ТЕМИ
#СОЦЗАХИСТ #СПОРТ #РАШАБУМ #ЛАЙФХАКИ #ООС #КОРУПЦІЯ #ІНФОГРАФІКА

Рятуючи інших – рятуєш себе: волонтерський шлях Андрія Римарука

17 Квітня 2021, 19:01

Який би шлях він не обрав, його життя нерозривно пов’язане з війною. Колишній військовий, а нині співробітник благодійного фонду «Повернись живим» Андрій Римарук не зі зброєю в руках боронить Україну, але його  нинішня справа не менш важлива. Технічні засоби, які волонтер доставляє на передову, врятували багато життів. Окрім того, він один із тих, хто може компетентно говорити про потреби української армії й аналізувати ситуацію на фронті. Під час нашої розмови Андрій саме прибув на схід, тож в інтерв’ю АрміяInform поділився новинами з передової, як кажуть, з перших уст.

Нині на сході України ворог застосовує тактику позиційної війни

Андрію, ви вже приїхали на схід і на передовій слідкуєте за ситуацією. За повідомленнями пресслужби ООС, минулого тижня загинуло 6 наших захисників. На тлі цих подій, який загальний настрій наших військових?

− Настрій бойовий. Попри останні події, вони чудово усвідомлюють, що тепер кількість обстрілів збільшиться, як і калібр засобів ураження. Тому вони більше зосереджені на підготовці до будь-якого розвитку подій. І не лише стріляти у відповідь, а й наносити превентивні удари. Нині ворог наростив свою силу в черговий період всеосяжного припинення вогню, і йому слід протистояти. Зокрема, новим його тактикам та хитрощам.

− Наша розвідка фіксує, що РФ стягнула до українських кордонів військову техніку й проводить навчання на тимчасово окупованих територіях. На ваш погляд, до чого готується − масштабного наступу чи показово «брязкає зброєю» − й у чому вбачаєте головну причину таких дій?

− Перша причина дій Росії те, що Джо Байден став президентом. Ми бачимо, як гостро вона реагує на зовнішньополітичні події навколо України. До того ж США останнім часом почали наголошувати на наданні нам ПДЧ у НАТО. Це ще один сигнал РФ, що вона втрачає контроль над ситуацією. Друге – всередині країни ми ведемо боротьбу з російськими агентами впливу й інформаційними сміттярками. По-третє, у них давно заплановані навчання «Кавказ-2021», у яких беруть участь всі військові частини Західного округу, десятки механізованих бригад, дивізій і полків, які активно переміщуються уздовж кордонів із Україною. Чи думають вони йти в наступ? Як показує історія, під час військових навчань «Кавказ», які були раніше, вони вторгалися на територію інших країн. Особливо РФ полюбляє це робити перед виборами. Давайте не забувати, що восени вибори в Держдуму і на тлі так званих «перемог» політики прагнуть підвищити свій рейтинг. У будь-якому випадку, ми вже підготували їм «коровай з сіллю». Чим все це закінчиться, покаже час.

На тимчасово окупованих територіях хаос й інформаційна напруга

− Ще рік тому РФ блокувала роботу Тристоронньої контактної групи, їхні переговори до дієвих результатів не призводили. Чи можна говорити, що Мінські домовленості не працюють?

− Не зовсім. Мінськ не працює чому? Тому, що ми вже виконали всі рекомендації згідно з цими угодами у грудні 2020-го й продемонстрували це під час засідання «норманської четвірки». Ми дотримувалися режиму припинення вогню, у чому могло пересвідчитись ОБСЄ. Нині ми відкриті до діалогу щодо розведення бойової техніки, але це питання блокує у ТКГ Росія. Ми бачимо, як вона протистояла відкриттю нових КПВВ, але Україна їх відкрила − «Щастя», «Золоте-4». Там розташовані ЦНАПи (центри надання адміністративних послуг), є банкомати. Недавно проїжджав повз них – дійсно є всі умови для надання послуг людям із тимчасово окупованих територій. Якби зараз відбулась зустріч «нормандської четвірки», Володимир Зеленський мав би набір «козирів», якими бив би будь-яку карту Путіна.

