ТЕМИ
#СОЦЗАХИСТ #СПОРТ #РАШАБУМ #ЛАЙФХАКИ #ООС #КОРУПЦІЯ #ІНФОГРАФІКА

Про Стратегію нацбезпеки, пріоритети у сфері міжнародного оборонного співробітництва та головних союзників України

26 Березня 2021, 15:12

Минуло трохи більше ніж шість місяців з часу підписання Президентом України Володимиром Зеленським Указу № 392/2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року «Про Стратегію національної безпеки України» – «Безпека людини – безпека країни». З огляду на це, заступник директора Департаменту міжнародного оборонного співробітництва Міноборони – начальник управління регіонального співробітництва Володимир Горай розповів кореспонденту АрміяInform про пріоритети у сфері міжнародного оборонного співробітництва, стратегічне партнерство з союзниками, допомогу окремих країн-членів НАТО й про інше.

Україна прагне до розбудови відносин стратегічного характеру з такими країнами, як США, Велика Британія, Канада, ФРН і Франція

–Що ви можете сказати про вплив Стратегії національної безпеки на діяльність Міністерства оборони та Збройних Сил України?

Одразу хотів би підкреслити, що ухвалення нової Стратегії національної безпеки – непересічна подія для України, оскільки цей документ є основою для розробки інших важливих документів у сфері безпеки та оборони держави, а саме таких, як Стратегія воєнної безпеки, що наразі схвалена РНБОУ, а також Стратегічний оборонний бюлетень.

Слід відмітити, що нова Стратегія національної безпеки чітко визначає подальший шлях реалізації євроатлантичних намірів України, які вже закріплені в Конституції, а також вказує, які спроможності має розвивати Україна для реалізації цих планів.

Зокрема, Стратегія визначає три основні засади – стримування, стійкість та взаємодія, які є основою для реалізації визначених стратегічних цілей.

Не дивно, що в усіх трьох складових є частка відповідальності Міноборони як центрального органу виконавчої влади, що формує політику в сфері оборони держави, а також здійснює цивільний демократичний контроль над Збройними Силами України.

Так, стримування передбачає розвиток оборонних спроможностей Збройних Сил до рівня, який би унеможливив зовнішню збройну агресію проти України.

Водночас досягнення стійкості вимагає від військових та службовців, які є найбільш мобілізованою й патріотично налаштованою частиною суспільства, швидкого адаптування до змін у безпековому середовищі.

Зі свого боку взаємодія потребує розбудови партнерських відносин з іноземними країнами, а також участі в роботі міжнародних організацій. У цьому сенсі позиція та голос України має набути суттєвого значення в процесі підтримання регіональної та глобальної безпеки.

Ґрунтуючись на наведених положеннях Стратегії національної безпеки, Міноборони розробляє та реалізує відповідні підходи, що формують політику у сфері міжнародного оборонного співробітництва. Вони спрямовані на створення умов мирного співіснування України з іншими державами на основі взаємної довіри, поваги з боку партнерів до міжнародно-безпекових інтересів нашої країни та її громадян, недоторканності міжнародно визнаних кордонів України.

Якщо перейдемо до детального аналізу закріплених у Стратегії засад національної безпеки саме з точки зору оборони, очевидно, що в сучасних безпекових умовах усі три складові мають однакове значення. Це пояснюється тим, що навіть надзвичайно розвинуті держави не можуть самостійно гарантувати захист від існуючих загроз. Це можна побачити в різних проявах, починаючи від кіберзлочинності, тероризму та гібридного впливу, закінчуючи неприхованою відкритою агресією.

З іншого боку, усі три складові взаємопов’язані. Так, збройні сили розвивають бойовий потенціал, створюючи таким чином умови для стримування потенційного агресора.

Стійкість досягається через суспільну єдність, ефективність діяльності державних інституцій у сфері безпеки і оборони.

