Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
31-річний Павло з позивним «Хуліган» до війни працював кухарем, а нині керує бомбером, вважаючи, що навички з відеоігор стали йому в пригоді.
Історію бійця оприлюднила на своїй сторінці 43 окрема механізована бригада.
Павло з Рівненщини, до повномасштабного вторгнення працював кухарем, а у липні 2025 року приєднався до ЗСУ. Нині він керує бомбером і застосовує навички, які частково здобув завдяки відеоіграм.
До початку повномасштабної війни життя чоловіка було мирним і не пов’язаним з армією.
Він п’ять років працював кухарем, а у вільний час грав у футбол і теніс, а також іноді влаштовував із друзями нічні пробіжки.
У липні 2025 року Павло офіційно вступив до лав Збройних Сил України. Його одразу відібрали на навчання за напрямком безпілотних літальних апаратів.
Зараз «Хуліган» працює на бомбері. За його словами, навчання пілотуванню давалося відносно легко, адже керування дроном багато в чому нагадує відеоігри.
Знищив шістьох росіян, а сімох взяв у полон: історія командира «Гіря»
Найкращою базовою навичкою для майбутніх операторів він вважає звичайні ігрові пульти та гонки на приставках.
«Нехай люди граються в іграшки, частіше будуть за пультами. Моя робота — це плюс-мінус те саме, але на користь державі», — зазначив військовий.
Служба на передовій для Павла складається не лише з небезпеки та важких випробувань, а й із міцного бойового братерства.
Одним із моментів, що найбільше запам’ятався йому з першої позиції у листопаді 2025 року, став нічний вихід на роботу з технікою.
Тоді військовому довелося самотужки відкопувати наземний роботизований комплекс та діяти у складних умовах, щоб зберегти майно й забезпечити позиції.
Попри небезпеку, «Хуліган» говорить, що армійське життя має свій особливий драйв.
Почали заїкатися в ефірі — командири зрозуміли сигнал: як на Запоріжжі визволили бійців із полону
«Багато хто не розуміє, що таке війна… Є моменти складні, є легкі. Багатьом навіть подобається. От у цьому щось є, певний адреналін і задоволення, яке підтримує. Хоч були моменти важкі, веселі, але цей увесь вайб затягує», — говорить він.
Удома на Павла чекають батьки та брати. Власної родини й дітей він поки не має.
Про життя після перемоги військовий говорить відверто: повернення до мирного ритму для багатьох захисників буде непростим, тому загадувати наперед не береться.
Каже, що головне — пробувати будувати сім’ю та дивитися вперед.
«Піднімаю погляд — за 15 метрів сидить ворог із сигаретою»: десантник «Калач» про свій перший день на позиціях