Крім того, є проблема інформаційної війни й способів їй протистояти. Бо водночас із «брязканням зброєю», РФ використовує потужний пропагандистський «калібр». Це бачимо на прикладі фейків про смерть п’ятирічного хлопча, який загинув нібито від рук наших військових. Ці фейки впливають і на голови людей за кордоном. Ми вже проходили це 2014-го. На жаль, пам’ять у людей коротка. Це слід врахувати. Є юридичний факт, що Україна не визнала вибори в Білорусі, тобто Олександра Лукашенка президентом. Усі розуміють: настане час, коли пандемія закінчиться і з формату відеоконференції доведеться переходити до реальних зустрічей, а Мінськ уже не підійде. І РФ тиснутиме на Європу тезою, що Україна – держава, з якою неможливо домовитись про закінчення війни. Москва продовжить вплив на Європарламент.Здається, що цей рік у контексті зовнішньополітичної і внутрішньополітичної боротьби буде важким і не менш цікавим.

Якщо говоримо про інформаційну війну, то розуміємо, що фейки та інформаційні віруси створюють професіонали, однак поширюємо ми – звичайні українці. Люди просто не встигають за новинами й не помічають, як ними маніпулюють. Для них ситуація на сході видається дуже загрозливою. Розкажіть, будь ласка, який реальний стан справ?

− Зрозумів. В інстаграмі чи тік-тоці шириться відео переміщення військової техніки РФ. Але давайте згадаємо «Кавказ-2016», тоді мені було врази страшніше, ніж зараз. Бо кількість техніки була значно більшою, а навчання проводили в нас під носом. Як зараз пам’ятаю, коли приїхав до кримського перешийка, стою і з берега бачу, як плавають російські катери, висаджуючи десант. Єдине, що могли тоді зробити – підігнати ствольну артилерію до берега і навести її прямою наводкою.

Нині все навпаки, тільки цього року заплановано понад 20 міжнародних навчань, на наших територіях будуть присутні війська країн НАТО.

Також заплановані навчання територіальної оборони, яка вже активізувалась на Півдні. Я б рекомендував усім не нервувати й мати холодну голову. Хоча не виключаю, що Росія влаштує провокації на півдні, бо нині ситуація в Криму катастрофічна. Присутність військової техніки ворога на півострові потужна, але ми вже намалювали вітальні написи – «ласкаво просимо» відповідно до статуту ЗСУ (сміється. – Ред.). А поява відеороликів про переміщення техніки РФ є очікуваною. Вони з’явились одразу після виступу генерал-полковника Руслана Хомчака у Верховній Раді, який попередив: Росія збільшуватиме військову присутність уздовж південного, східного і північного кордону України. Так і відбувається. Є дані розвідки, яка за цим слідкує й найсвіжіша інформація про наміри РФ одразу потрапляє на стіл Президента і Секретаря РНБОУ: держава тримає руку на пульсі.

За останній тиждень мені кілька знайомих зателефонували, писали: «Що там відбувається, буде війна?» Я їм відповідаю: «Хлопці, заспокойтесь. Допомагайте ЗСУ і все буде добре!» Наразі все під контролем.  Порівняно з тим, що відбувається на окупованих територіях, ми живимо ледь не в раю.

Сучасний командир – це насамперед ефективний менеджер

Дякую, ви і торік заспокоїли населення. Тоді теж ширили дезінформацію, нібито в наших військових відбирають зброю, не дозволяють стріляти у відповідь. Давайте повернемось до вашої діяльності. Ви учасник благодійного фонду «Повернись живим». Чому цим займаєтесь досі?

−Так, я співробітник благодійного фонду «Повернись живим», керівник його військового відділу. І цим займатимемось доти, доки бачитимемо слабкі місця в забезпеченні ЗС України. Поясню чому – цифрами, фактами й аргументами.

