Країна-агресорка тривалий час намагалася насаджувати нам свою культуру та мову… Навесні 2022 року у відомого українського музиканта, телеведучого та військовослужбовця Миколая Сєрги народилася…
На Хмельниччині в одній з військових частин спецпризначення Сил спеціальних операцій триває інтенсивна фаза підготовки до практичного виконання стрибків з парашутом, які за два-три тижні відбудуться на загальному тактичному тлі тактико-спеціальних навчань.
З досвідченими операторами ССО, за спиною яких десятки, сотні, а в когось і за тисячу стрибків, перше в житті десантування виконають тридцять «першачків».
– Переважно це військовослужбовці, які уклали перші контракти зі Збройними Силами і прибули до нас у кінці минулого та в перші місяці цього року, пройшли спецвишкіл у навчальному центрі ССО, – каже начальник повітрянодесантної служби військової частини майор Андрій. – Вишкіл на тренажерах ПДК (повітрянодесантний комплекс) – відпрацювання під керівництвом інструкторів повітрянодесантної служби, командирів підрозділів, практичних дій від одягання парашутної системи до приземлення. Це такий же елемент бойової підготовки, як і практичні стрибки. Дрібниць чи винятків тут немає ні для кого – ти «першоразник» чи інструктор-парашутист, – запевняє офіцер.
…Щоразу, коли стою на краю рампи, кров бурлить і серце калатає
У командира групи роти спеціальних дій із позивним «Сімба» в активі 61 стрибок з парашутом. У полку – з 2012-го. Пригадуючи свій перший, каже, що в пам’яті лишились тільки спогади про максимальну концентрацію.
– Тоді я лише після приземлення і розуміння того, що все пройшло, як у книжці, зміг розслабитись. До того, у голові постійно тримав порядок і алгоритм дій, аби нічого не забути, не пропустити. Зрештою, інструктори з повітрянодесантної підготовки: від теорії, знання ТТХ, укладки парашутних систем, порядку на борту повітряного судна, дій під час і після відділення від рампи, реагування на позаштатні ситуації, приземлення, натаскували нас так, що розбуди мене уночі, я чітко, точно і правильно відповів би на будь-яке запитання. З роками і досвідом ці знання, навички, вміння і впевненість зростали. Та все одно, щоразу, як стою на краю рампи, кров бурлить і серце калатає.
У підготовці спецпризначенців ССО не так важлива кількість стрибків, як їхня якість. За 9 років військової служби «Сімба» десантувався з вертольота Мі-8, військово-транспортних літаків Ан-26, Іл-76 удень і вночі, в повному бойовому спорядженні у бронежилеті, з шоломом, рюкзаком, із кулеметом, РПГ, виконував стрибки на воду.
Стрибаєш уперше чи розміняв третю сотню – готуйся з повною віддачею
Сьогодні його завдання – вчергове для досвідчених операторів і молодих контрактників наголосити: незалежно від того, стрибаєш уперше, чи розміняв третю сотню, готуватися до кожного стрибка слід з повною віддачею і максимальною концентрацією.
– Звісно, мимоволі більше уваги приділяю «першоразникам», їх у мене двоє. Моє завдання – підготовка і тренування на стапелях підвісних систем, трамплінах, макетах повітряних суден ПДК до автоматизму, коли починає працювати не мозок, а м’язова пам’ять, – каже командир групи.
На тренажері підвісної системи військові відпрацьовували дії за часткового чи повного не розкриття основного купола парашута. Тобто – дії десантника із застосування запасного парашута в екстрених ситуаціях, коли його крутить вправо чи вліво, коли він приземляється на дерева, лінії електропередач чи приводнюється. Правильне і швидке відділення парашутної системи, групування з наближенням до дерев, оптимальне положення тіла, нижніх кінцівок.
Усе колись буває вперше…
Оператори групи спеціальних дій Олександр і Вадим підписали контракт у березні цього року. Два тижні тому повернулися з навчального центру ССО, що на Житомирщині, де три місяці проходили вишкіл.
– З парашутом ще не стрибав, наразі готуюсь до першого! – каже Олександр.
Запитую, чи знають хлопці що робити і як діяти під час десантування, коли тебе вітер несе на гілля дерев, воду, дроти ЛЕП чи іншу перешкоду. Кажуть, що знають. І по черзі розповідають, доповнюючи один іншого.
– Найперше, що маю зробити – уникнути потрапляння туди. Спробую її обійти, виконуючи маневри стропами управління, вільними кінцями. Якщо бачу, що все-таки йду на воду, готую підвісну систему до повного відділення безпосередньо перед приводненням. Спочатку від’єдную запасний парашут, грудну перемичку і, розстебнувшись вже за півтора-два метри до води, виконую проворот убік, виходжу з-під підвісної системи. Знаю, розповідали інструктори, що підвісна система швидко набирається водою (площа купола основного парашута 83 метри кв. – Авт.) і це може завадити парашутисту врятуватися. Після приводнення маю швидко відпливти на безпечну відстань, аби купол не накрив. У кращому випадку взятися руками за парашут, що стабілізує, аби не втратити систему, і разом з нею випливти на берег, – упевнено відповів Олександр.
Вадим розповів, як діяти, показав положення тіла, окремо – положення рук, ніг, коли летиш на гілля дерев, аби ті не завдали важких уражень при зіткненні на високій швидкості. Так само впевнено, буквально по секундах, розклали і озвучили хлопці алгоритм перших секунд після відділення від рампи.
Кілька побратимів, підслухавши випадково нашу розмову, а точніше відповіді молодих контрактників, схвально закивали головами. Мовляв – молодці хлопці, все правильно.
«Сімба», підсумовуючи, додав: будуть люди з цих козаків, та головний іспит у них попереду – перший стрибок і дружнє посвячення в парашутисти-десантники!
«Перерва скінчилася, продовжуємо. Біля макета Мі-8 в одну шеренгу ставай!» – віддав команду «Сімба» і його група продовжила підготовку на ПДК.
