На превеликий жаль, у фокус ворожих атак потрапили об’єкти національної енергосистеми. Про те, як мінімізувати шкоду від ворожого терору, розповідає кандидат технічних наук, військовослужбовець…
Минулого тижня в російському місті Сочі зустрічались політичні лідери наших сусідів: президент Росії Володимир Путін і особа, яка захопила владу в Білорусі, колишній президент цієї країни Олександр Лукашенко.
З РФ ми перебуваємо у стані війни, бо вона тимчасово окупувала наш Крим і частину Донбасу, а з Білоруссю, яка є першим союзником загарбника, Україна має майже 1100 кілометрів спільного кордону. І якщо брати загальну протяжність Державного кордону України, а це майже 7 тисяч кілометрів, то близько двох третин є кордоном з ворогом і його сателітами.
Безперечно, на згаданій зустрічі обговорювались питання, які прямо чи опосередковано стосувались України. Зокрема розташування російських військ на території Білорусі. Москва зацікавлена в цьому саме для того, щоб нести воєнну загрозу для нашої держави з північного напрямку.
На кого націлені «російські Заходи» у Білорусі?
Розповідаючи про питання, які обговорювали на «сочинській» зустрічі, Олександр Лукашенко заявив, що готовий розмістити в Білорусі російські військові літаки.
Білорусь давно перебуває під «лукашенківським» режимом, є давнім і вірним союзником, навіть сателітом Росії. Але дотепер російських військових баз на її території ще не було. Про певні об’єкти, які росіяни використовують у військових цілях, йтиметься далі. Але тут ще не було озброєних росіян, які б дислокувались тут постійно. Лише – військові фахівці на об’єктах і тимчасові контингенти на навчаннях та бойових чергуваннях.
Заява Олександра Лукашенка прозвучала як реальне запрошення до російських вояків розміщуватись на білоруській землі. І хоча він говорив про «спільні із білорусами польоти», усе це – формальні дрібниці питання, суть якого в тім, що РФ отримала можливість створити військову базу в Білорусі. Це новий і значно серйозніший рівень московського впливу на сусідів. Фактично, росіяни «протиснули» собі постійну військову базу з «екстериторіальним» статусом, де діятимуть закони РФ.
Росія давно і активно використовує територію РБ, щоб «побрязкати» зброєю перед країнами ЄС попід їхніми кордонами. Вже кілька років поспіль на білоруських полігонах тривають спільні з росіянами військові навчання «Захід». Тематика цих маневрів часто має наступальний і «гібридний» характер, коли відпрацьовують захоплення об’єктів і населених пунктів, які нагадують реальні дії з недавнього минулого.
З Росії сюди прибувають тисячі озброєних «запорєбриківських» вояків і десятки ешелонів бойової техніки. За короткий час угруповання сил на європейських кордонах досягає чималих розмірів навіть як для блоку НАТО.
Для України, яка межує з РБ на півночі, ситуація під час «Заходів» набирає загрозливих рис. Поблизу наших кордонів зосереджується ворожа армада, готова за відповідної команди вдертися до нас.
Часто буває, що після тих навчань деяка кількість російських військ на час «губиться в білоруських пущах», відпрацьовуючи ще якісь «додаткові» чи «спеціальні» питання бойової підготовки із підрозділами господарів, а то і без них. Знаючи підступність росіян, сусіди білорусів, і ми зокрема, змушені частину сил і засобів тримати на цих відносно загрозливих напрямках.
Росіяни цього року планують провести у Білорусі «Захід-2021». До маневрів традиційно залучать кілька тисяч особового складу, сотні одиниць бойової і спецтехніки. Восени на наших північних кордонах знову агресор цілком легально зосередить ударне угруповання, готове до вторгнення в Україну, Польщу чи Балтію.
Щодо військово-технічного співробітництва, то від Москви на потреби власної армії Мінськ на «пільгових» умовах отримує новітнє російське озброєння. Серед якого – зенітні ракетні системи дальньої дії С-400 «Тріумф», комплекси ППО ближньої дії «Панцир-С», нові РЛС «Противник-Г» і «Восток». Цього року білоруси планують на «особливих умовах» закупити в РФ чотири винищувачі Су-30СМ та чотири вертольоти Мі-35, і два батальйонних комплекти БТР-82А. Станції цифрового зв’язку, комплекси: радіолокаційні й керування артилерією російського виробництва, уже стоять на озброєнні білорусів.
