ТЕМИ
#СОЦЗАХИСТ #СПОРТ #РАШАБУМ #ЛАЙФХАКИ #ООС #КОРУПЦІЯ #ІНФОГРАФІКА

Про чутки, міфи й реалії строкової служби: роздуми тих, хто вже відслужив і лише починає

21 Квітня 2021, 19:20

В Україні триває призов юнаків на строкову військову службу. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки формують команди й направляють хлопців у військові частини. А суспільна думка дотепер не прийшла до однозначного висновку – чи потрібні війську строковики? За лаштунками думок «за» і «проти» представників національного соціуму наш кореспондент особисто поспілкувався як з воїнами, недавно звільненими у запас, так і з цьогорічним молодим поповненням призову весна 2021 року.

Солдат Данило Лесник, 22 роки, водій автотранспортного взводу 179-го об’єднаного навчально-тренувального центру військ зв’язку:

Особливих пересторог перед призовом не було. Єдине, за що переживала мама, якість армійського харчування і великі фізичні навантаження. Її побоювання не справдились у жодній з цих позицій. А «жахалки» частини знайомих старшого покоління щодо дідівщини й утисків новоприбулих розпались на порох одразу після прибуття у військову частину.

Строкова служба змусила переосмислити багато речей, на які до призову не звертав уваги. По-перше, в армійському середовищі навчився не тільки цінувати час, а й правильно та раціонально його використовувати. По-друге, тут по-справжньому зрозумів, що таке взаємовиручка, взаємоповага, відповідальність за вчинки. Ну, і зрештою, знайшов багато нових друзів.

Армійський вишкіл, на мою думку, має пройти кожен юнак, це важливий етап фізичного й морально-психологічного гарту.

У майбутньому планую продовжити працювати за фахом механіком-автослюсарем, можливість підписання контракту з військом ще не розглядаю. Наразі вважаю за доцільне підтримати маму морально й матеріально. Але в разі загрози безпеці країни без вагань стану на її захист.

Солдат Дмитро Співак, 23 роки, механік взводу матеріально-технічного забезпечення 179-го ОНТЦ військ зв’язку:

До призову закінчив нафтогазовий коледж, понад рік пропрацював помічником майстра бурової установки. Тобто, певний життєвий і трудовий досвід здобув. Але, відверто кажучи, до армійських лав призивався із певним острахом. Так, коледж дав ґрунтовні знання зі спеціальності, але не з військової справи. Бойову зброю бачив, як кажуть, здалеку: у фільмах або серед музейних експонатів. І хоча цей комплекс жодним чином не вплинув на бажання пройти армійський вишкіл, зізнаюсь – дуже боявся насмішок товаришів за свою слабку допризовну підготовку. А тут ще й невідомо де почуті родиною плітки про нібито направлення строковиків на Схід не додавали бадьорості.

Але вже перші дні перебування на обласному збірному пункті й у військовій частині повністю зламали ці перестороги. Усі побоювання та фейки зійшли нанівець. Ми одразу себе відчули часткою єдиного військового організму та дружнього колективу. Завдячуючи командирам і старшим товаришам за турботу та допомогу у військовому становленні, ми вчились з максимальною віддачею. Найбільшу радість відчув уже за кілька місяців служби, коли сам зміг полагодити паливно-теплове обладнання.

Строкову службу раджу пройти кожному хлопцю. Це гідна школа життя, самовиховання і можливість визначення подальших перспектив та пріоритетів. Хоча мене чекає престижна й цікава робота, не відкидаю у подальшому можливість здобути вищу освіту у військовому виші.

А юнакам призовного віку раджу не тільки не боятись військової служби, а за можливості пройти цю школу витривалості якомога раніше.

