Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Морпіхи доставляють в окуповані Олешки продукти й медикаменти.
Про гуманітарні місії та ситуацію в місті розповіла 34-та окрема бригада морської піхоти «Борисфен».
Один із військових бригади сам родом з Олешок. До великої війни він не був військовим — після виходу на пенсію працював у соціальній сфері.
У 2022 році чоловік виїхав із уже окупованого міста й майже одразу пішов до війська.
Починав звичайним солдатом. Та знання лівобережжя Дніпра, місцевості й людей швидко стало корисним для служби. Військовий почав отримувати інформацію про пересування та розташування росіян, вона підтверджувалася і допомагала в роботі підрозділу.
Із грудня 2022 року він служить у розвідці. А зв’язок із рідним містом не втрачав увесь цей час.
«Я щоденно, щотижнево чую: „Ми чекаємо вас, ми віримо, ми сподіваємось“».
За словами морпіха, серед людей, з якими він підтримує контакт в Олешках, багато тих, хто чекає повернення України.
Але саме місто, яке він пам’ятає живим і квітучим, за роки окупації змінилося до невпізнаваності.
Після руйнування Каховської ГЕС були затоплення, знеструмлення, пожежі та нові руйнування. Сьогодні нормальної логістики до міста практично немає.
«Немає харчів, немає їх поповнення. Ті запаси, які були в людей, вони зменшуються і зменшуються».
Особливо важкою, згадує військовий, була минула зима. В Олешках немає нормального електропостачання, газу та води. Люди, які залишилися в окупації, виживають тим, що мають.
І тут 34-та бригада виконує незвичну для бойового підрозділу місію.
Українські морпіхи не лише тримають напрямок і працюють по російських військах — вони намагаються доставляти цивільним на окуповану територію продукти та медикаменти.
У бригаді одразу наголошують: забезпечити таким способом ціле місто неможливо. Але те, що можна доставити, військові продовжують відправляти. І кожен такий виліт — окрема небезпечна операція.
«Кожен вихід борту, який здійснює доставку, — це може бути місія в один бік».
За словами морпіха, росіяни збивають безпілотники навіть під час гуманітарних місій. Частина бортів не повертається. Та небезпека не закінчується втратою самого дрона.
Якщо противник простежить його маршрут, під загрозою можуть опинитися цивільні, до яких летить допомога. Тому кожну доставку доводиться планувати не лише так, щоб борт дістався потрібної точки, а й так, щоб не видати людей в окупованому місті.
«Це не просто підняли борт, посадили. Це життя людей — як військових, так і цивільних на лівому березі».
Для самої 34-ї бригади Олешки та інші міста лівобережжя — не просто точки на карті бойових дій.
У підрозділі служить чимало військових, які самі жили на окупованій частині Херсонщини — в Олешках, Голій Пристані, Каховці та інших населених пунктах.
Тому вони добре розуміють, хто залишається по той бік Дніпра і в яких умовах ці люди живуть.
«Кожен розуміє важливість цього питання. Кожен розуміє, наскільки там складно. Тому хочеться допомагати, наскільки це можливо».
АрміяInform раніше докладно розповідала про гуманітарну кризу в Олешках. У місті залишаються тисячі цивільних, яким дедалі складніше отримувати продукти, ліки й медичну допомогу, а безпечної можливості масово евакуюватися немає.
Проблема вже вийшла далеко за межі Херсонщини.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга цього тижня порушив на міжнародному рівні питання гуманітарної кризи в окупованих Олешках і закликав світ домагатися від росії відкриття гуманітарних коридорів.
«Якщо ви запам’ятаєте лише одну річ із цієї зустрічі — запам’ятайте Олешки», — сказав Андрій Сибіга.
Поки дипломати намагаються добитися гуманітарного коридору, українські військові роблять те, що можуть уже зараз.
34-та бригада продовжує воювати на цьому напрямку і водночас шукає способи дотягнутися до людей, які залишилися в окупації, — хоча іноді навіть доставка пакунка з їжею перетворюється на окрему бойову місію.
А для морпіха, який сам виріс в Олешках, усе це зводиться до значно простішої речі: «Ми все одно повернемо лівий берег».
Бо там досі є люди, які відповідають йому з окупації: «Ми чекаємо вас».
