ТЕМИ
#СОЦЗАХИСТ #СПОРТ #РАШАБУМ #ЛАЙФХАКИ #ООС #КОРУПЦІЯ #ІНФОГРАФІКА

«Маніпуляції стають примітивнішими, а люди реагують на них охочіше» ― Оксана Мороз 🔊

3 Березня 2021, 22:34

Армія Inform · «Маніпуляції стають примітивнішими, а люди реагують на них охочіше» ― Оксана Мороз

Засновниця волонтерської ініціативи «Як не стати овочем», авторка українського бестселера «Нація овочів? Як інформація змінює мислення та поведінку українців» Оксана Мороз навчає людей фільтрувати інформацію і доступною мовою пояснює, як влаштовані ключові сфери нашого життя. В інтерв’ю АрміяInform вона розповіла, як брак інформаційного імунітету загрожує державотворчим процесам в Україні, за якою схемою працює російська пропаганда та чому змінила роль піарниці та вірусмейкера на викривача маніпуляцій.

Нині в Україні інформація керує тими процесами, які відбуваються в суспільстві

― З часу відколи в нашій країні розпочалася війна, і ми дізналися про новий термін «гібридна», на вашу думку, рівень інформаційного імунітету українців покращився чи навпаки?

― Напевно, я скажу парадоксальну річ, але суспільство ще більше заплуталося. Хорошим вектором є те, що коли людина чує якусь політичну новину – зовнішня агресія, внутрішні катаклізми ― в неї одразу спрацьовує сигнал «обережно!» Втім, працює він доволі хаотично. Людина не розуміє, що з цим робити. Якщо це захмарні речі про «розіп’ятого хлопчика», користувачі, які розбираються в базових речах, розуміють – це відвертий фейк. Водночас у тих, які не в контексті або недостатньо проукраїнськи налаштовані, з’являється бажання все перевірити. Вони виходять в інформаційне поле, а там на них чекають сміттярки. На жаль, як ми бачимо з наших досліджень, українці черпають інформацію не з онлайн-медіа, які мусять дотримуватися журналістських стандартів, інакше втратять свій статус, а з маніпулятивних ресурсів. Це їх ще більше заплутує. Адже, як працює людський мозок: щойно в нас виникло питання, ми «йдемо» шукати відповідь у мережі. Далі ― знайшли, повірили, привласнили й спробуй нас переконати в іншому. Тому «битва за першоджерело» надзвичайно важлива у війні проти інформаційних вірусів і стосується багатьох процесів – політичних, військових, коронавірусних… До прикладу, нині українці радіють оголошенню підозри Шарію й закриттю каналів Медведчука, що звісно є хорошими подіями. Але їх наслідки ще невідомі. Ми лише на початку чи середині цього процесу і не розуміємо, як буде далі, якої реакції чекати від Росії. Тенденція ніби хороша, а чи вона закріпиться ―  багато запитань.

Сьогодні важливо говорити не про суть інформаційних вірусів, які змінюються щохвилини, а про інструменти розповсюдження негативної інформації. Тому що ми така собі «лабораторія» як з боку Росії, Заходу, так і різних внутрішніх вірусмейкерів, які мають одну спільну рису ― свій контент поширюють одними й тими ж засобами. Якщо ми розуміємо, що таке сайти-сміттярки, для чого потрібні боти (не для розповсюдження інформації, а щоб «включити» стадний інстинкт), не так важливо, що в собі несуть інформаційні віруси, як алгоритм, за яким вони працюють.

