19 липня цього року 147-ма окрема артилерійська бригада, яка входить до 7-го корпусу швидкого реагування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України,…
Він рятував своїх людей під вогнем, виховував із новобранців побратимів і до останнього залишався на передовій.
Віталій Невінський з позивним «Гурман» був одним із тих військовослужбовців, про яких говорять не лише через бойові заслуги, а й через ставлення до людей. Командир гірсько-штурмової роти 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, капітан Збройних Сил України, він у 26 років загинув, захищаючи Україну під Бахмутом.
Віталій умів ухвалювати рішення там, де від однієї секунди залежали життя десятків людей. У перші дні повномасштабного вторгнення колона під його командуванням потрапила під удар касетного боєприпасу з реактивної системи «Град». Перші снаряди вибухнули за кількасот метрів позаду колони. Віталій наказав різко зупинитися. Наступний залп накрив саме те місце, де бійці опинилися б, якби продовжили рух.
Віталія згадують як безстрашного, перспективного офіцера, якого поважали підлеглі. Для нього не існувало поділу між «старими» та «новими» військовими. Він принципово не дозволяв називати новобранців просто мобілізованими.
«Ви будете жити в одних окопах, їсти з однієї тарілки, і як навчите новеньких, такими бойовими побратимами їх зробите», — говорив він своїм бійцям.
У його роті служили і ветерани війни на Донбасі, і молоді військовослужбовці. Досвідчені бійці передавали знання молодшим, учили їх діяти під час артилерійських обстрілів, облаштовувати позиції, допомагати пораненим. Сам Віталій наголошував: у підрозділі панує взаємоповага, а не страх.
Віталій народився 26 серпня 1996 року в Гусятині на Тернопільщині. Навчався в ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Після випуску служив у 128-й окремій гірсько-піхотній, а з 2018 року у гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді. Брав участь в операції Об’єднаних сил, згодом став командиром гірсько-штурмової роти.
Повномасштабне вторгнення Росії Віталій зустрів на Дніпропетровщині. Разом із підрозділом вирушив на Запорізький напрямок, де прийняв перші бої з російськими військами, які наступали колонами бронетехніки поблизу Мелітополя.
Його підрозділ воював на Запорізькому, Херсонському та Донецькому напрямках. В одному з боїв Віталій дістав осколково-фугасне поранення під час виведення особового складу і техніки із захопленого ворогом населеного пункту. Після лікування він не проходив повної реабілітації — одразу повернувся на передову.
Навесні 2022 року рота під його командуванням проявила себе під час наступальних дій на Запорізькому напрямку. Бійці знищили ворожу техніку, захопили неушкоджену бойову машину піхоти БМП-3, просунулися вперед на вісім кілометрів і визволили населений пункт. За цей успіх Віталій Невінський був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Його професійність і лідерство привернули увагу іноземних журналістів. На позиції його підрозділу приїжджали представники міжнародних медіа, а сам молодий офіцер потрапив на першу сторінку американського видання «The New York Times».
Пізніше Віталій брав участь у важких боях на Херсонському напрямку, де дістав контузію. Після лікування знову повернувся до своїх бійців. Побратими згадували його як командира, який завжди залишався поруч із особовим складом і керував боєм із передових позицій. Останній свій бій капітан Невінський прийняв поблизу Бахмута в селищі Підгородне.
Від початку грудня 2022 року його рота тримала оборону в багатоповерхівках на околицях міста. Бійці перебували під постійними атаками ворога, витримували танкові, мінометні та артилерійські обстріли, працювали в умовах нестачі боєприпасів і складної логістики. Дорога, якою доставляли необхідне для оборони та евакуювали поранених, перебувала під вогневим контролем противника.
Один із найважчих боїв стався 15 грудня. Напередодні ворог зміг відтіснити сусідні підрозділи та наблизився на кількасот метрів до командного пункту роти. Бійці готувалися до ближнього бою, однак під час ранкового мінометного обстрілу одна з мін вибухнула поруч із Віталієм. Він зазнав важких поранень і помер на руках бойового медика.
Поховали Захисника України 23 грудня 2022 року на Пантеоні Героїв Тернополя. У Віталія залишилися дружина та маленький син.
За особисту мужність, героїзм і самовіддане служіння українському народові Віталію Невінському посмертно присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (29 вересня 2023 року).
У 2023 році йому посмертно присвоїли звання Почесного громадянина міста Тернополя. Віталій Невінський «Гурман» залишився в пам’яті побратимів як командир, який умів вести за собою, берегти своїх людей і до останнього залишатися там, де був потрібен найбільше.
Вічна пам’ять Захисникові!
Фото: 128-ма окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада
За матеріалами: Суспільне Ужгород, Мукачівська міська рада, 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
