Про обмін полоненими і співпрацю з ООН, про Міжнародний Комітет Червоного Хреста і права військовозобов’язаних та чимало іншого кореспондентка АрміяInform запитала в Уповноваженого Верховної Ради…
Покровський напрямок — один з ключових і найважчих сьогодні на фронті. Саме тут протистоять російським окупантам воїни 25 окремої повітрянодесантної Січеславської бригади Десантно-штурмових військ ЗС України.
Кореспонденти АрміяInform побували в районі очікування січеславських танкістів та поговорити з ними про бойові завдання і тактику противника.
Три танкісти
Екіпаж танка Т-80БВ перебуває на бойовому чергуванні та готується до виконання завдання. Навколо літають ворожі дрони, періодично в сусідніх посадках лунають вибухи.
— Це танк наступальної дії, він розрахований на 5 хвилин бою — маневрений, швидкий. За хвилину він робить вісім пострілів. Залетів, дав пару хороших «плюх», відкотився, дозарядився, і по новій, — розповідає навідник-оператор Вадим.
В екіпажі він найдосвідченіший: брав участь в АТО з 2015 року, потім на деякий час повернувся до цивільного життя. Проте у 2021 році знову підписав контракт на службу в ЗСУ.
— Зустрів повномасштабне вторгнення на Сході, тоді це ще була окрема танкова рота, а не батальйон. Все моє військове життя на Сході. На початку було більше екіпажів, більше мотивованих хлопців, — додає Вадим.
Механік-водій Роберт у 25 бригаді ДШВ ЗСУ служить півтора року, у цивільному житті працював на будівництвах.
— Спочатку йти в танкісти було не дуже привабливо, тому що переважно насамперед знищена техніка — це танки. По трасах їдеш, одні башти лежать, і думаєш: та ні, які танкісти, — згадує він з усмішкою.
Так само півтора року служить у бригаді й командир танка Владислав. — Як тільки ми заїхали на цей напрямок, ми за день знищили два танки прямою наводкою, в районі населеного пункту Карлівка, — розповідає він.
Бої на Сході
Вадим згадує своє перше бойове зіткнення з ворогом на початку широкомасштабного вторгнення поблизу населеного пункту Верхньоторецьке Донецької області.
— Там було пекло. Я був готовий до зіткнення з противником, але було дуже складно. Ми виїжджали одним танком, коли у противника було чотири. Дуже активно противник наступав з використанням літаків, «Градів». У перші дні ніхто не міг повірити, що вони дійшли до такого маразму. Було складно змиритися, що це реальна війна, — говорить він.
Одне з найскладніших завдань екіпажу — знищення ворожого укриття майже впритул. Будівля, в якій ховалися росіяни, була розташована майже в центрі міста, навколо багато рослинності, тому іншої можливості знищити її не було.
— Найбільш люта ситуація у нас була в Новогродівці. Завдання в нас було виїхати й впритул знищити будинки, в яких ховалися росіяни. Відпрацювали за підтримки БМП. Була дужа близька дистанція — 15 метрів, і після пострілу нічого не було видно, — розповідає Влад.
Він раніше жив у Новогродівці, тож добре знав місцевість — і це дуже сильно допомогло у виконанні завдання, оскільки танк заїхав на світанку і важко було орієнтуватися. До того ж навколо повно росіян.
— Після пострілів все горить, піднімається багато пилу, вулиці вузенькі, башту крутити неможливо. І відкочуючись назад, ми проїхали поворот, а позаду їхала наша БМП, яка не впоралась з керуванням і провалилася. Внаслідок цього екіпаж звідти переліз на наш танк. І ми через пі***ів назад відкочувалися. Вони все зрозуміли, було перехоплення, що «хохляцький танк катається», — згадує мехвод Роберт.
Ворожа тактика
З масовою появою дронів на фронті тактика застосування танків дуже змінилась.
— Раніше була війна — танки на танки, а тепер є FPV-дрони. Вони швидко можуть тебе знайти й знищити танк. Нині танки більше використовуються із закритих позицій, — каже Вадим.
Так само було і на початку війни, згадує він, тому що тоді у ворога була значна перевага в техніці. Танки вели вогонь із закритих вогневих позицій для ураження цілей, які не перебувають у прямій видимості, й це було набагато ефективніше.
Десантники розповідають, що росіяни нині на Покровському напрямку використовують цікаву тактику — пересуваються переважно пішки без підтримки бронетехніки.
— Жива сила у них менше ціниться, ніж залізо. І все ж таки вони трошки закінчуються. Якщо ворог веде активні дії, нам дають команду, і ми із закритої позиції просто їх зносимо. І виходить дуже непогано, тому що танк дуже точна штука, і доцільно їх використовувати саме так, — говорять в екіпажі.
За спостереженнями наших танкістів, на Донеччині росіяни наразі найбільше використовують танки Т-72, новіших панцерників на кшталт Т-90М «Прорив» не фіксується.
— В Осколі бачив Т-90 стояв. Там по коліно води було, не знаю, як він там не проїхав, не зміг переправу проїхати, — говорить Вадим.
Окрім вітчизняних танків, він також може керувати німецькими «Леопардами», адже пройшов відповідне навчання в Німеччині.
— Іноземна техніка оснащена краще, це хороша техніка, особливо танки Leopard 2А4. Його сильні сторони — хороша зброя, бронекапсула, різні електросистеми, — зазначає навідник.
Танкісти наголошують, що найголовніше в екіпажі — злагодженість. Попри те, що разом вони працюють лише кілька місяців, хлопці впевнені один в одному.
— За кілька місяців ми пройшли багато прикольних історій. Це зблизило нас ще до того, як ми потрапили в один екіпаж. Ми практично завжди були поряд, разом працювали. Злагодженість дуже важлива, — наголошує Роберт.
У Січеславській бригаді розповідають, що активно проводять рекрутинг, і за цей місяць близько 20 людей підписали контракти. Всіх супроводжують від першого звернення до початку БЗВП і аж поки людина не стане на посаду.
Фото Олени Худякової
До речі, якщо вам цікаві не тільки історії боїв, але й інший спеціалізований та аналітичний контент про військову справу – підпишіться на телеграм-канал АрміяInform.
