— Ми маємо щонайменше десяток історичних прикладів, якщо можна так висловитися, окупації Києва чи то росіянами, чи то радянськими військами. Але, на превеликий жаль, весь цей досвід…
Ще в травні 2023 року Роман тільки потрапив у військо. А вже у вересні 2023-го впевнено вправлявся із ударними дронами. Зараз — щедро палить ворожу техніку на одному з важких напрямків фронту.
Тепер він — молодший сержант, командир відділення безпілотних літальних апаратів у лавах 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади ЗСУ.
Вища освіта, диплом спеціаліста з відзнакою у сфері ІТ. Йому — 31 рік.
До того, як потрапити у військо, працював у сфері нерухомості. Після широкомасштабного вторгнення, пригадує, сфера, в якій працював, дещо «пригасла».
«Сидіти та чекати невідомо скільки часу бажання не було. Не було визначеності у завтрашньому дні. Місяць чи півтора був без заробітку. Приходив до нашої територіальної оборони, обіцяли зателефонувати, але дзвінка так і не отримав», — пригадує чоловік.
Так Роман опинився у сфері ландшафтного дизайну — став проєктним менеджером. І одного разу його команді запропонували попрацювати з об’єктом на Закарпатті. Це було в травні 2023 року.
«Чесно кажучи, колеги боялися туди вирушати, але виходу не було. І коли ми їхали на Торунському перевалі, нас зупинили на блокпосту: поліція перевірила документи, а представник ТЦК забажав після декількох уточнюючих питань, щоб ми з ним перемістилися для уточнення усіх облікових даних. На наступний день я вже був у Рівному на полігоні. Можливості зібратися, переодягнутися, щось прихопити з дому не було, все відбулося дещо спонтанно…», — пригадує Роман.
Далі була базова військова підготовка та курси лідерства. Запитуємо у військового, які враження від БЗВП.
«Це все індивідуально. Не важливо, яке навчання. Важливо, що воно є. Важливо черпати максимум з того, що вам передають інструктори. Важливо не „філонити“, вмикати креатив інколи, щоб чогось навчитися і не померти у перші дні на полі бою. Можливо, я не маю рацію, але все це — дуже індивідуально».
Після цього — розподіл в 128-му окрему гірсько-штурмову бригаду ЗСУ.
«Я достеменно до кінця не знав, куди я хочу і де я себе бачив. Спочатку вирішив йти на штурмовика. Ми вивчали стратегію ведення бою, як правильно заходити у ворожі окопи тощо. Але потім до нас приїхала людина, яка за певними критеріями відбирала людей у підрозділ БПЛА. У нас відібрали двох людей, решта хлопців пішли в роту вогневої підтримки. Після цього ми виїхали безпосередньо на місце проведення бойових дій — на ту ділянку, яку займає наша бригада».
Роман почав навчання — спочатку освоював один тип дронів, потім взявся за ударні БПЛА. Це вже був вересень 2023-го.
Під час одного з бойових завдань Роман ліквідував склад боєприпасів противника двома скидами з дрона. Просимо пригадати цей випадок, але, каже, екіпаж інколи навіть не знає, що відпрацьовують саме по ворожому складу з БК.
«Ми просто скидаємо на конкретні цілі, які нам попередньо озвучують оперативні чергові чи вищі командири. І потім бачимо детонації, які й дають нам розуміння, що десь там лежало якесь БК… Спочатку ми скинули — і потім вже розуміємо, що вразили щось жирне і така радість переповнює… І розуміємо, що теж робимо свій внесок в майбутню перемогу».
Загалом у підрозділі Романа є кілька екіпажів, які чергуються між собою, вирушаючи в бойові вилазки. Найдовший такий виїзд тривав 9 днів.
Найсмачніше відпрацювання Роман теж пригадує:
«Ми через тепловізійну камеру побачили техніку ворога, яка нещодавно заглушилася… І ми почали скидами їх добивати: бачили, як вони детонують, загоряються, палають! Точно не можу сказати еквівалент в коштах, але це точно були якісь БМП, які привозили на штурм екіпаж їхніх піхотинців».
Нещодавно екіпаж Романа потрапив під обстріл. Були втрати, Роман отримав контузію. Каже, це один із найважчих моментів: втрачати колег.
«Я завжди боявся забути алгоритм надання першої медичної допомоги, послідовність дій під час поранення побратимів. Ми заїхали на позицію, почали розкладатися, я в укритті все налаштовував… І почався обстріл. Коли я вийшов з укриття та побачив те, що побачив — то це, напевне, було найскладнішим: пережити ту мить. Бо надавати першу медичну допомогу вже не було кому…».
Роман констатує: від перебування в районі бойових дій страх не зникає.
«Так, працюючи декілька днів поспіль, ти певною мірою звикаєш і починаєш до того ставитися якось легше морально. Але заходи безпеки, які ми використовуємо — на першому місці. Я думаю і за себе, і за свій особовий склад. Тому наголошую і повторюся: для мене заходи безпеки — на першому місці. Якщо я бачу якусь ділянку, де ми не проїдемо, бо можемо десь там „спалитись“, то я не поїду, просто потім аргументую командуванню, що ми не готові були ризикувати. І в нас, до слова, командування до цього дуже лояльно ставиться», — говорить військовий.
Він пригадує, що у підрозділі були випадки, коли втрачали людей.
«І ми зробили певні висновки з того. І розуміємо, що ми не хочемо прощатися один з одним. І ми всі чудово усвідомлюємо, що можемо почекати буквально 20 хвилин і поїхати у безпечніших умовах, ніж ризикувати. Не варто легковажити, якщо говоримо про заходи безпеки».
Роман радить цивільним, які з різних причин ще не приєдналися до лав Сил оборони, почати вивчати підрозділи, які беруть активну участь у бойових діях та вирішити для себе, куди можна піти служити.
«Переважно саме страх невідомості — це те, що може зупинити людину. І всі зараз жахаються, бояться якогось контакту з військом тощо. Але у всіх було достатньо часу для того, щоб прийняти для себе якесь рішення. Якщо не готовий воювати — є інші шляхи бути корисним для Сил оборони. Просто треба докласти певні зусилля для цього».
Насамкінець запитуємо військового, що для нього буде перемогою в російсько-українській війні.
«Дуже багато моментів впливають на усвідомлення і розуміння, що таке перемога. Для мене перемога — це коли я повернуся. Коли мене демобілізують. Коли будуть всі умови для цього. І коли в мирному небі України зможуть знову літати літаки. Як би банально і по-дитячому це не звучало».
Фото — з особистого архіву військовослужбовця
СБУ спільно з Національною поліцією ліквідували шість нових схем ухилення від мобілізації та незаконного виїзду за кордон чоловіків призовного віку.
Майбутні військові екологічні аудитори продовжують навчання на курсах підвищення кваліфікації.
Міноборони контролює постачання всього необхідного для українських військових. Команда міністерства перевірила умови забезпечення захисників та захисниць з підрозділів на сході України.
Після майже трьох років сакралізації «героїв «сво» у російському суспільстві, уряд рф вирішив урізати виплати окупантам, які отримали поранення.
Бійці бригади «Червоної Калини» знищують техніку окупантів на Покровському напрямку.
Міністр оборони України Рустем Умєров прибув з робочим візитом до Королівства Норвегія, де зустрівся з міністром оборони Норвегії Бйорном Арільдом Грамом.
Захищаємо світ
— Ми маємо щонайменше десяток історичних прикладів, якщо можна так висловитися, окупації Києва чи то росіянами, чи то радянськими військами. Але, на превеликий жаль, весь цей досвід…