Взаємодія з партнерами створює умови для розвитку як стійкості, так і стримування через двосторонні та багатосторонні формати співпраці.

Як засади нової Стратегії національної безпеки впливають на формування пріоритетів у міжнародному оборонному співробітництві Міноборони та ЗС України?

Дякую за запитання. Якраз у цьому аспекті хотів би приділити більше уваги такій засаді Стратегії національної безпеки, як взаємодія, оскільки саме Департамент міжнародного оборонного співробітництваі організує її практичне втілення у життя на міжнародному рівні.

Насамперед слід наголосити, що поняття «взаємодії» у військових структурах та органах управління має важливе значення.

Це пов’язано з тим, що організація будь-якого виду бойових дій, поруч із постановкою завдань і організацією управління, передбачає відпрацювання питань взаємодії, яку проводить старший військовий керівник із командирами підпорядкованих та приданих частин та підрозділів.

У контексті міжнародного співробітництва побудова взаємодії відбувається дещо на інших підходах.

Так, для вироблення взаємодії у сфері міжнародних відносин ми повинні мати чітке розуміння базових цінностей, інтересів та пріоритетних напрямів реалізації політики у сфері міжнародної безпеки і оборони наших потенційних іноземних партнерів, адже паростки партнерства проростають на відповідному підґрунті й дотриманні таких принципів, як взаємність, довіра і повага.

Основною ж досяжною метою взаємодії у сфері міжнародного оборонного співробітництва є підвищення рівня міжнародної безпеки як для України, так і для наших партнерів.

За напрямом двостороннього співробітництва нова Стратегія визначила, що Україна прагне розбудови відносин стратегічного характеру з такими країнами, як США, Велика Британія, Канада, ФРН і Франція.

До стратегічно партнерства Україна прагне в побудові двосторонніх відносин з Азербайджаном, Грузією, Литвою, Польщею й Туреччиною.

Слід зазначити, що положення Стратегії є продуктом глибокого аналізу стану розвитку співробітництва України з іншими державами за значний проміжок часу, а також нашого місця у системах регіональної та глобальної безпеки. У цьому сенсі приємно відмітити, що із кожною з вищенаведених країн Міністерство оборони та Збройні Сили України мають тісні партнерські стосунки з широкого кола практичних питань.

Важливий eлемент набуття стандартів та процедур НАТО – спільна участь у міжнародних військових навчаннях

–У чому ж проявляється стратегічне партнерство з окремими країнами?

Насамперед це стосується реалізації заходів оборонної реформи та розвитку спроможностей ЗС України.

Оборонне відомство через введення в дію наказу Міністра оборони України № 283 від 14.08.2020 року «Про організацію виконання окремих заходів оборонної реформи на середньострокову перспективу» приступило до імплементації другого етапу оборонної реформи, що відбувається у складних умовах воєнно-політичної обстановки довкола України, спричинених агресією Росії, та, відповідно, проведенням операції Об’єднаних сил на сході держави.

Структурні підрозділи Міноборони та органи військового управління Збройних Сил нині реалізують десять пріоритетних проєктів, які поширюються на усі сфери воєнної організації держави, а саме:

  • політику у сфері оборони;
  • управління людськими ресурсами;
  • професійну військову освіту;
  • систему військового управління;
  • об’єднану підготовка та взаємосумісність;
  • інфраструктуру й логістику;
  • демократичний цивільний контроль;
  • планування і ресурсний менеджмент;
  • озброєння та закупівлі;
  • стратегічні комунікації.

У всіх цих сферах прагнемо досягти євроатлантичних стандартів і вищого рівня взаємодії з партнерами, що наблизить нас до практичного набуття членства в НАТО – безпековій структурі, яка понад 70 років підтримує мир та стабільність на європейському континенті.

У цьому сенсі абсолютно зрозуміло, що усі програми співробітництва з західними партнерами спрямовані на виконання завдань та досягнення цілей оборонної реформи, яка має забезпечити посилення оборонного потенціалу через набуття Збройними Силами України відповідних спроможностей.