Нині є дуже багато інформації по фактчекінгу (перевірка достовірності відомостей. – Ред.), що дуже круто. Людина, яка є комунікаційником, журналістом, може витратити менше часу і отримати достовірну інформацію, але для пересічного українця це може нести шкоду. Позаяк він сприймає фактчекінг як «магічну пігулку». У результаті виходить наступне: користувач знайшов фейк, фактчекерів і спростував його для себе. А наступного разу цей фейк опублікували повторно, тільки з «перламутровими гудзиками», і він цього не помітив. Це нормально, бо люди не спеціалісти, які можуть витратити кілька днів, щоб розпізнати брехню. Тому вкрай важливо, щоб користувач отримав ефективну «зброю», і з її допомогою визначав, де є необ’єктивна інформація. Іншими словами, йдеться не про розгадування змістів інформаційних вірусів, у створенні яких проти людини воюють останні досягнення науки й техніки. Звичайний українець ніколи не виграє битву один на один із Сурковим, прокремлівською машиною чи тим же Шарієм, бо вони ― професіонали. Вороги, але професіонали. Теж стосується і внутрішніх процесів. Існує справжня технологічна «братія», яка цим займається! Їм можна «вибити стілець з-під ніг» лише тоді, коли ми розумітимемо, за якими схемами вони працюють.

― Як відсутність базових знань про інформаційну гігієну впливає на процес нашого націотворення?

― Скажу суб’єктивну думку. Вважаю, що нині це критична точка, в якій ми перебуваємо. Ті процеси, які нині відбуваються зовнішня агресія, внутрішні чвари, досі тримають нас у напруженні втрати країни в достатньо короткій перспективі. Вони суттєво віддаляють від того, коли ми стаємо стабільною демократичною державою. Як на мене, ключову роль в цьому відіграють люди, які йдуть на вибори. Зокрема, їхнє уміння фільтрувати інформацію. Мені часто говорять, що вміння «фільтрувати» ― всесвітня проблема. Це так, але одна справа, коли бачимо, як в Америці беруть штурмом Капітолій і за чотири години ситуація нормалізована, соцмережі Дональда Трампа заблоковані, а демократія йде в тому руслі, який вигідний для країни. І зовсім інша ситуація з нами, коли в нас бракує демократичних інституцій, еліт, важелів впливу, які можуть це зробити.

Нині в нас де-факто інформація керує процесами, які відбуваються в суспільстві, а для маніпуляції інформацією не потрібні мільйони. Щоб побудувати новий канал, достатньо кількасот тисяч, купити існуючу інфраструктуру і «крутити» нею в потрібному напрямку. Будь-який демократичний, державотворчий процес може в дуже короткий термін бути дискредитований і зруйнований, якщо люди не розумітимуть базових причин.

― На вашу думку, цим мають займатися спеціально створені інституції. Поясніть докладніше, що ви мали на увазі.

― Під інституціями мала на увазі судову, правоохоронну системи. Ті, які регулюють демократичні процеси. В Україні вони не вибудувані, та не будуть побудовані, доки на це не буде волі. І тут питання ― волі кого? Народу, політичної, олігархічної… Важливо, щоб волі народу, але демократичні процеси ― багатофакторна модель, вони не відбуваються миттєво. Українцям цього не пояснюють, і зробити це одномоментно неможливо, а от навчити їх аналізувати інформацію, щоб об’єктивна витісняла суб’єктивну, фейкову ― це вже більш швидкий і реальний сценарій.

Інформаційна та маніпулятивна історія ― дуже чутлива для українців тема. Коли починаєш людині пояснювати, як нею маніпулюють, її перша реакція ― ти ж і маніпулюєш мною. Довіра до влади вкрай низька, дослідження інституту соціології, які я показую своїм учням, свідчать ― астрологам довіряють більше, ніж владі.