Минулого відрядження ми встановили 16 мобільних комплексів спостереження. В українських армійців є свої камери спостереження, але вони більше підходять для окопів. Минулої ротації видали підрозділам ЗСУ, які перебувають на сході, 30 тепловізійних приладів на загальну суму понад 2 млн грн. Так, підрозділи отримують тепловізори МПВ, Archer, але їх ще бракує. Ми шукаємо ці «слабкі місця», дивимось, в якій роті їх більше, а де навпаки. Який прилад на певному ландшафті бачить гірше, який краще, і закриваємо ці питання. Хочу згадати і про підготовку фахівців у ЗСУ. Наші інструктори зі снайпінгу, саперної справи й мінної безпеки, ведення вогню із закритих позицій і піхотного озброєння просто «розриваються». Приїхали з відрядження, відпочили кілька днів і знову – на Схід, у навчальні центри, полігони. За рік намагаємось навчити понад 1 тис. осіб. Це навантаження на 5 наших інструкторів. Безпілотниками підрозділи більш-менш забезпечені. Але новими БПЛА, типу квадрокоптер, батальйони й роти забезпечують благодійні фонди й волонтери. Тут досить багато напрямків. Ми цим займались і будемо займатись, доки бачитимемо «слабкі місця» в армії. Навіть якщо наступного року закриють питання з тепловізорами – супер – перенаправимо ці кошти на інші проєкти, не менш корисні для військових.

Розумію, якщо досі функціонує фонд «Повернись живим», є невирішені проблеми у країні. Зокрема, це реформи, яких бракує. На вашу думку, які з них найнагальніші для нормального забезпечення нашої армії?

– По-перше – провести прозору реформу «Укроборонпрому». По-друге, мені б хотілось, щоб силові органи України активніше боролись із непрозорістю і корупцією в армії. Тим паче, що фактажу від НАБУ, журналістів та ГО вистачає. По-третє – пришвидшуватись зі вступом у НАТО. Працювати на випередження, не чекати вказівок. Й по-четверте – збороти совковий менталітет, це найбільше, що руйнує армію.Окрім того, оновити статути ЗСУ, бо сучасний командир має бути насамперед ефективним менеджером.Торік аналітичний відділ фонду «Повернись живим» підготував величезний звіт як результат титанічної роботи. І пояснив, чому військові йдуть з армії, називаючи не просто причини, а й рецепти, як цьому запобігти. Цей звіт уже заслухала РНБОУ. Ми отримали позитивні відгуки, що ця робота проведена професійно і про деякі проблеми вони не знали. Заслухав і силовий блок Офісу Президента. Наразі плануємо презентувати його у профільному комітеті Верховної Ради.

А про які проблеми йшлося у звіті, можете назвати основні?

− Невдовзі презентуємо його, і там буде вичерпна інформація. Не хочу зараз спойлерити.

− Добре, чекатимемо. Знаю, що з 2006 по 2009 рік ви жили на сході України

− Ого, щось багато ви про мене знаєте… (сміється. – Ред.)

− Хіба ж це погано?! Ви цікава людина, ще згадаю про ваш кінодебют у фільмі «Атлантида». Але повернімося до нашого попереднього запитання. До речі, як ставитесь до терміну «Донбас»? Недавно секретар РНБОУ Олексій Данілов наголосив, що краще його не вживати, бо він є небезпечним наративом РФ, мета якої − штучно виокремити цей регіон і позначити як неукраїнський.

− Цілком погоджуюсь із паном Даніловим. Чомусь слово «Донбас» ми чуємо набагато частіше, ніж «Прикарпаття», «гуцули», «бойки», «лемки» тощо. Так званий Донбас – це українська територія і громадян, які нині живуть на тимчасово окупованих землях, однак є українцями. Тож, давайте розглядати це слово, як безсумнівно корінну частину України. Так, як Закарпаття, Буковину, Полісся чи «Дике Поле», можу довго перелічувати, але суть ви зрозуміли.

− У кінокартині Валентина Васяновича «Атлантида» Україна перемагає РФ, але наш схід переживає важку екологічну кризу. На вашу думку, після деокупації цих територій, чого нам очікувати?

− На тимчасово окупованих територіях дуже недбало ставляться до відкачування води з шахт. Й очікувано, що з часом отруєна вода прорветься у верхні шари грунту і забруднить їх. Також нині активно висихають річки й озера не лише на цих територіях, а й у прифронтових. Недавно я був у селищі Піски (Донецька обл. – Ред.), там у людей зникла вода. Будуть й інші проблеми – постравматичний синдром, до прикладу. Ми там трошки помилились у цифрах (згідно з сценарієм кінострічки «Атлантида», Україна отримала перемогу над Росію у 2025 р.), досить оптимістично тоді були налаштовані. Крім того, зйомки фільму відбувались у 2018-му, тому я змінив би кінцеву дату, додавши ще кілька років. Поясню чому. Росія вестиме війну на сході України, доки їй це буде вигідно. Як тільки «вигода» закінчиться, увага світової спільноти переключиться на Крим і від РФ почнуть вимагати його повернути.

