Палата представників США на чолі зі спікером Джонсоном багато місяців до цього її блокувала, проте, зрештою, 20 квітня таки ухвалила довгоочікуване рішення. Тепер, після розгляду…
Фотографії зображають різні обличчя та події, але присвячені одній темі: збройній агресії Росії проти України. Її авторка – фотокореспондентка «Укрінформу» Олена Худякова, яка шість років тому добровільно залишила роботу в редакції та пішла воювати на Донбас. Служила в розвідгрупах двох артилерійських бригад (2015-2017 рр.) та в команді «Ангели Тайри» (2017-2019 р.р.), мала позивний Мауглі. У вільний від виконання бойових завдань час брала до рук камеру і фотографувала.
Нік, винесений у назву фотовиставки, став призмою, крізь яку глядач бачить війну, яку пережила сама авторка світлин. Вона раділа успіхам побратимів і втрачала бойових товаришів, мерзла в засніжених окопах і милувалася квіткою, що проросла крізь сплюндровану вибухами землю.
Це історії, не прикрашені в фоторедакторі, деякі – з автографами зображених на них героїв та неповторними емоціями за кадром. Кожна з них – не просто світлина, а документальна повість.
Це історії, не прикрашені в фоторедакторі, деякі – з автографами зображених на них героїв та неповторними емоціями за кадром. Кожна з них – не просто світлина, а документальна повість.
Переступивши поріг зали фотоекспозиції, я одразу відчув себе в атмосфері до болі знайомого фронтового побратимства. На відкриття виставки підтримати Олену Худякову до Києва приїхали її бойові друзі, колеги по фотосправі. У їхніх словах звучала подяка авторці за те, що створила шедеври та увіковічила їхню історію, і особливо тих, побратимів які не повернулися з війни.
− На фото нема жесті, це інший бік війни. Кожен світанок чи захід сонця багато значить для мене і тих, хто був поруч, − розповіла Олена. − На одному фото – «мєхвод», який вдивляється в райдужний місток і каже, що один край веселки зараз над тим місцем, де загинув хлопець з 30-ки. Там – наші офіцери в моменти, коли грають на баяні. Вони щасливі, бо тієї миті вони й були такими. Від нас чекають драматичних історій, випитують подробиць, наче риючись у кримінальній хроніці. А я гортаю свій фотоархів, наче сімейний альбом.
Роботи з виставки «Позивний Мауглі» нещодавно експонувалися у Верховній Раді України. Тепер фронтові світлини презентують в Національній спілці журналістів України (Хрещатик, 27А), куди можуть завітати усі охочі.
Прийти та подивитися на світлини з війни варто, адже в них закарбована наша національна пам’ять, яка є міцним підґрунтям для майбутніх перетворень, руху України до світлого майбутнього.
Прийти та подивитися на світлини з війни варто, адже в них закарбована наша національна пам’ять, яка є міцним підґрунтям для майбутніх перетворень, руху України до світлого майбутнього. У кого не відгукнеться у серці поклик, що лине з кожної світлини Олени «Мауглі», той вочевидь уже має дефіцит тієї основи і його слід поповнювати. В одному з інтерв’ю Худякова зізналася: «Кажуть, війна – то пекло. Але ми перетворювали його в щось інше, бо стояли плечем до плеча. А в справжньому пеклі кожен страждає на самоті».