Це реальність. І коли влада порушує таку проблему, як інформаційна гігієна, є велика ймовірність того, що українці її не почують, вважатимуть черговою маніпуляцією. Я хочу помилятися. Нині держава готує ініціативи з медіаграмотності. Якщо вони стануть успішними, це буде дуже добре. Я ж починаю робити те, що можу. Розумію, як непросто донести ці знання, але маю цілком зрозумілу модель, як рухатись ― у форматі соціальної ініціативи. Співпрацюємо з бізнесом, який оплачує навчання співробітникам, я вкладаю власні заощадження і намагаюся вийти на модель самоокупності, щоб сплачувати податки та зарплату фахівцям, розширювати ініціативу. За отримані кошти й навчаю українців. Це не лише курси і ютуб, а й просвітництво в медіа, проведення досліджень, інші напрямки, які ми вже розбудували 2020-го і рухаємося далі. Відтак ми достатньо незалежно почуваємося з боку грантів ― отримаємо фінансування чи ні, розвиваємось самостійно без бюрократичних процедур. Маю зробити цю тему модною, щоб про неї говорили не лише ми, а з’являлися інші ініціативи. Чому саме школа амбасадорів? Тому що один у полі не воїн.

― Саме з цією метою ви запрошуєте як спікерів відомих українців?

Саме так. Бо говорити маю не лише я. Коли я зверталася до ЗМІ й хотіла розповісти про інформаційну гігієну, раніше мені відповідали: «Інформаційна гігієна це важливо, але ти краще поясни нам, як працюють боти, розкажи про своє минуле». Наразі запити від них надходять частіше, з питань інформаційної гігієни з’являються публікації, виходять ефіри. Коли в нас на ютуб-каналі з’являється відео з аналізом певної інформації, мені телефонують журналісти й просять дати коментар. ЗМІ втомилися, що їхні матеріли про фейки достатньо сухі й не дуже цікаві аудиторії. А коли ти розповідаєш аудиторії лайфхаки, які вона може застосувати, це стає цікавим.

Приклад ― історія з тестами в соцмережах. Я тривалий час працювала з комунікаціями, то це здається очевидними речами. Ви проходите тест у фейсбук («Ким ви були у минулому житті», «Яка професія вам підходить») і платите за це своїми даними й даними друзів. Коли, здається, восени я вчергове побачила цю хвилю у соцмережі, зрозуміла ― люди справді не знають про маніпуляцію. Тоді ж написала колонку для «Української правди», яка має вже сотні тисяч переглядів. Нещодавно Ірма Вітовська цитувала її. Мені було дуже приємно. Вона напевно і автора цієї колонки не знає, але в ефірі дуже впевнено пояснювала, чому тести проходити не слід. Я її слухала, і це була нагорода для мене, бо це вже є в інформаційному просторі.

На те, щоб «заземлитися» до таких мікротем, у мене пішов рік, і я досі не впевнена, що це відбулося. Говорити на глобальні теми, коли ти багато де працював і тобі є, що узагальнити, набагато цікавіше й легше. Щодня пояснювати, як працює вайбер, це як говорити про абетку, коли знаєш, як змайструвати корабель. Однак поки люди її не вивчать, ми не зможемо говорити з ними «складнопідрядними реченнями». Тому я чітко сфокусувалася на тому, що вчитиму людей базовій інформаційній грамоті.

Нині ми опинилися в ситуації один на один ― людина і фейки

― Давайте звузимо тему фейкування інформації до країни, яка їх найбільше продукує. Чим нині займаються вірусмейкери Росії, можливо ви відслідковували їхні нові технології?

― Коли ми говоримо про Росію, мова йде про «машину» з певною структурою, в неї можна закидати абсолютно різні сенси, які кон’юктурно вигідні агресору. Звичайній людині марно намагатися їх розгадати, бо саме з цією метою їх і створюють. До того ж машина російської пропаганди працює достатньо структурно. Наведу конкретний приклад, як нині російські вірусмейкери розхитують Україну за допомогою антивакцинаторського руху. Здавалося б, російська військова агресія і антивакцинаторство ― що спільного? Ніби зовсім непов’язані між собою контексти. Втім, давайте «розкладемо» і проаналізуємо схему, за якою вони працюють. А працюють вони над тим, щоб українці повірили у відсутність загрози. Не вакцинувалися, не носили масок, натомість ― хворіли, а ситуація (в країні. ― Ред.) дестабілізувалась, а згодом надійде спасіння ― вакцинація від «старшого брата». У підсумку, ми хороші, ви ― погані. Стандартний сценарій наприкінці. Тож, як вони його розігрують?

