Країна-агресорка тривалий час намагалася насаджувати нам свою культуру та мову… Навесні 2022 року у відомого українського музиканта, телеведучого та військовослужбовця Миколая Сєрги народилася…
Про здобутки та нові повноваження сержантів, а також проблемні питання, журналісту АрміяInform розповів головний сержант Повітряних Сил України ЗСУ, головний майстер-сержант Костянтин Станіславчук. Він — людина більш ніж досвідчена. За плечима — 25 «календарів». Перед тим, як рік тому офіційно очолив сержантський корпус Повітряних Сил.
— Попри певні перепони, насамперед збройну агресію, наше військо реформується, розвивається сержантський корпус, — розповідає Костянтин Станіславчук. — Нам практично вдалось відійти від пострадянської системи й досягнути колосальних змін, які видно неозброєним оком. Це і чітко побудована сержантська вертикаль, і багаторівнева система підготовка, і мережа нових навчальних закладів.
Головний сержант Повітряних Сил України ЗСУ зазначив, що в роботі намагається відмовитись від зайвого документообігу, більше безпосередньо спілкуватись із підлеглими. Та водночас і «відпочивати» сержантам Повітряних Сил не дає змоги.
— Взяти до уваги хоча б «фізо». Заняття ніколи не відбувається у нас для «галочки». І командири, і молодший сержантський склад бігають, відтискаються, проходять смуги перешкод. Я й сам є постійним відвідувачем спортивного залу, тож усіх запрошую. Хоч серед сержантів Повітряних Сил багато не лише молоді, а й людей середнього віку, нікому спуску не даємо. Проте я завжди наголошую на тому, що сержант це не просто фізична підготовка, а й розум, особливо на полі бою.
Костянтин Станіславчук додає, що значна частина сержантів ПС є учасниками АТО/ООС. Що ж до командної ланки, то тут статистика – стовідсоткова.
— Це один із критеріїв прийняття на командну посаду, що є важливим для авторитету перед підлеглими, професіоналізм, розуміння сучасних підходів. Тим паче сучасні сержанти не лише виконують накази офіцерів, а й вивчають та ухвалюють рішення.
Костянтин Станіславчук каже, що сержанти ПС рідко сидять у кабінетах – постійні збори, навчання, тренування, відрядження в район ООС… Та й він разом із підлеглими постійно вчиться, адже має бути обізнаний щодо стану справ у родах, військах (силах) ПС ЗСУ.
— Сумувати точно не доводиться. Шкода, що через пандемію багато міжнародних заходів довелось відмінити. Та надія є, що все відновиться.
«Про що найбільше болить голова у командира», — запитую наостанок у Костянтина Анатолійовича. І хоч свято псувати негативом чоловік не бажає та все ж відповідає.
— Зміни в менталітеті, навчання, покращена підготовка, це, звісно, добре, та все ж хочеться, аби сержанти отримували не лише моральне задоволення від служби, а й мали матеріальну мотивацію. Саме фінансові аспекти, питання житла часто є вирішальними…
