І хоча всі вони об’єднані однією метою, поглядів щодо того, як саме її досягти, може бути доволі багато. Чи є…
Понад чотири з половиною роки росія окупує Олешки. Тепер місто опинилося на межі голоду.
Про гуманітарну катастрофу в окупованому місті Україна цього тижня заговорила вже на рівні ООН.
«Якщо ви запам’ятаєте лише одне з цієї зустрічі — запам’ятайте Олешки. Почуйте їхній крик про допомогу».
Так міністр закордонних справ України Андрій Сибіга звернувся до міжнародної спільноти. Він закликав вимагати від росії відкрити гуманітарні коридори та прямо назвав москву «єдиною причиною цієї катастрофи і єдиною перешкодою для її припинення».
Олешки російські війська захопили ще в перші дні повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року. Відтоді місто пережило репресії проти цивільних, бойові дії, катастрофічне затоплення після руйнування Каховської ГЕС, роки без нормального світла, води та газу. Тепер до цього додалася гуманітарна блокада.
Ще на початку окупації Human Rights Watch документувала на півдні України викрадення, незаконні затримання й катування цивільних російськими військовими. Один із таких випадків стався безпосередньо в Олешках: 7 квітня 2022 року близько десяти озброєних російських військових прийшли до будинку 49-річного місцевого жителя, обшукали оселю, допитали родину й забрали чоловіка в кайданках.
Після руйнування окупантами Каховської ГЕС представники ООН фіксували, як російські окупаційні сили не пропускали до Олешок волонтерів із продуктами та медикаментами. Чотирьох волонтерів росіяни затримали, деяким погрожували ув’язненням у підвалі.
Тепер наслідки російської окупації видно буквально в тарілках тих, хто досі залишився в місті.
-
- Знищені російською війною квартали Олешок
-
- Знищені російською війною квартали Олешок
-
- Знищені російською війною квартали Олешок
-
- Знищені російською війною квартали Олешок
До великої війни в Олешках жили близько 24 тисяч людей. Нині, за українськими оцінками, залишаються близько двох тисяч цивільних. Разом із навколишніми населеними пунктами на окупованій частині Херсонщини гуманітарної допомоги можуть потребувати до шести тисяч людей, серед них понад 180 дітей.
Світла в Олешках немає роками, газу — понад рік. З кінця травня практично зупинилося постачання продуктів.
Моніторингова місія ООН з прав людини повідомляла, що станом на 24 червня остання відома доставка продуктів до міста відбулася 26 травня. Останній продуктовий магазин перестав нормально працювати ще в січні.
Люди місяцями жили на власних запасах. Тепер закінчуються і вони.
Жителька Олешок, якій вдалося виїхати наприкінці травня, розповіла Суспільному Херсон, що її знайомі вже варять і їдять портулак — траву, яка залишилася на городах. Їжу готують на примітивних вогнищах, бо газу немає.
Одна з родин описувала свій денний раціон так: вранці — рідкий суп без картоплі, ввечері — кілька ложок гречки.
Хворих і поранених у критичних випадках доводиться перевозити на садових тачках. Транспорт практично не працює, у лікарні бракує пального для генератора та харчування пацієнтів.
Це вже не просто «складні умови життя в окупації». Люди в українському місті не знають, що їстимуть завтра.
Дорога з Олешок перетворилася на смертельний маршрут
Російська окупація не лише залишила людей без нормального постачання. Вибратися з міста також надзвичайно складно. Дороги навколо Олешок густо заміновані, а цивільні постійно перебувають під загрозою російських атак.
1 вересня волонтерка Ксенія Архіпова розповіла виданню «Вгору» про колону з чотирьох цивільних автомобілів, які намагалися завезти в Олешки продукти, а на зворотному шляху мали евакуювати людей.
За її словами, водії заздалегідь домовилися з російськими військовими про в’їзд до міста. Окупанти автівки не пропустили. Під час розвороту перша машина натрапила на встановлену на дорозі міну, а після цього колону атакували російські дрони.
Одна автівка згоріла, інші не змогли продовжити рух. Евакуація зірвалася.
Російські дрони атакують гуманітарну колону, яка везла продукти в окуповані Олешки
Архіпова також повідомила, що російські військові забороняють місцевим залишати Олешки. У червні інша колона з гуманітарною допомогою підірвалася на міні біля в’їзду до міста. Одна людина загинула, ще троє були поранені.
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець повідомляв, що Україна вже верифікувала 358 людей, яким терміново потрібна допомога для безпечного виїзду.