З якими країнами розвивається найефективніше партнерство за напрямом реалізації оборонної реформи?

Лідерами серед країн-партнерів у питаннях підтримки реалізації оборонної реформи та передачі стандартів і процедур НАТО Міноборони та ЗСУ є безумовно США, Велика Британія, Канада, Литовська Республіка, ФРН і Польща. У тісній взаємодії з ними триває кропітка й послідовна робота з досягнення сталого прогресу оборонної реформи.

Можете назвати пріоритетні напрями співробітництва з цими країнами?

Звісно. Так, Сполучені Штати, починаючи з 2014 року здійснюють широкий комплекс заходів із підвищення як інституційних спроможностей Міноборони  як цивільного центрального органу з формування державної політики у сфері оборони, так і безпосереднього розвитку бойового потенціалу Українського війська. Наразі основою двостороннього співробітництва є Концепція розвитку партнерства між оборонними відомствами України та США на п’ятирічний період, підписана у 2016-му, а також домовленості, досягнуті під час двосторонніх оборонних консультацій у Вашингтоні у 2018 році.

Відповідно до зазначеного, США надають підтримку з таких питань, як:

  • удосконалення системи оборонного планування;
  • військова освіта, підготовка та застосування військ, створення ефективної системи підготовки підрозділів ЗС України в рамках Об’єднаної багатонаціональної групи з підготовки – Україна (JMTG-U).
  • удосконалення системи управління та зв’язку в Збройних Силах України;
  • розвиток спроможностей Військово-Морських Сил та Повітряних Сил Збройних Сил України.

Значний крок уперед зроблено в рамках розвитку, удосконалення функціонування Багатонаціонального об’єднаного координаційного комітету з питань військового співробітництва та оборонного реформування (далі – БОКК). Передбачається, що робота БОКК триватиме в форматі підкомітетів відповідно до оновленої J-структури Генерального штабу ЗСУ і забезпечуватиме об’єднаний, міжвидовий підхід до планування, підготовки та застосування збройних сил.

Важливим eлементом набуття стандартів та процедур НАТО, а також взаємосумісності є спільна участь у військових навчаннях на території України таких, як Rapid Trident, Sea Breeze та «Об’єднані зусилля».

Визнаючи прогрес України на шляху реформ, а також внесок нашої держави в забезпечення миру та стабільності в Європі та світі, уряд США надає Україні різні види міжнародної технічної допомоги.

Так, вже цього року, а саме 1 березня, відповідно до рекомендацій американського оборонного відомства, Конгрес США затвердив перший транш безпекової допомоги Україні на 2021-й фінансовий рік у розмірі 125 млн дол. США у межах виконання програми «Ініціатива безпекової допомоги Україні». Загальний же обсяг безпекової допомоги за цією програмою  цього року має становити щонайменше 250 млн дол. США.

Утім, виділення другого траншу залежатиме від розгляду Конгресом США повідомлення Пентагону щодо прогресу України у здійсненні реформ сектору безпеки і оборони. Така вимога визначена у законі США «Про санкціонування витрат на національну оборону на 2021 фінансовий рік» (National Defense Authorization Act − NDAA). Це вказує на ту увагу, яку приділяють розбудові спроможностей України у сфері оборони американські законодавці й на двопартійну підтримку американського Конгресу.

Міноборони взяло на себе ініціативу та відповідальність створення дієвої мережі взаємодії за цим напрямом з уповноваженими державними органами України. Це має забезпечити ефективне виконання завдань реформування сектору безпеки і оборони в державі в цілому.

Куди ідуть партнерські ресурси?

Отримані ж від американської сторони кошти будуть використані на закупівлю летального озброєння, проведення військових навчань, посилення інституційної стійкості органів цивільного та військового управління. Це нас має зробити сильнішими й здатними протистояти зростаючим викликам та загрозам військового характеру, зокрема, з боку Росії.