Діють російські пропагандисти завжди за одним шаблоном. Зокрема, чітко моніторять, які соціальні проблеми є в країні. Не вигадують їх, а беруть наратив і накладають його на певну соціальну проблему.

В основі такої схеми ― коронавірус. Перша реакція людей, які ніколи не чули про ковід ― відторгнення. Це психологічний фактор. Будь-яку серйозну проблему людина спочатку заперечує. Антивакцинатори приходять і кажуть: проблеми немає. Ось нібито дослідження, експерти, інсайди людей з лікарень. Усі вони підтверджують, що проблема надумана і на вас просто заробляють гроші. Водночас формується «інститут» зацікавлених організацій, політичних партій, які наводять достатню кількістю «доказів». Якщо візьмемо антивакцинаторський рух, то в першому півріччі минулого року кремлівські пропагандисти використовували виключно російські матеріали, а в другому почали продукувати свої. Далі з’являється структура осіб, які займаються «промоцією» цього інформаційного вірусу ― блогери, громадські організації (назви спеціально підбирають відповідні ― «Вільна Україна» тощо), різноманітні рухи, політичні сили. Тобто, безпосередні спікери. Кожен із них починає вести свою діяльність. Хто орієнтований на юридичний контекст ― опрацьовують законодавчі, нормативні акти, які з’являються у країні з метою нормалізувати ситуацію. Розповідають, у чому їх недосконалість, створюючи конкретні інструкції, як діяти на противагу. У результаті, людина, яка посіяла сумніви (щодо загрози корона вірусу. ― Ред.), отримує інструкції, що робити, коли її спіймали без маски в громадському місці. І ось, до прикладу, вона починає цими інструкціями «відбиватись» і її забирають у відділок. Тут приїжджає знімальна група, яка все фільмує і робить сюжет. Він демонструє тим, хто ще має сумніви, як «утискають їхні права». Недосконалі закони, влада країни, яка прагне надягнути на українців «намордники», щоб ми всі хворіли на туберкульоз (ще один безглуздий інформаційний вірус). Ось такий «логічний» ланцюжок подається. Людина отримує достатньо структуровану, доказову, переконливу і постійно трансльовану різними інструментами (дез)інформацію, коли стикається зі складною соціальною проблемою. І цей маховик абсолютно стандартний, коли говоримо про антивакцинаторський рух, громадянську війну, Крим й інші проблеми.

Пересічна людина цього ніколи не зрозуміє, її однозначно заплутають, бо на це працює ціла машина пропаганди та міфотворення. Втім, кількість блогерів кінечна, як і кількість організацій, що «продали душу нечистому» теж, а боти досить примітивні. Тому важливо, щоб користувач розумів алгоритм поширення неправдивої інформації. Приклад ― Радянський Союз багато років одними й тими ж інструментами «обробляв» людей. І вони розуміли ― те, що вони читають у газеті «Правда», дивляться по ТБ, слід сприймати між рядків, не вірити, шукати альтернативне джерело (потай слухати ВВС). Важливо, щоб люди це і нині усвідомили, бо наративів існує купа, і це задача професіоналів ― розбирати їх, пояснювати, робити аналітику. Схема розповсюдження ― незмінна, якою була у 2014-му, такою ж і є. В основі таких схем працюють одні й ті ж пропагандисти й російська машина, що спирається на захоплений нею ютуб. Наша організація робила дослідження і з’ясувала: на українських каналах, які транслюють новини, проросійського контенту в 2,5 раза більше. Тобто, третина українців саме настільки разів частіше натрапляє на проросійських блогерів, коли бере звідти новини. На щастя, нині відбувається ренесанс українського ютубу, ми потроху починаємо його відвойовувати.