Хоча вся ця техніка, озброєння й обладнання доволі високотехнологічні і вартісні, проте для РБ в Росії існують «свої» ціни. За це Мінськ платить іншою «монетою» – лояльністю й постійною підтримкою Москви на міжнародному рівні А ще РФ може беззаперечно використовувати територію Білорусі для власних військових потреб.
Підпише Мінськ угоди, подібні до «харківських», чи ні?
Є на території РБ об’єкти, які використовує РФ. Вони перебувають під управлінням російських військових. Це 43-й зональний вузол зв’язку ВМФ, розташований за 7 км від міста Вілєйка у Мінській області та 474-й окремий радіотехнічний вузол (ОРТВ) за 48 км на південний схід від міста Барановічі Брестської області.
Обидві військові установи не наділені статусом військових баз. На їхній території немає летальної зброї. «Це об’єкти технічні, які займаються розвідкою, радіолокацією і зв’язком», – заявляють росіяни, посилаючись на відповідні документи («Угода про порядок використання і утримання радіостанції Вілєейка» і «Угода про порядок завершення будівництва і утримання вузла Барановічі»).
На 43-му вузлі зв’язку ВМФ РФ під білоруською Вілєйкою діє понаддовгохвильова радіостанція «Антей» з передавачем потужністю 1 тис. кВт. Її застосовують для зв’язку Головного штабу ВМФ з бойовими кораблями і атомними субмаринами, які чергують в районах Атлантичного, Індійського й частково Тихого океанів на відстані понад 10 тисяч км.
Орендована територія об’єкта – близько 650 га. Нерухоме майно належить Білорусі, як зазначено в додатку до міжурядової угоди. Але нерухомість, створена російською стороною після підписання угоди, як і технологічне обладнання, перебуває у власності РФ. Технічні засоби ввозять сюди з Росії без митних зборів. Чисельність персоналу, що обслуговує, на об’єкті, відповідно до домовленостей, не має перевищувати 250 осіб. Охорону можуть нести вільнонаймані громадяни Білорусі.
Другий військовий об’єкт – РЛС дециметрового діапазону «Волга» на радіотехнічному вузлі під Барановічами. Контролює райони патрулювання підводних човнів НАТО в Північній Атлантиці та Норвезькому морі. Здатна виявляти балістичні ракети і космічні об’єкти на відстані понад 2 тисяч км (за деякими даними, може стежити за ракетними пусками на віддалі 5 тисяч км). Інтегрована в єдину систему ППО Союзної держави (РФ і РБ), є елементом регіонального білорусько-російського угруповання військ і входить в об’єднану систему ППО СНД (ОДКБ).
Займана площа – понад 200 га. Чисельність персоналу, що обслуговує, згідно з міжурядовою угодою 1995-го, не може перевищувати 1200 осіб (перебуває фактично до 700 чоловік особового складу). Крім того, на об’єктах, які обслуговують вузол, працює близько 200 громадян Білорусі.
Хоча росіяни називають ці об’єкти «невійськовими установами», насправді вони виконують функції, які є складовими комплексу воєнних дій. Це реальний приклад того, як Росія намагається приховати справжні наміри.
Ці об’єкти діють на підставі міжурядових угод між РФ і РБ, підписаних у січні 1995-го. Білорусь передала росіянам в безоплатне користування на 25 років канали зв’язку і «без утримання всіх видів податків, крім податків, пов’язаних з господарською діяльністю». В обмін на домовленості про безкоштовну оренду, РФ «списала» білорусам 900 млн доларів боргу за енергоносії і взяла зобов’язання надавати безоплатно свої військові полігони для навчальних стрільб та інформацію про ракетно-космічну обстановку…
25 років майже минули. На початку червня 2021-го термін дії цих угод закінчується. Одна з їхніх умов – у разі їхнього призупинення, Білорусь мала повідомити про це за 12 місяців до кінця дії домовленостей. Але до 6 червня 2020 року ні Росія, ні Білорусь не повідомили одна-одну про припинення дії угоди. Тому вони зобов’язані визначити порядок подальшого використання об’єктів «Барановічі» й «Вілєйка».