Іншим міжнародним партнером України, з яким Міноборони та Збройні Сили України тісно співпрацюють, є Канада. Наші канадські партнери надають надзвичайно важливу допомогу в підвищенні фахової компетенції персоналу, набутті інституційної стійкості та проведенні професійної підготовки особового складу.

Так, з 2015 року за сприяння Уряду та Збройних Сил Канади реалізується програма підтримки Збройних Сил України – Об’єднана оперативно-тактична група – Україна (Joint Task Force – Ukraine, операція UNIFIER).

У межах зазначеної програми підготовки, у період 2015–2020 рр., проведено 10 ротацій особового складу Збройних Сил Канади та підготовлено понад 15000 військовослужбовців ЗСУ за різноманітними напрямами.

У 2019 році Уряд Канади вирішив продовжити діяльність операції UNIFIER до березня 2022-го, з перспективою подальшого продовження до 2026 року. Торік канадські інструктори успішно здійснили підготовку двох бригад перед їхнім відбуттям до району проведення операції Об’єднаних сил.Тоді ж Міноборони України та Міністерство національної оборони Канади уклали «Імплементаційну домовленість про співробітництво в сфері інституційної оборонної реформи», яка передбачає допомогу в підвищенні рівня підготовки кадрів для сектору безпеки і оборони, які беруть безпосередню участь в підготовці та реалізації заходів оборонної реформи.

Зокрема, наразі спільно реалізують два проєкти:

програма стратегічного лідерства у секторі безпеки і оборони України для керівного складу Міністерства оборони та Збройних Сил України;

– «Технічна експертиза та передача потенціалу для підтримки реформ» (Promoting Reform Objectivesthrough Technical Expertiseand Capacity Transfer, PROTECT).

Проєкт затверджений та профінансований Канадською програмою миротворчих та стабілізаційних операцій Міністерства закордонних справ Канади, із загальним обсягом фінансування близько 30 млн грн.

Метою співпраці у межах проєкту є надання консультативно-дорадчої та іншої допомоги за напрямом посилення інституційних спроможностей Міноборони, зокрема, щодо демократичного цивільного контролю, управління ресурсами з урахуванням найкращих підходів та механізмів, ухвалених у країнах-членах НАТО, а також оптимізації системи управління людськими ресурсами з урахуванням гендерних аспектів.

Велике значення у міжнародному оборонному співробітництві Міноборони та Збройних Сил України має взаємодія з Великою Британією.

Так, Об’єднане Королівство від початку російської військової агресії проти України зайняло чітку та однозначну позицію, спрямовану на підтримку відновлення територіальної цілісності нашої держави, надання всебічної допомоги в розвитку спроможностей ЗС України в межах тренувальної операції ORBITAL. Це партнерство інтенсивно розвивається, демонструючи його стратегічний характер для обох країн.

Зокрема, починаючи з 2015 року британські інструктори здійснили підготовку за специфічними професійними напрямками понад 22000 наших військовослужбовців. Не стало перешкодою для підтримання стратегічного воєнно-політичного діалогу на найвищому рівні введення карантинних обмежень, пов’язаних із коронавірусною хворобою Covid-19.

Зокрема, торік міністри оборони наших держав зустрічалися двічі як в Україні, так і у Великій Британії.