Важливо говорити не про суть інфовірусів, а про інструменти розповсюдження негативного контенту

Так, ситуація доволі складна, але ви займаєтеся просвітницькою діяльністю. Отже, є і хороші результати, поділіться ними, будь ласка.

― Бачу багато позитивних результатів. Ще рік тому взагалі не була впевнена, що це комусь потрібно і на часі. Але нещодавно побачила, що помилялася. Проста статистика, коли в нас курс закінчує 100 осіб, половина з них готові вже завтра ставати амбасадорами (навчати інших. – Ред.), а ще 30% просто вагаються. Готовність транслювати ці думки, яскравий приклад, що коли людина отримує «інструмент» і починає ним користуватися, згодом їй хочеться передати ці знання своєму оточенню. Однак лише 3% людей на початковому етапі здатні відрізнити правдиву інформацію від хибної і навчати цьому інших. Це точка нуль і вона не могла бути інакшою. Якби було навпаки, я б вважала, що ми зробили щось неякісно, порушили методологію. Скажу більше, результати другої хвилі наших досліджень очікувано гірші за перші, бо 2020-й не минув даремно. Те, що заміряли в першому півріччі торік, і що в другому півріччі – зовсім різні дані. Гадаю, ми ще певний час спостерігатимемо цей процес накопичення. Ми переживаємо війну нині й переживатимемо ще  тривалий час з тієї точки зору, що на цей досвід впливає безліч світоглядних речей. Нещодавно один із моїх слухачів, який живе на сході України і одним із перших прочитав «Націю овочів», розповів мені у фейсбук, що виклав на сторінці в соцмережі сертифікат про закінчення курсів. Після чого місцева влада звернулася до нього з запитанням: «Де ти проходив ці курси? Ми теж хочемо запустити таку ж ініціативу для місцевої молоді». У повідомленні він написав: «Вітаю вас з першою перемогою!» Саме такі процеси запускають той механізм, коли люди задумуються над своєю медіаграмотністю. Мотивація у кожного різна, але процес у будь-якому випадку передбачає зміни в їхньому сприйнятті.

На завершення хочу запитати про ваш бекграуд, він у вас цікавий. Близько 20 років ви працювали в комунікаціях, були «по той бік» барикад, так би мовити. Чому вирішили піти з професії?

– Так, я була по той бік барикад. І мені завжди «закидають»: ти працювала на маніпуляторів. Я завжди намагаюся пояснити, що маніпуляція ― це і реклама, і маркетинг. Коли говоримо, що маніпулюють тільки політики, забуваємо про безліч речей, яких нам не показує реклама чи комунікаційники. Тому часто жартую, що потрібно накласти податок на тих, хто займається комунікаціями в бізнесі. Десь зманіпулювали, щоб отримати прибуток, отже, віддайте частку на інформаційну грамотність населення. У мене достатньо великий і різний баграунд роботи з бізнесом, політикою, у фінансових структурах. Тож за стільки років діяльності відчула, що втомилася. Це дуже виснажлива робота, хто працював у цій сфері, мене зрозуміє. Крім цього, оскільки я постійно аналізувала і аналізую великі масиви інформації, помітила, що маніпуляції стають усе примітивнішими, а люди реагують на них усе охочіше, і логіки в цьому немає. Саме 2019 рік став для мене наочною картиною того, як сильно українці заплутались… У мене був вибір ― піти працювати айтішником, здобути нову професію. З іншого боку, я могла спробувати зробити «виворіток» своїх знань. Спростити їх, щоб створити доступну абетку інформаційної грамотності. На цьому шляху проробила дуже багато ітерацій і зупинятися не планую.

Інтерв’ю подається у двох частинах. Першу читайте тут.

Фото: Віталій Солоний

15
2

Кореспондент АрміяInform
Читайте нас в Telegram
Пані Військова. Дайджест АрміяInform Інтерв`ю, Публікації