Відео про порятунок подружжя оприлюднив підрозділ Департаменту активних дій ГУР МО України KRAKEN. Валентин Андрійович із дружиною Людмилою Миколаївною 29 серпня хотіли…
Пережив полон на Чорнобильській АЕС на початку повномасштабної війни.
Олександр народився 11 вересня 1991 року у Славутичі Київської області. Навчався в місцевій школі, після чого здобув фах електромонтера у Вищому професійному училищі при Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова. З дитинства цікавився міфологією та фентезі. Захоплювався боксом, футболом і риболовлею.
У 2018 році Олександр приєднався до колективу Чорнобильської АЕС. Працював у службі охорони та в цеху з переробки радіоактивних відходів.
«Коли почалася війна — саме був на зміні. В окупації ми пробули місяць. Думки були різні, навіть що нас просто десь розстріляють», — згадував пізніше початок повномасштабної війни в інтерв’ю пресслужбі свого підрозділу «Кратос».
Після визволення з полону на ЧАЕС чоловік повернувся до Славутича. Був учасником спротиву росіянам в останні дні окупації Київської області.
У травні 2022 року Олександр приєднався до лав Збройних Сил України. Воював у Бахмуті, Часовому Яру, на Луганщині та Харківщині. Із 2024 року захищав державний кордон на Сумщині. Був командиром екіпажу безпілотних авіаційних комплексів. Коли випадала нагода відпочити, любив читати художню літературу — у такий спосіб відволікався від страшної реальності.
«Мало що є гарного у війні», — казав Олександр. Зазначав, що важко переживав розлуку із сім’єю.
Олександр Яцочка загинув 1 липня 2026 року через російський обстріл у місті Буринь на Сумщині.
«Добрий, щирий, завжди усміхнений — саме таким Олександр назавжди залишиться у пам’яті колег, друзів та знайомих. Він сумлінно виконував свою роботу, відповідально ставився до кожної справи та був людиною, на яку завжди можна було покластися. Найбільшою гордістю і любов’ю його життя була восьмирічна донька, для якої він був найкращим у світі татом», — писали в ДСП «Чорнобильська АЕС».
Поховали воїна в рідному Славутичі.
«Рідні, друзі та знайомі пам’ятатимуть Олександра як добру, справедливу, щиру й життєрадісну людину. Він любив життя, цінував свою родину, мріяв про щасливе майбутнє для сім’ї», — йдеться в меморіальному дописі Славутицької міської ради.
Вічна пам’ять Герою!
Фото: ДСП «Чорнобильська АЕС», скриншоти з відео 22 ОББпС «Кратос»
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