Ми забуваємо про наш унікальний досвід: майже пів мільйона людей війна пропустила через себе

− А чому взагалі вирішили знятися у цьому фільмі?

− Я не професійний актор.Але коли прочитав сценарій, захотів побувати в майбутньому. Досить невтішному, але відчути перемогу. Перед моїм героєм постало питання: «Залишити цю «мертву» – отруєну землю й поїхати у Європу чи продовжити боротьбу?» Після війни у нас буде набагато більше роботи, ніж ми уявляємо. Це екологічна складова й боротьба за розум людей, яких Росія тривалий час заражала пропагандою, відновлення економіки цих територій. Словом, роботи – непочатий край. Але попри токсичні наративи деяких персон:«зачем нам нужен такой Донбасс», «давайте мы от него откажемся», потрібно йти до кінця.

Ми забуваємо про наший унікальний досвід: майже пів мільйона людей війна пропустила через себе. Уявіть, що таке 140 тис. українців, яких можна мобілізувати й озброїти! Я навіть зараз увімкну калькулятор (рахує. – Ред.), одна бригада, якщо вона ідеально укомплектована – це десь 3 тис. військових. Тож, поділивши 140 на 3, отримуємо − 46 бригад, які можна сформувати! Не забуваймо і про людей у резерві бригад тероборони. Тобто у нас є потенціал протидії Росії.

Розумію, що сьогодні мова йде про новітні технології, коли починають воювати роботи, а не люди. Але ми зможемо їх зупинити й вигнати.

− Ви не зі зброєю в руках захищаєте Україну, але активно допомагаєте нашим військовим. Їздите тими ж небезпечними маршрутами, потрапляєте під обстріли. Звідки берете силу працювати далі, коли відчуваєте, що перебуваєте «на межі»? Про що думаєте в ці моменти?

− Ви тут просто «наступили на мозоль». Я завжди, коли повертаюсь зі сходу, переживаю невеличкий стрес. Працювати далі підштовхують, насамперед, сльози військових. Хочемо ми того чи ні, офіцери, сержанти, солдати плачуть, як діти, коли гине їхній товариш. Згадую, коли 2017-го окрема механізована бригада імені короля Данила звільнила Південне і Залізне та просунулась до Шумів. Мене дуже зворушило, коли я побачив маленьких дітей з тих сіл, які згодом пішли в українську школу. З деякимия поговорив, коли вони вже рік прожили в Торецьку – там їм надали житло. Запитав: «Чи є різниця?» Мені відповіли, що тут навіть запитання зайві, бо вона разюча. За це і боремось. Таких мотиваційних моментів чимало. Коли крайній раз приїхав із відрядження, куди відвозив нашим військовим мобільний комплекс спостереження, десь за три дні отримав смс, що вони тепер бачать ворога і все про нього знають. Цим ти рятуєш життя. У серпні 2019-го ми почали ставити перші мобільні комплекси спостереження в районі «Зеніту», в Авдіївській промзоні, згодом Мар’янці, де тоді було багато загиблих. Й коли за півтора року (до грудня 2020-го) на цих ділянках не було жодного загиблого і пораненого від кулі снайпера, бо тут стоять наші прилади, відчуваєш причетність до того, що врятував не одне життя. Учасником нашого фонду є Віталій Дайнега (волонтер, громадський діяч, засновник БФ «Повернись живим». − Ред.), він колись процитував фразу, яка стала нашим гаслом і поштовхом рухатись далі – «Рятуючи одне життя – ти рятуєш увесь світ!» Наша робота є унікальною, від якої ми морально вигораємо, втомлюємось, але отримуємо неймовірну радість, що робимо щось надважливе.

16
1

Кореспондент АрміяInform
Читайте нас в Telegram