У 2019-му, коли до закінчення дії угоди був час, Олександр Лукашенко неодноразово заявляв: Білорусь не проти отримати певну компенсацію за продовження експлуатації цих об’єктів. Але, що ж стало цією «компенсацією», інформації у медіа не знайдеш. Та й сам «батько» після президентських виборів про неї не згадує.
Зате у ЗМІ з’явилась інформація, що прем’єр РФ Міхаіл Мішустін доручив підписати проєкт протоколу між Росією і РБ на продовження дії угоди від 1995-го «про завершення будівництва, використання і утримання розташованого на білоруській території вузла «Барановичі». Аналогічне розпорядження дав і щодо проєкту іншого двостороннього протоколу про порядок використання і утримання радіостанції «Вілєйка», розташованої на білоруській території.
Відповідно до цього протоколу, дія угоди пролонгується ще на 25 років, після чого автоматично продовжується на наступні п’ятирічні періоди, якщо жодна зі сторін, не менше ніж за 12 місяців до закінчення відповідного періоду, не повідомить іншу про намір припинити виконання документа…
Ці протоколи повністю тотожні «Харківським угодам», підписаним у 2010-му президентом-втікачем Віктором Януковичем. У домовленостях йшлось і про пролонгацію з травня 2017-го україно-російської угоди про статус і перебування на території України Чорноморського флоту РФ. Тоді угоду теж продовжили на 25 років з наступними автоматичними продовженнями на п’ятирічні періоди.
Тоді, отримуючи певну «знижку» на газ від Росії, українська влада здала національні інтереси. Ці угоди стали причиною політичної кризи в Україні, а згодом, фактично, призвели до російської агресії й окупації Криму. У 2014 році після Революції Гідності й військового вторгнення РФ в Україну Верховна Рада України денонсувала «харківські угоди», а 28 січня 2021-го Офіс Генпрокурора повідомив про підозру у державній зраді Віктору Януковичу як їх підписанту.
«Волга» проти «Томагавків»?
Росія зацікавлена в тому, щоб продовжити використання «білоруських об’єктів», адже вона має намір надати їм додаткові функції. Надгоризонтні РЛС, до яких і належить розміщена в Білорусі «Волга», використовують сигнал, що поширюється в зоні прямої радіолокаційної видимості, і служать для виявлення цілей у високих шарах атмосфери і ближньому космосі.
Саме до цієї категорії належить «Волга». В її функції входить виявлення в польоті балістичних і космічних ракет, їхня ідентифікація, відстеження траєкторії, розрахунок точки старту й точки падіння. Максимальна дальність – 4800 км, дальність виявлення з ефективною площею розсіювання 0,1-0,2 кв. м – 2000 км. Сектор виявлення за азимутом – 120 градусів.
Цінність «Волги» для РФ після скасування Договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності значно зросла, адже саме для протистояння балістичним ракетам цих класів станцію і створили. «Волга» нині є як передова позиція російської системи протиракетної оборони (ПРО) А-135 «Амур», призначеної для ПРО Москви, Московської області й прилеглих регіонів Центральної Росії.
У перспективі «Волгу» включать до складу нової російської системи ПРО А-235 «Нудоль». До речі, проєкт «Волги» спочатку передбачав можливість наведення протиракет. Відключена згідно з договором по ПРО від 1972 року, цю функцію знову можуть активувати. У порівнянні з іншими протиракетними радарами радянської розробки, вузол СПРН у Барановічах запущений в експлуатацію відносно недавно і є технічно досконалішим.
«Волга» забезпечує найвищу точність за рахунок використання цифрових обчислювальних комплексів. А модульна конструкція станції дає можливість поетапного розвитку і модернізації без виведення зі стану чергового режиму. Отже, термін експлуатації цього об’єкта може скласти ще не одне десятиліття. І в разі розміщення на території європейських держав об’єктів системи ПРО США, завданням «Волги» стане встановлення постійного контролю над ними.
Зокрема у Польщі неподалік Редзіково будують базу американської системи ПРО Aegis Ashore – адаптовану для використання на суші версії корабельної системи ПРО Aegis. База почне функціонувати на повну в 2022 році. Аналогічна база є в Румунії, яка почала діяти ще 2016-го.
