— Національний президентський оркестр — знаний у світі професійний колектив, який люблять та поважають в музичному середовищі. Як вас нині, в час великої війни, зустрічають за кордоном? — Наша…
У цивільному житті десантник з позивним «Пастор» працював менеджером із продажу. Згодом був молодіжним лідером у Протестантській церкві.
Коли у 2022 році почалась широкомасштабна війна, відразу пішов добровольцем у військо. Його побратими дали такий позивний, бо бачили що він читає Біблію, молиться.
Нині «Пастор» повний кавалер ордена «За мужність», сержант-інструктор з бойової підготовки у 46 окремій аеромобільній бригаді ДШВ ЗСУ.
-
- Фото: Наталії Кравчук / АрміяInform
-
- Фото: Наталії Кравчук / АрміяInform
-
- Фото: Наталії Кравчук / АрміяInform
-
- Фото: Наталії Кравчук / АрміяInform
-
- Фото: Наталії Кравчук / АрміяInform
«Пастор» у дитинстві навчався у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна, тому був фізично підготовлений до служби в ДШВ.
Виконував завдання на Запорізькому напрямку. Згодом — на Донеччині, під Мар’їнкою, де й зазнав поранення.
— Було декілька разів, коли побратими просили помолитись за них. Це були поранені… А одного разу, коли мого побратима поранило, ми забігли в укриття, над нами висів дрон, а як тільки намагались вийти, по нас відпрацьовувала ворожа БМП. Тоді побратим попросив мене помолитись… Я помолився. І почався дощ. Дрон відлетів, ми вийшли звідти. Відвів побратима на евак, і мій товариш спокійно вийшов, — розповів «Пастор».
Орден «За мужність» першого ступеня отримав за те, що відзначився на Донеччині.
— Я взяв у полон чотирьох ворогів, один з них виявився сомалійцем. Тоді ж знищив половину ворожого взводу… Звісно, я здивувався, бо він (сомалієць. — Ред.) сам здався. Ну як, здався… Я зайшов на позицію, типу, я свій, розмовляв російською. Вони так і подумали, що я свій, і я забрав їх у полон спокійно. Потім я їм повідомив, хто я… Тоді здивувався, коли побачив росіянина, а за ним дві чорні руки стирчать, — сомалієць ховається. Привів його, це був смішний хлопчик. Але він випадково сюди потрапив, — пригадав військовий.
Він розмовляв з різними полоненими:
— Усі розповідають одне й те саме. Хтось каже, що випадково забрали, мобілізували. Інші говорять, що ми вісім років бомбили Донбас, в Одесі щось було. Одна і та сама пропаганда. Те саме мені казав ведевешник, кадровий військовий-розвідник, якого я брав у полон на Запоріжжі. Те саме казав 19-річний хлопчик, який два місяці в армії. Однакова промивка мізків у них, обидва називали себе «русскімі націоналістами».
На запитання, з якими підрозділами росіян стикались на полі бою, «Пастор» відповідає:
— Псковські десантники з 76 дивізії ВДВ… до слова, цей автомат, що в мене в руках, я здобув у бою, трофейний, взятий у цих десантників. Вони були «круті тіпи», багато з «вагнера» туди пішли. Були ще «шторм зет». Ці — м’ясо: один з десяти тигр, інші — дуже боязкі. Потім «барс» — немає що сказати. «Ахмата» кадирівців трошки зустрічали, вони більше знімають тіктоки.
На думку «Пастора», зупинитись у цій війні можна буде лише тоді, коли росія капітулює.
— Або коли путін здохне. Я думаю, це станеться одночасно. Тоді інші піднімуть руки, скажуть, що це були не вони, і все звалять на нього. Я на це сподіваюсь. Це буде диво. Скоро…
Фото з особистого архіву «Пастора»
