Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…
На тлі нарощування військової сили на кордоні з Україною Росія сконцентрувала безпрецедентні зусилля на інформаційному фронті. Згідно з дослідженнями фахівців Східного Страткому (фактчекінгова платформа ЄС), понад 90% російських дезінформацій протягом семи останніх днів націлені саме на нашу країну.
Різке збільшення войовничої риторики російських державних ЗМІ та прокремлівських видань вочевидь ставить за мету створити casus belli для відновлення військових нападів на Україну та в такий спосіб збільшити тиск на українське суспільство та Захід, що є його союзником. Офіційна Москва всіма силами (людські, матеріальні та фінансові ресурси, які вона задіяла, справді вражають) намагається загострити ситуацію, однак, як у нас кажуть, собака, що гавкає, не кусає.
Брехливі інформаційні наративи Кремля вже набили оскомину, однак аналізувати тактику ворога важливо, аби знати його наміри та дотримуватися інформаційної гігієни. Почнемо з найактуальнішого.
«Збройні Сили України прагнуть спровокувати повномасштабний збройний конфлікт на Донбасі»
Обґрунтовуючи цю брехливу тезу, російські пропагандисти вдаються до наступних хитросплетінь: коли переговори не вдаються, війська починають рух. Тоді Україна каже, що примусове захоплення Донбасу — це єдиний шлях. Це призводить до збройного конфлікту. Київ зайняв небезпечну позицію. Він має намір розпочати наступ на Донбасі та відмовляється вести діалог з «ДНР» та «ЛНР». Крім того, солдати Збройних сил України посилюють інтенсивність обстрілів, внаслідок чого гине цивільне населення.
У доповнення цього наративу подаються інші (щоправда, вже відомі та повторювані) фейки: «Провокуючи Росію, Україна виконує роль, призначену НАТО» та «Можливо, США відправляють Україну на м’ясорубку на Донбасі» (mundo.sputniknews.com). Ще б пак! Треба ж якось пояснити, чому невелика демократична країна вперто готується атакувати до зубів озброєну та тоталітарну державу?
Отож, російські ЗМІ в один голос виспівують: «НАТО визначило Україну як одного з найважливіших партнерів (і це є правдою. — Авт.). Провокуючи Росію та змушуючи її реагувати на свою безпеку та безпеку населення Донбасу, Київ чудово виконує покладену на нього роль, аби виправдати існування та посилити Північноатлантичний союз через «російську загрозу» (а це вже брехня).
Насправді Президент України Володимир Зеленський багато разів наголошував, що Україна не зацікавлена у відновленні конфлікту на Донбасі, Україна віддана дипломатичним методам та виконанню Мінських домовленостей. Навчання ЗС України, зокрема в районі ООС, мають суто оборонний характер і спрямовані на відбиття можливого нападу Росії.
Так, НАТО веде постійні переговори з Україною щодо взаємної співпраці, але аж ніяк не планів українського наступу. Позиція України щодо останніх подій полягає в тому, що її війська не збираються атакувати ворога чи наступати на окуповані території.
Загальновідомо, що з самого початку війни Москва намагається зобразити її як внутрішній український конфлікт, зображує себе як посередника та миротворця, попри те, що широко доступні докази її військової присутності в регіоні. У такий спосіб Кремль прагне примусити Україну до прямих переговорів із сепаратистами з метою легітимізації квазіреспублік «ЛНР» та «ДНР».
Щодо закидів Москви про відсутність суверенітету в Україні та її «антиросійські провокаційні дії», які «надихає» Північноатлантичний альянс, то кремлівським пропагандистам слід нагадати, що дії України на сході є не «провокацією», спрямованою на те, аби «змусити Росію реагувати», а легітимними військовими операціями на її міжнародно визнаній території та реакцією на військові дії самої Росії. Саме РФ є відповідальною за розв’язування конфлікту у 2014 році, після того, як незаконно анексувала Кримський півострів, всіляко сприяла створенню та підтримці бойовиків у Донецьку, Луганську та інших містах сходу України, а також активно залучала власну армію до військових сутичок. Хоча НАТО виявляє занепокоєння з приводу того, що Росія накопичує війська на кордонах з Україною, твердження Кремля, що Альянс наполягає на цій ескалації, щоб виправдати своє існування, є безглуздим!
«Конфлікт на сході України був створений американськими “яструбами”»
У всьому винні США — ще одна із повторюваних побрехеньок російських ЗМІ. Цього тижня вони поширювали наступне: «Військова ескалація на Донбасі відбувається на тлі телефонного дзвінка Джо Байдена Володимиру Зеленському, у якому президент США закликав свого українського колегу збільшити зусилля щодо силового повернення повсталих територій і півострова Крим. Основним рушієм українського конфлікту є США, які надають Києву дипломатичну, політичну підтримку найвищого рівня, а також зброю, щоб зробити ситуацію все більш вибуховою. Цим Вашингтон прагне позбутися військового та економічного суперництва, яке створює Росія, переконати своїх європейських партнерів, що РФ представляє загрозу, та встановити американську стіну між Європою та рештою Євразії…» та «Ми повинні розуміти, що цей конфлікт був створений американськими “яструбами”, що змушують братів вбивати один одного, і в якому переможцем став американський військово-промисловий комплекс, якому для виживання потрібна війна».
