно тиснув кількістю, тому роботи було багато», — говорить він.
«2608» на корпусі — і саме 26 серпня він чекав у кущах: командир із 70-ї збив FPV-«ждуна»
Сьогодні Юрій відповідає за роботу відділення обчислення. Його завдання — отримати інформацію про виявлену противником ціль, визначити її координати, провести розрахунки й передати дані артилерійському розрахунку.
За час служби Юрій пройшов Луганський, Донецький, Запорізький, Херсонський напрямки та Соледар. Найважчим для нього залишився Херсонський.
«Там було дуже важко. Під час контрнаступу спали по дві-три години, і це вже вважалося багато. Але ніхто не говорив, що втомився чи хоче відпочити. Всі розуміли мету нашої роботи й рвалися до бою», — розповідає «Кіт».
Попри роки війни, Юрій досі бачить себе у війську. Водночас визнає: сім’я хоче, щоб після завершення бойових дій він повернувся до цивільного життя.
«Ти мене не візьмеш»: «Морпіх» розповів, як у Шандриголовому впертого окупанта «переконав» лише термобар
«Я бачу себе і далі у війську, але сім’я не погоджується, щоб я залишався. Тому, можливо, повернуся до своєї професії зварювальника. Вона мені дуже подобається. Але перед тим хочу передати свої знання й досвід тим, хто залишиться у війську. Якщо можу підготувати молодших і передати їм те, чого навчився за ці роки, — це значить, моя робота продовжиться і після мене», — підсумовує він.