Універсальні вертикальні пускові установки Mk-41, розміщені на базі в Редзіково, дозволяють виконувати запуски боєприпасів різних типів. Зокрема не тільки ракет-перехоплювачів Standard SM-3, а й крилатих ракет Tomahawk, дальність польоту яких 2,5 тис. км.
Усе це, м’яко кажучи, викликає серйозне занепокоєння Москви. Щодо Standard SM-3, то там побоюються, що ці протиракети збиватимуть на висхідній траєкторії російські міжконтинентальні балістичні ракети, розміщені в центральних регіонах РФ. А «Томагавків» росіяни бояться ще більше, бо їхні характеристики дозволяють тримати під прицілом європейську частину Росії. Низка експертів вважає: протиракети Standard SM-3, після відповідної підготовки, можна застосувати проти наземних цілей. Цим і пояснюється намір військово-політичного керівництва РФ використовувати «Волгу» як засіб протидії американським ракетам, розміщеним на базах ПРО в Європі. Адже вони – еквівалент ракет середньої і малої дальності (ДРСМД) після денонсації договору про ці ракети.
Москва усвідомила: є сценарії, за якими «білоруські» об’єкти можна втратити, тому створили РЛС нового покоління типу «Воронеж» на сучасній елементній базі, що замінять радянські зразки. Введення в дію серії подібних станцій дозволило Москві відмовитися від об’єктів СПРН, які перебувають за межами РФ. Зокрема РЛС «Дарьял» в Азербайджані, «Днестр» і «Днєпр» в Україні та Казахстані.
Але «Волга» – РЛС іншого покоління, єдина з радянських часів, на якій застосована повна цифрова обробка сигналів. РФ за жодних умов не хоче її втрачати, хоча нещодавно намагалась тиснути на Білорусь, що можливо відмовиться від її експлуатації.
Торік Москва почала остерігатись зміни влади в Білорусі, і її небажання продовжити двосторонні угоди про експлуатацію об’єктів. Одним із варіантів стало планування розгорнути в районі Калінінграда РЛС «загоризонтного» виявлення типу «Контейнер». Це стало недвозначним сигналом для Мінська: Москва відмовиться експлуатувати «Волги», замінивши її «Контейнером».
Але «Волга», як виявилось, зовсім не альтернатива «Контейнеру», бо є «надгоризонтною» і, на відміну від «загоризонтної» («Контейнера»), виявляє саме балістичні ракети, які летять у високих шарах атмосфери і ближньому космосі. А от «Контейнер» відстежують ціль лише у вузькому коридорі від поверхні землі до іоносфери і практично нездатні контролювати політ балістичних ракет, які швидко залишають тропосферу.
Крім того, й досить важливі тут геополітичні чинники, тобто в подібних випадках Москва всіляко намагається «застовпити» присутність в так званому ближньому зарубіжжі для контролю над ним. Тому будь-який відхід російських військових з позицій в таких країнах означає їхню поступку американцям. Тож, усвідомлюючи важливість для себе «Волги», Росія в жодному випадку не хоче її втрачати, і намагається не лише залишити її під контролем, а й захищати своїми силами. Для цього, починаючи з 2013 року, тисне на Білорусь з вимогою розмістити тут свою військову авіаційну базу.
Російські літаки в білоруському небі
Ще на початку 2013-го російський міністр оборони Сергій Шойгу на зустрічі з білоруським президентом Олександром Лукашенком заявив: незабаром РФ поставить для захисту повітряного простору РБ чотири дивізіони комплексів ППО С-300 і авіаполк винищувачів (дві ескадрильї ВКС Росії – 24 літаки). Повітряна комендатура й перші ланки бойових машин мали з’явитись до кінця 2013 року.
https://naviny.online/rubrics/politic/2013/04/23/ic_news_112_415361
Росіяни планували, що авіабаза для цього полку буде розташована в місті Ліда (Гродненська область) неподалік кордону з Польщею й Литвою. Також росіяни тиснули, що один з підрозділів цього авіаполку мав дислокуватись у Барановічах (щоб з повітря прикривати РЛС «Волга»).