Солдат Євген Бабич, 25 років, радіомеханік 179-го ОНТЦ військ зв’язку:

До призову закінчив технічний університет за фахом інженер-програміст. Серед однолітків багато таких, що вже відслужили чи служать за контрактом. Під час спілкування з ними жодних причин оминути призов від них не почув. Хоча дехто й жартував з моєї неквапливості, поміркованості та прискіпливості, через які я, мовляв, втраплятиму в халепи. Натомість ці якості навпаки допомогли максимально швидко опанувати ази військової науки.

Служити сумлінно вмотивовувало не тільки бажання отримати нові враження і досвід. Після закінчення строкової служби планую стати контрактником, а за нагоди одягнути офіцерський однострій. Строкова служба є своєрідною перевіркою своїх можливостей та бажань. Хоча цей шлях і складніший, ніж одразу закінчити військовий виш, але він дає кращу змогу по-справжньому визначитись з життєвим вибором.

Коли кажуть, що армія робить усіх однаковими, цього не треба лякатись, а навпаки – пишатись. Адже, залишаючись різними за віком, віросповіданням і життєвими уподобаннями, ми однакові в головному – нашій готовності захистити Україну.

Солдат Юрій Давидовський, 20 років, курсант навчального підрозділу 179-го ОНТЦ військ зв’язку:

До армії я набув спеціальності електрогазозварювальника, водія, командира відділення пожежного розрахунку МНС та радіомеханіка. Але по-справжньому визначитись у житті, сподіваюсь, допоможе армійська школа. Саме тому призвався та служитиму з великим бажанням.

До нових умов, військової частини і навчального центру адаптувався дуже швидко. Командири хоча і вимогливі, але чуйні та доброзичливі. Приємно вразили сучасна матеріально-технічна база, соціально-побутові умови проживання, смачне й поживне харчування. До слова, у рази краще, ніж розповідали товариші, які звільнилися з армійських лав кілька років тому.

Долати перші труднощі допомагають підтримка родини та друзів, віра у свої сили. За приклад маю брата, який вже рік служить в одній з бойових бригад на Сході. Можливо, і сам підпишу контракт. Для осмислення такого рішення потрібен час та відповідна підготовка.

Солдат Данило Компанієць, 18 років, курсант навчального підрозділу 179-го ОНТЦ військ зв’язку:

Призватись до армійських лав до досягнення 20-річчя спонукали кілька факторів. По-перше, це можливість здобути спеціальність зв’язківця, яка завжди в попиті й дає преференції у працевлаштуванні після звільнення в запас. По-друге, це певна вікова та екзаменаційна фора для можливого вступу у виш. І, нарешті, це перевірка й удосконалення не тільки особистісних якостей, а й почуттів. Адже я близько трьох років зустрічаюсь з дівчиною і після звільнення у запас мрію зробити їй пропозицію на створення сім’ї. А дівчата, як відомо, надають перевагу справжнім чоловікам.

Перші враження від служби мої сподівання справдили. Особливо до душі припали сучасні аудиторії, спортзал, харчування. А доброзичливі кухарі завжди не проти заохотити новачків добавкою.

Солдат Віталій Тимошов, 23 роки, курсант навчального підрозділу 179-го ОНТЦ військ зв’язку:

За плечима маю університет і магістратуру, перспективну спеціальність агроінженера. Армійську службу розглядаю насамперед з точки зору всебічної військової підготовки, яка, на мою думку, динамічніша й насиченіша, ніж на військових кафедрах цивільних вишів. Справжній солдат має пройти через такі випробування, як чіткий розпорядок дня, сувора дисципліна, армійський колективізм, польовий вишкіл тощо.

Армійський вишкіл дає змогу перевірити й вдосконалити лідерські та організаторські якості, які є альфою та омегою базису сучасного керівника.

Зрештою, окрім цивільної спеціальності, мрію вдосконалити й водійські навички, адже до призову отримав водійські права. До слова, мама здивувалася, коли дізналась, що у Збройних Силах водіїв готують безкоштовно, і це зайвий раз упевнило її у правильності мого рішення призватись.

Фото автора

16

Кореспондент АрміяInform
Читайте нас у Facebook