Скористатися можливістю закликав майор Юрій на позивний «Вчитель» із 40-ї окремої артилерійської бригади імені Великого князя Вітовта. Також офіцер розповів,…
Загинув за день до свого 24-річчя.
Історія захисника Даніла Кіріллова нагадує, що російське вторгнення в Україну розпочалося у 2014 році, коли протидію збройній агресії РФ у наших східних областях офіційно з квітня того року називали Антитерористичною операцією (АТО), а з 2018-го – Операцією Об’єднаних сил (ООС).
Даніл народився у 1990 році в Узбекистані, у селі Чархін Самаркандської області. Уже за кілька років його родина переїхала до України – оселилися у Долинівці на Житомирщині.
Після закінчення школи юнак отримав спеціальність «водій та механізатор широкого профілю» у Житомирському сільськогосподарському технікумі.
Уже під час навчання у технікумі на канікулах підробляв у сільськогосподарському підприємстві у Долинівці.
Далі Даніл проходив строкову службу в Окремому Київському полку Президента України Сухопутних військ Збройних сил України.
Після служби в армії працював водієм на підприємстві «Україна» села Водотиї. Завжди був відповідальним і доброзичливим.
У вересні 2013 року Даніл одружився. Коли почалися протести проти антиєвропейського курсу президента Віктора Януковича та його команди, разом із дружиною Юлією їздили на акції до Києва.
«На Майдан ми з Данілом їздили разом, разом там вигрібали, разом тікали від “беркутів”… І якби, йдучи на війну, він сказав мені, що сам так вирішив, я б відповіла: “Ти знаєш, що? Тоді я теж піду”. А так – це була нібито мобілізація, – розповіла в інтерв’ю виданню «Цензор.нет» Юлія. – Він сказав мені, що йому прийшла повістка. Але ту повістку я не бачила… Ніхто її не бачив. А Даніл поїхав у військкомат у Коростишів – “лише для уточнення даних”. Потім він подзвонив мені і розповів, що йому на 10 днів потрібно буде поїхати на допідготовку у військову частину в Новограді-Волинському.
18 березня 2014 року чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил. Він служив водієм-гранатометником 2-го гаубичного батальйону 30-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Відразу, уже в березні, Даніл служив на блокпостах у Херсонській області на адміністративному кордоні з окупованим РФ Кримом. А з літа 2014 року брав участь в Антитерористичній операції на сході України.
Захисник загинув під час ворожого обстрілу з БМ-21 «Град» і танків КП бригади в районі села Степанівка Шахтарського району на Донеччині 11 серпня 2014 року. Наступного дня йому мало виповнитися 24 роки.
Даніла Кіріллова провели в останню путь 15 серпня 2014 року і поховали у Долинівці Житомирської області. У нього залишилися батьки, троє братів та дружина.
Указом № 270/2015 від 15 травня 2015 року Даніл Кіріллов посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
У роковини загибелі дружина Юлія написала: «12 років — це вже ніби багато, за цей час країна змінилася, війна змінила масштаб, ми всі стали іншими, з’явилися нові дати, нові втрати, нові імена, нові цвинтарі, нові покоління людей, які вже не пам’ятають, як усе починалося у 2014-му.
Я не знаю, чи можна звикнути до таких дат, мабуть, ні. Можна навчитися з ними жити, можна перестати щодня говорити про свій біль, рухатися далі, але є дні, які все одно повертають тебе до точки, де життя розділилося на до і після. Для мене 11 серпня – саме такий день. День, коли загинув мій Даніл і день, коли війна перестала бути новиною, тривогою за країну чи чимось далеким, а стала моєю особистою втратою».
Жінка поділилася: «За ці 12 років я багато разів чула, що час лікує. Насправді він не лікує такі речі, він просто змінює форму болю. Спочатку цей біль гострий і фізичний, а потім стає частиною тебе. Ти вчишся не носити його на обличчі щодня, але він залишається в тому, як ти дивишся на війну, на байдужість чи несправедливість і в кожному твоєму рішенні».
І додала: «Я хочу, щоб ви його пам’ятали, бо пам’ять про таких, як Даніл, – це частина правди про Україну. Про те, як усе починалося, хто першим став на захист країни та якою ціною ми досі маємо право жити, працювати, любити, сперечатися, будувати майбутнє і називати себе вільними».
Портрет Даніла Кіріллова розміщений на меморіалі «Стіна пам’яті полеглих за Україну» в Києві: секція 2, ряд 2, місце 29.
Вічна вдячність, пам’ять і шана Захиснику!
Фото: Фейсбук-сторінка Юлія Кіріллова
За матеріалами: Український меморіал, Книга пам’яті полеглих за Україну, Фейсбук-сторінка Юлія Кіріллова, «Цензор.нет»
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