Наприкінці 2013 року, а саме «… 10 грудня на аеродромі 61-ї винищувальної авіаційної бази ВПС і військ ППО ЗС Республіки Білорусь на спільне бойове чергування з протиповітряної оборони Союзної держави заступили чергові екіпажі ВПС і військ ППО Республіки Білорусь і 1-го командування ВПС і ППО Західного військового округу ЗС РФ», – повідомило Міноборони Білорусі.
https://www.mil.by/ru/news/23539/
Авіаланка у складі чотирьох російських Су-27П (відповідно до міжнародних домовленостей, на літаках заблоковані можливості введення коду активації спецбоєприпасів і вони не можуть нести тактичну ядерну зброю), а також техперсонал дислокувались на аеродромі Барановічі.
За кілька місяців у росіян відбулася ротація, прибула нова ланка на Су-27СМЗ (покращена модифікація на базі експортного варіанту, посилених двигунів, встановлення новітніх систем). Саме авіаполк на таких повітряних машинах планували розгорнути в Білорусі російські військові.
Разом з «ротацією» у березні 2014-го ще шість російських Су-27, літак дальнього радіолокаційного виявлення А-50 й три військово-транспортні літаки ВПС РФ перебазовано у Бобруйськ. Як повідомляють російські ЗМІ, це відбувається «в межах перевірки бойової готовності збройних сил Білорусі». Саме в цей час РФ захоплює український Крим, і саме тому відряджає в Бобруйськ свої винищувачі…
https://naviny.online/rubrics/politic/2014/03/17/ic_news_112_433531
Саме на Бобруйськ «поклали око» росіяни, плануючи розмістити тут свою військову базу. В Барановичах, до яких вони раніше придивлялися, розміщується ще й білоруська 61-ша винищувальна авіабаза, а Бобруйський аеродром спорожнів ще на початку 1990-х, після того, як його покинув полк радянської важкої бомбардувальної авіації. Саме це летовище за багатьма параметрами підходить для створення російської авіабази.
У жовтні 2014 року під час візиту до Мінська російський міністр оборони Сергій Шойгу заявив: у Бобруйську російські ВКС планують розмістити 12 бойових Су-27, два навчальних Су-27 та ланку з чотирьох вертольотів Мі-8. Ця заява яскраво свідчила про плани РФ створити в Білорусі плацдарм для удару по Україні з північного напрямку. Крім того, як свідчать військові експерти, в разі загострення стратегічної ситуації на бобруйському аеродромі знову може з’явитися дальня авіація – надзвукові ракетоносці Ту-22М3, а якщо по-справжньому «запахне великою війною», то авіабазу можуть використати для «підскоку» Ту-95МС, Ту-160.
У 2015 році, посилаючись на те, що країни НАТО активізували заходи із захисту членів Альянсу з Балтії і Польщі, Росія заявляє, що збільшує кількість літаків, які несуть чергування в Білорусі, до 12 одиниць, а також збирається перекинути сюди вертолітну ланку.
Повертаючись до модифікації винищувачів Су-27 СМЗ, які перебували в Білорусі, можна констатувати, що РФ наразила на небезпеку союзника, адже ці літаки – варіант наступального озброєння, по якому насамперед завдає удару противник. Су-27СМ3 мають посилену конструкцію планера, що дозволяє збільшити злітну вагу на понад 3 тонни. Вони оснащені турбореактивними двигунами АЛ-31Ф-М1, які вирізняються підвищеною тягою та комплексами оснащення й озброєння, які дозволяють застосування нових ракет класу «повітря-повітря» і «повітря-земля» підвищеної дальності.
Росія «на всіх фронтах» посилила тиск на білоруську владу, щоб та дала дозвіл на розміщення іноземної військової бази, проте місцева громадськість виступила проти. Сусіди на прикладі України і окупованого Криму побачили, яку загрозу для державності несе військова присутність РФ.
Білоруський лідер Олександр Лукашенко продовжує вести свою «гру» із Росією, обіцяючи їй сприяння у розв’язанні питання з авіабазою, і не бажає псувати стосунки із Заходом, які тільки почали налагоджуватися на тлі війни в Україні, де Мінськ став переговорним майданчиком. Він намагається торгуватись з Кремлем, ставить умови про оснащення білоруських ВПС новими літаками Су-30СМ, а у жовтні 2015-го взагалі заявляє, що Білорусь і РФ не ведуть розмов про будівництво російської авіабази. Так він заперечує розпорядження Владіміра Путіна про створення російської військової бази на території РБ, яке 19 вересня 2015 року розмістили на сайті Кремля.
https://naviny.online/rubrics/politic/2015/10/06/ic_articles_112_189957
Військова база для «потреб» Союзної держави
Питання з російською авіабазою за кількох років так і не розв’язали. Кремль у різний спосіб намагався тиснути на Мінськ і Лукашенка, проте отримати «добро» від них так і не вдалось.