Україна та Велика Британія погодили проєкт зі створення ракетного катера

Слід зазначити, що британська сторона, беручи до уваги потреби України у фінансуванні оборонних проєктів, торік запропонувала фінансовий кредит для розвитку спроможностей ВМС Збройних Сил України в обсязі не менше ніж 1,25 млрд футнів, які мають піти на будівництво сучасних кораблів та інфраструктури базування. Відповідні домовленості закріплені очільниками оборонних відомств України А.Тараном та Великої Британії Б.Воллесом у Меморандумі про наміри між Міністерствами оборони України і Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії щодо співробітництва з розвитку та підвищення спроможностей Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Особливим свідчення стратегічного партнерства між Україною та Великою Британією стала участь 250 британських десантників у СКШН «Об’єднані зусилля – 2020» на території України. Українські та британські підрозділи успішно виконали поставлені перед ними завдання з повітряного десантування, форсування водної перешкоди, якою була річка Дніпро, та ведення спільних бойових дій з утримання визначеного району місцевості. Це стали перші навчання такого формату для підрозділів обох країн, які довели, що ЗСУ опанували достатньо стандартів НАТО, щоб виконувати бойові завдання з партнерами з країн-членів Альянсу.

Слід згадати в цьому колі країн Литовську Республіку, яка хоч і невелика за розмірами та економічними потужностями, проте надає нам надзвичайно велику підтримку і сприяння в реалізації оборонної реформи. Ця тема була однією з основних під час нещодавнього візиту в Україну Міністра національної оборони Литовської Республіки Арвідаса Анушаушкаса та його зустрічі 19 березняз Міністром оборони України Андрієм Тараном.

Переговори між делегаціями Міністерства оборони України та Міністерства національної оборони Литовської Республіки

Міністр оборони України під час заходу наголосив, що стратегічне оборонне співробітництво між Литвою та Україною ґрунтується на дружбі та взаємній повазі, сформованих між нашими народами упродовж віків. У сфері оборонного співробітництва наших країн закладено значний потенціал. Так, співробітництво здійснюється за такими пріоритетними напрямами:

  • надання з боку Литви політико-дипломатичної підтримки Україні у процесі інтеграції в НАТО та ЄС;
  • взаємодія у форматі Люблінського трикутника, діяльність якого спрямована як на підтримку євроатлантичних прагнень України, так і відновлення територіальної цілісності нашої держави;
  • бойова підготовка в рамках Литовської тренувальної місії в Україні (LMTM-U), а також Литовсько-Польсько-Української бригади (ЛИТПОЛУКРБРИГ), яка є спільним внеском у справу підтримання миру та стабільності в регіоні Східної Європи та набуття досвіду українськими військовослужбовцями щодо функціонування штабів та військових процедур країн-членів НАТО;
  • взаємодія у сфері організації протидії кібернетичним загрозам;
  • консультативно-дорадча допомога з питань реформування військової освіти та підготовки, системи військового управління, а також демократичного цивільного контролю.

Слід підкреслити, що Литовська Республіка надає значну допомогу Збройним Силам України за напрямом лікування та реабілітації поранених під час бойових дій на сході нашої Держави українських військовослужбовців.

Усе вищенаведене є важливим внеском у справу посилення обороноздатності України та сприяння реалізації наших планів щодо набуття членства в НАТО та ЄС.

У цьому ж контексті розвивається оборонне партнерство України з Польською Республікою.

Так, остання зустріч між очільниками оборонних відомств обох країн відбулася торік, 2 жовтня, у Любліні, під час урочистих заходів з відзначення 5-ї річниці створення ЛИТПОЛУКРБРИГ.

Саме тоді Міністр оборони України Андрій Таран запропонував польському та литовському колегам розглянути питання щодо залучення спільного військового з’єднання до виконання завдань у складі миротворчих контингентів та бойових тактичних групах ЄС. Це, на думку української сторони, стало б потужним внеском трьох країн у справу підтримання миру та стабільності на континенті.

Польща завжди підтримувала євроатлантичні прагнення України та є, свого роду, адвокатом нашої Держави в ЄС. Також Польща від початку російської збройної агресії підтримувала на всіх міжнародних майданчиках відновлення територіальної цілісності України.

Збройні сили обох країн є традиційними партнерами та беруть участь у низці багатонаціональних навчань як на території України, так і в Польщі. Крім того, польська сторона також надає консультативно-дорадчу допомогу з питань реалізації оборонної реформи, а також сприяння з питань професійної підготовки та освіти військовослужбовців Збройних Сил України.