Ці брехливі російські заяви мають свою чітку мету: звинувачуючи США та Україну, Кремль намагається зняти будь-яку провину Росії за кровопролиття та загибель людей на сході нашої країни, а також за події, що призвели до цього. На противагу таким твердженням російських пропагандистів: конфлікт на Донбасі створювали не «яструби» США, і не їхній військово-промисловий комплекс, а сама Росія. Підтримка українського уряду з боку США — це не «спроба позбутися суперництва, яке створює Росія», а визнання права України захищатися від агресії північного сусіда. Україна є суверенною державою, і її армія бореться із з окупантом на сході власної країни із законних причин, а не тому, що вона виконує замовлення США.
«До повномасштабних бойових дій на Донбасі Київ підштовхують англосакси»
Цю інформаційну маніпуляцію поширив прокремлівський ресурс з промовистою назвою antifashist.com. Мабуть, у Москві впевнені, що чим більше брехні вистрілюватимуть їхні «стволи», тим більше їм довірятимуть. Метод сумнівний, однак застосовується російськими ЗМІ активно.
У цій дезі зазначається про «Команду Зеленського, яка всіляко здіймає військову істерику і намагається змінити переговорну платформу, вимагаючи залишити Мінськ. Якщо проаналізувати ситуацію, то все це є частиною гри Заходу проти Росії, яка веде Київ до відновлення повномасштабних бойових дій на Донбасі. Справжньою причиною курсу Києва на ескалацію ситуації на Донбасі є боротьба проти завершення будівництва газопроводу “Північний потік-2”, який означатиме тісне зближення Росії та Німеччини».
У спростування цього фейку слід зауважити, що ані США, ані Велика Британія не підштовхують Україну до ескалації на Донбасі. Ця дезінформація знову ж таки використовується Кремлем для відволікання уваги від нового нарощування збройних сил РФ вздовж українських кордонів. А російська агресивна позиція щодо місця проведення переговорів — не що інше як реакція на нещодавню пропозицію української сторони перенести місце засідань Тристоронньої контактної групи з Мінська в іншу столицю через заанганжовану позицію білоруської влади в російсько-українському конфлікті та збільшення російської присутності в самій Білорусі.
Щодо трубопроводу «Північний потік-2», то США розглядають його як російський геополітичний проєкт, який має на меті розділити Європу та послабити європейську енергетичну безпеку. Однак немає жодних підстав для тверджень, що Вашингтон намагається розпалити війну в Україні, щоб зупинити його будівництво, про що, зокрема, нещодавно засвідчив у своїй заяві міністр оборони США.
«Звинувачуючи Росію в її ролі у війні на Донбасі, Україна відмовилася від Мінських домовленостей»
Ще одне дивакувате звинувачення у бік нашої країни з боку Кремля, яке оприлюднив Перший канал (Росія). Насправді участь України в Мінському мирному процесі не означає, що Росія не бере участі у війні на Донбасі. Докази участі російських військ добре відомі, зокрема, й міжнародній спільноті. Прокуратура Міжнародного кримінального суду заявила, що «наявна інформація свідчить про те, що ситуація на території Криму та Севастополя зводиться до міжнародного збройного конфлікту між Україною та Російською Федерацією.
Він розпочався найпізніше 26 лютого 2014 року, коли Російська Федерація розгорнула підрозділи своїх збройних сил для отримання контролю над частинами української території без згоди українського уряду». За даними Агентства оборонної розвідки США, російські спецназ та війська діяли з метою мобілізації, керівництва, оснащення та підтримки незаконних збройних формувань у районі Донбасу на сході України з весни 2014 року до сьогодні, хоча Москва заперечувала їх присутність. На додачу до всього сам президент Росії Володимир Путін визнав військову присутність Росії в Україні у 2015 році… Нині Росія знову концентрує величезну військову потугу поблизу України і погрожує втрутитися, аби підтримати квазіреспубліки «ДНР» та «ЛНР», водночас заявляючи про безпідставність будь-яких побоювань щодо майбутньої військової операції проти української території. Мовляв, це тільки НАТО інструментизує «міфічну агресію Росії», а Росія (нарощуючи військовий кулак!), «обороняється» та нібито «хоче миру» на Донбасі… Логіка шкутильгає, але виконане головне правило фейкомету: не мовчати!
І на завершення — родзинка на тортик.
«Захід створив Україну для ведення війни з російською цивілізацією»
Знаходиться споживач і для такої російської «правди»… Дарма, що історія України бере свій початок з епохи Київської Русі в 9–13 століттях. А на початку XX століття, після розпаду Російської імперії, Українська Народна Республіка була проголошена одночасно з іншими державами, як-от: Грузія, Фінляндія, Польща, Естонія, Латвія та Литва. Наприкінці 1917 року більшовики захопили владу в Росії та згодом з великими потугами взяли Україну під контроль. 24 серпня 1991 року Україна заявила про свою незалежність від СРСР. Символічно, що Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка (попередниця сучасної Росії) була однією з перших країн, яка визнала нашу Декларацію. Амнезія? Не думаю!
…У 2019 році Російський інститут стратегічних досліджень, фінансований Кремлем, опублікував «Забезпечення інформації для цілей зовнішньої політики в контексті цифрової реальності». У статті цитується російський військовий теоретик Олександр Бартош: «Превентивно сформований наратив, який відповідає національним інтересам держави, може суттєво зменшити вплив діяльності іноземних сил в інформаційній сфері, оскільки вони, як правило, намагаються зайняти “порожнечі” у потоці інформації». Вочевидь, цей метод превентивно сформованих наративів добре засвоїв кремлівський агітпром, адже його вплив важко не помітити, коли вдивитися в постійний потік дезінформації щодо нинішнього військового нарощування Росії навколо України.