За його словами, українська сторона підготувала алгоритм евакуації та заручилася підтримкою Міжнародного комітету Червоного Хреста. Але після переговорів росія тривалий час не підтверджує готовність провести гуманітарну місію.
Люди не можуть чекати безкінечно. Деякі намагаються виходити самостійно — навіть через заміновані поля.
Україна готова евакуювати цивільних. Але безпечний коридор досі залежить від згоди росії — держави-агресорки, яка окупує Олешки й не забезпечила людям ані нормального постачання, ані безпечного виходу.
«Щодня чую: ми чекаємо вас»
Для одного з військових 34-ї окремої бригади морської піхоти «Борисфен» Олешки — не просто окуповане місто на карті.
Це його дім.
До великої війни чоловік не був військовим. Працював у соціальній сфері. Після того як російські війська захопили Олешки, виїхав на підконтрольну Україні територію й майже одразу пішов до війська.
Починав рядовим. Знання Лівобережжя, місцевості та людей швидко знадобилося на службі, а з грудня 2022 року він працює в розвідці.
І весь цей час підтримує зв’язок із людьми, які залишилися в окупації.
«Я щоденно, щотижнево чую: „Ми чекаємо вас, ми віримо, ми сподіваємось“».
Серед тих, із ким йому вдається говорити, багато людей досі чекають повернення України. А місто, яке вони пам’ятають, російська війна змінила до невпізнання.
Начальниця Олешківської МВА Тетяна Гасаненко каже, що громада фактично зруйнована: п’ять із 13 населених пунктів майже перестали існувати, а в самих Олешках є повністю знищені райони. Зруйнована й інфраструктура.
За її словами, до багатьох населених пунктів неможливо нормально дістатися через обстріли, дронові атаки та знищені дороги.
Їжа прилітає з неба — якщо дрон узагалі долетить
Коли продукти вже не можна нормально завезти автомобілем, допомогу людям намагаються передавати повітрям.
У 34-й бригаді морської піхоти розповідають, що ще навесні військові почали доставляти цивільним в Олешки продукти та медикаменти безпілотниками.
Кілька кілограмів вантажу не врятують усе місто. Але для конкретної родини цей пакунок може означати ще кілька днів із їжею.
І навіть такі гуманітарні дрони росіяни намагаються збивати.
«Наші борти ворог збиває. Навіть якщо розуміє, що це гуманітарна місія. Кожна така місія — це не просто підняли борт і посадили».
Є й інша небезпека: не привести окупантів просто до людей, яким призначена допомога.
Маршрут доводиться будувати так, щоб російські військові не змогли простежити за дроном і визначити місце отримання вантажу. Тому навіть доставка кількох кілограмів їжі стає окремою операцією.
«Запам’ятайте Олешки»
Тепер боротьба за порятунок людей в Олешках вийшла далеко за межі Херсонщини.
Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій звернулася до Папи Римського Лева XIV, Всесвітньої ради церков, держав — членів ООН та Міжнародного комітету Червоного Хреста із закликом допомогти організувати гуманітарну місію й евакуацію.
У зверненні наголошують: місто перебуває в гуманітарній блокаді, людям бракує найнеобхіднішого, а виїхати з окупованої території їм перешкоджають російські військові.
Тепер про Олешки Україна говорить і в ООН.
Міністр закордонних справ Андрій Сибіга заявив, що росія свідомо робить життя в місті неможливим, і закликав міжнародну спільноту вимагати від москви відкрити гуманітарні коридори.
-
- Зруйновані росією квартали окупованих Олешок
-
- Зруйновані росією квартали окупованих Олешок
-
- Зруйновані росією квартали окупованих Олешок
Це не жест доброї волі, якого Україна просить від окупанта. Саме росія як держава-окупант зобов’язана забезпечувати цивільне населення продуктами й медикаментами та не перешкоджати гуманітарній допомозі й евакуації.
Натомість за роки російської окупації Олешки перетворилися на місто, де зруйноване нормальне життя, допомогу доводиться доставляти через бойову зону, а для цивільних досі немає безпечної дороги назовні.
Для морпіха з 34-ї бригади за заявами з трибун ООН і міжнародними переговорами стоять конкретні люди — його земляки, які досі телефонують з окупації.
«Ми все одно повернемо лівий берег. Олешки, Гола Пристань, вся Херсонська область — це буде Україна».
Україна повернеться в Олешки. Але тих, хто залишається там зараз, потрібно врятувати зараз.
Бо поки світ говорить про гуманітарні коридори й гарантії, російська окупація вже звела життя в українському місті до трьох страшно простих питань:
Чи буде завтра що їсти, чи долетить дрон із ліками — і чи вдасться вирватися з Олешок живим.