КВАДРИГА нашої безпеки

− Які ще аспекти впливають на міжнародне оборонне співробітництво, що визначає форми його реалізації з окремими країнами?

Відповідаючи на це питання, слід взяти до уваги те, що наші окремі стратегічні партнери виконують важливі завдання з врегулювання конфлікту на сході нашої держави.

Так, до цих країн входить Федеративна Республіка Німеччина та Французька Республіка, які є членами «нормандського формату» та спрямовують свої посередницькі зусилля насамперед на імплементацію сторонами конфлікту, тобто, Україною та Росією, укладених у 2014 році та уточнених у лютому 2015 року, під загрозою розширення збройної агресії Росії проти України, Мінських домовленостей.

Утім, оборонне співробітництво з вказаними  країнами є також динамічним та ведеться за усіма напрямами, де існує спільний інтерес. Так, річні плани двостороннього співробітництва як з Німеччиною, так і Францією містять понад 50 заходів.

Німеччина також надає Збройним Силам України суттєву фінансову допомогу для закупівлі високотехнологічного обладнання для переоснащення військових шпиталів Збройних Сил України, а також здійснює з 2014 року на регулярній основі прийняття на безкоштовне лікування поранених військовослужбовців. Загальні обсяги фінансування вказаних проєктів з 2014 по 2021 роки приблизно становлять 30 млн євро, хоча наші партнери ніколи й не порушували питання про кошти.

У Міністерстві оборони та Збройних Силах України також надають консультативно-дорадчу допомогу чотири німецькі військові радники з питань реформування.

Також вважаю надзвичайно важливим відмітити нашу співпрацю в сфері безпеки та оборони з Турецькою Республікою.

Так, особливо потужно зроблено наголос на характері стратегічного партнерства між Україною та Туреччиною під час візиту Президента України Володимира Зеленського до Туреччини, який відбувся 15-17 жовтня минулого року, участь у якому взяв також Міністр оборони України Андрій Таран.

Саме під час вказаного візиту сторонами було укладено Рамкову військову угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Республіки, яка значно розширила напрями співробітництва між країнами у військовій сфері та максимально його деталізувала.

Крім того, під час візиту було створено новий формат політичних та оборонних консультацій між обома країнами – КВАДРИГА, до складу якого увійшли міністри закордонних справ та міністри оборони. Перше засідання у вказаному форматі вже відбулося 18 грудня 2020 року.

Причиною такої уваги обох країн до питань співробітництва є спільна відповідальність за розвиток безпекової ситуації у Чорноморському регіоні, який зазнає надзвичайної дестабілізації через агресивну політику Росії, зокрема, перетворення нею окупованого українського півострова Крим у військову базу для проєктування сили далеко за межі Чорного моря.

Також Туреччина як країна-член НАТО надає Україні підтримку у процесі набуття членства в Альянсі, а найбільш затребуваними сферами співпраці обох країн є налагодження взаємодії між військово-морськими силами, висвітлення обстановки у Чорноморському регіоні, військово-технічне співробітництво за напрямом будівництва бойових кораблів, БПЛА, зокрема ударних, високоточної зброї, засобів зв’язку тощо.

PS:

Міністерство оборони України у співробітництві з міжнародними партнерами України опирається на стратегічне бачення та положення, які викладені в новій редакції Стратегії національної безпеки. Ця робота спрямована на розвиток інституційних спроможностей Міноборони як цивільного органу управління, який визначає державну політику у сфері оборони держави, а також спроможностей ЗСУ із забезпечення захисту держави від збройної агресії, опанування стандартів і процедур НАТО з метою набуття майбутнього членства в Північно-атлантичному Альянсі та в ЄС.

Це має зробити Україною сильнішою, а її громадянам – створити безпечні умови життя та праці на своїй землі.

8
2

Кореспондент АрміяInform
Стежте за нами в Instagram