На превеликий жаль, у фокус ворожих атак потрапили об’єкти національної енергосистеми. Про те, як мінімізувати шкоду від ворожого терору, розповідає кандидат технічних наук, військовослужбовець…
З початком збройної агресії Росії проти України чимало населених пунктів Донецької та Луганської областей захопили бойовики. Не стало винятком одне із найбільших міст обласного рівня Донеччини — Маріуполь.
Маріуполь, як великий промисловий центр та портове місто, відігравав особливу стратегічну роль у реалізації путінського проєкту «Новоросія». Крім того, вихід до Азовського моря відкривав пряме морське сполучення з тимчасово окупованим Кримом, а перспектива захоплення півдня Донецької, Запорізької та Херсонської областей відкривала шлях до півострова суходолом.
Саме тому з березня 2014 року Маріуполь потрапив до переліку міст, де розгорнулися події «Російської весни». У квітні місто опинилося під контролем сепаратистів, які тероризували місцевих мешканців, захопивши приміщення міської ради та інших державних органів.
Окупація Маріуполя
13 квітня 2014 року, через 6 днів після окупації Донецька, в Маріуполь вторглися бойовики. Вони захопили адміністративні будівлі, перекрили кілька вулиць у центрі.
14 квітня 2014 року українська влада оголосила про початок Антитерористичної операції, метою якої було повернення під свій контроль захоплених бойовиками міст сходу України.
9 травня колона 72-ї бригади зруйнувала барикади, які терористи поставили в місті, й увійшла до Маріуполя. Проте озброєні проросійські бойовики вчинили опір. Тоді, щоб уникнути ескалації конфлікту та не допустити великої кількості жертв серед місцевого населення, штаб АТО 10 травня ухвалив рішення про тимчасове виведення бійців Національної гвардії з міста.
Понад місяць Маріуполь перебував під контролем російських окупаційних сил
Звільнити Маріуполь планували ще 23 травня. Але через присутність у місті проросійсько налаштованих мешканців проведення спецоперації вимагало часу на підготовку. Тож, для уникнення можливих жертв серед місцевого населення її перенесли на 12 та 13 червня.
У місті панував хаос, стрілянина, безкінечні мітинги за приєднання до Росії. Центр міста був перекритий барикадами, містом ходили невідомі озброєні люди. Батьки не відпускали дітей далеко від дому, за можливості проводжали до школи й зустрічали.
Маріупольці до сьогодні з жахом згадують беззаконня та бандитизм, які їм довелося пережити за період окупації.
Звільнення Маріуполя
13 червня 2014 року на світанку українські силовики почали успішну операцію зі звільнення Маріуполя, в якій брали участь спецпідрозділ МВС «Азов», підрозділи Національної гвардії України, дві роти батальйону «Дніпро-1» та бійці 79-ї аеромобільної бригади.
Перед початком операції район її проведення заблокували сили АТО. Їм на той момент протистояло до сотні терористів.
Штурм розпочався близько 5-ї години ранку. Спершу «азовці» вдарили по позиціях терористів із ЗУ-23, після чого своє завдання почали виконувати штурмові групи. Метою було взяття відділення банку на вулиці Грецькій, де бойовики влаштували свій штаб.
Терористи встигли замінувати територію навколо банку – на одній із мін підірвався боєць «Азову». В цілому просування наших військ здійснювалося досить стрімко. Бій тривав декілька годин. Під час штурму було ліквідовано ключові опорні точки бойовиків, знищено їхню техніку, відновлено контроль над усіма захопленими спорудами, зокрема будівлею міської ради, «укріпрайоном» на вулиці Грецькій.
За підсумком спецоперації було ліквідовано кілька терористів та кілька десятків злочинців затримано. Банда «Чечена», одного з лідерів терористів, втекла з Маріуполя за день до операції, перевдягнувшись у цивільний одяг. Увечері, 13 червня, над Маріуполем замайорів синьо-жовтий прапор.
Ніхто з цивільних мешканців Маріуполя під час проведення операції серйозно не постраждав.
Після звільнення Маріуполя бійці «Азову» провели «Широкинську операцію». Завдяки цьому силам АТО вдалося відсунути лінію фронту від мирного українського міста та убезпечити мешканців Маріуполя від постійних обстрілів російських найманців. Хоча певний час місто все таки відчувало небезпеку прифронтової зони.
Теракт Росії проти мирних жителів Маріуполя
Після звільнення міста життя в Маріуполі почало поступово налагоджуватись. Проте війна знову нагадала про себе.
24 січня 2015 року вранці мікрорайон «Східний», де живуть тисячі людей, терористи обстріляли з реактивних систем залпового вогню «Град» і «Ураган». Снаряди влучали в багатоповерхівки – помешкання мирних жителів міста, магазини, кафе, ринки.
Уже через кілька хвилин місцеві бачили загиблих маріупольців, які лежали просто на землі. З відео, які оприлюднювали очевидці та група розслідувачів, можна було побачити, що в багатьох влучили осколки, а декого травмувало вибуховою хвилею.Місцева влада того ж дня розпочала евакуацію людей в безпечні райони міста.
Під час теракту загинуло 30 осіб і понад сто були поранені. Серед загиблих і поранених були діти.
Нині Маріуполь живе своїм мирним життям, як і більшість українських міст. Два роки тому він увійшов до шістки міст із найнижчим рівнем злочинності.
Уперше урочисто День звільнення Маріуполя від проросійських терористів було відзначено на державному рівні 13 червня 2016 року, на другу річницю звільнення міста.
Підготувала Ольга Мосьондз