Білоруська влада, викручувалась, як «в’юн в російських переговорних лещатах», але своїх позицій не здавала. На закиди про необхідність іноземної військової присутності Мінськ відповідав, що Білорусь не проти будь-якої кількості російських літаків на будь-якому білоруському летовищі, проте згідно з білоруською Конституцією, термін перебування іноземних вояків на території їхньої держави становить не більше ніж 60 діб. А необхідності у будівництві нової іноземної військової бази поки що в Білорусі немає.
Наприкінці 2019-го, коли до президентських виборів у Білорусі залишалось менше ніж рік, питання російської авіабази в країні знову з’явилось в центрі уваги російсько-білоруських стосунків. Російські вузол зв’язку ВМФ «Вілєйка», РЛС «Волга» і можливість розміщення авіабази в Бобруйську стали предметами інтеграційних «торгів» між Кремлем та Мінськом.
Під час зустрічі з Путіним у вересні 2020-го Лукашенко просив, щоб Москва надала білорусам для захисту Союзної держави кілька типів новітнього озброєння. Експерти вважають, що «батько» просив «Іскандери», а також досить дорогі, як для білорусів, комплекси ППО С-400 «Тріумф». Проте Росія «просто так» Білорусі це озброєння не дасть.
Але воно може піти для оборонних потреб спільної військової бази, яку планують створити на території РБ для оборонних потреб Союзної держави. На ній теж можна розмістити ракетні комплекси повітряного базування в складі винищувачів МіГ-31К і гіперзвукових ракет «Кинджал», а також новітні засоби радіоелектронної боротьби. На цій базі була можливість створити броньований ударний кулак, оснащений танками Т-14 «Армата» як противага американським військовим контингентам у Польщі і Литві.
Обставини, які склались для колишнього білоруського лідера, нині несприятливі. Без сумнівів, цим намагається скористатись РФ, продовжуючи тиснути на необхідність розміщення своїх військових в Білорусі.
Раніше Лукашенко категорично відмовлявся розглядати подібні варіанти, побоюючись посилення російської присутності, але тепер обставини різко змінилися. Не виключаю, що білоруський керівник, ослаблений боротьбою з протестами всередині країни і невизнанням на міжнародній арені, погодився «піти назустріч наполегливим проханням» головного союзника. Тим більше, якщо в переговорах вже з’явився новий термін – «спільна військова база для оборонних потреб Союзної держави».
Коментуючи за кілька днів результати зустрічі, Лукашенко заявляє, що готовий розмістити на території країни російські військові літаки. Він згадує про «спільні патрулювання» білоруських і російських льотчиків у 2014 році, і знову запрошує Росію у білоруське небо. Щодо нових баз – він пропонує не будувати їх, а отримати за ці кошти від Росії нові літаки. За словами Лукашенка, росіяни, як і раніше, можуть базуватися на білоруських аеродромах: «Они смогут базироваться на наших базах и наши ребята будут летать вместе с россиянами, конечно же, надо просить тогда и вооружение к этим самолетам. К тому же современное оружие должно быть». https://censor.net/ru/news/3251087/lukashenko_gotov_razmestit_na_territorii_belarusi_rossiyiskie_voennye_samolety?fbclid=IwAR1Sx6l6Op_i5f6It0MOVqTviYpUQdRdvcY5jYB7DvxvDEZImCkpz57XsyU
Понад вісім років Росія намагається розмістити в РБ військову базу, і тепер напевне прийшов той час, коли ці плани можуть втілитись в життя. Досвід багатьох країн говорить: якщо запросив до себе Росію, то «видворити» її буде дуже важко. Адже підступність Москви здавна відома.
Щодо контролю над Білоруссю, це питання особливо загострилось для Кремля ще торік, коли після президентських виборів тут виникла так звана політична турбулентність з перспективою транзиту влади. Маючи в Білорусі свої військові об’єкти, Москва має додаткові важелі впливу на ситуацію в Союзній країні.
