Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…
Це був представницький орган українського народу, а після проголошення УНР — перший парламент.
Наприкінці зими 1917-го до України дійшла звістка про повалення в Петрограді царської влади, викликавши велику радість серед національно свідомих українців. Насамперед у Києві. У місті одразу почали утворюватися ради робітничих і солдатських депутатів, а глибинку сколихнули масові мітинги й демонстрації. Їх учасники палко вітали повалення самодержавства та перемогу демократичної революції, сподіваючись на національне відродження України. А вже 16 березня в Києві відбувся «День свята революції» — велелюдна маніфестація, у якій окремою колоною під жовто-блакитними прапорами йшли представники українських організацій. Цього ж дня на Думській площі демонтували пам’ятник колишньому прем’єр-міністрові Росії Петру Столипіну.
Увечері в будинку Євгена Чикаленка зібралося 27 активістів Товариства українських поступовців (ТУП). Загалом ситуація була непевна, тому помірковані ТУПівці не поспішали з радикальними рішеннями, схиляючись до тактики вичікування. Врешті вирішили збиратися щодня в клубі «Родина». На одній з таких зустрічей зібралося понад 100 представників українських організацій, студентства, військовиків, духовенства. Тоді і з’явилася ідея заснування Центральної Ради, сформованої на паритетних засадах між українськими організаціями.
«З ТУП спільної мови не знайшли, — згадував потім Дмитро Антонович. — Але вирішили укласти поки що тимчасову Центральну Раду з ядра в числі до 25 людей з тим, щоб її далі доповнювали головним чином делегати не з Києва. Українська Центральна Рада мала скликати Національний конгрес, який остаточно вибрав би Центральну Раду як постійний український парламент». На цьому зібранні головою УЦР обрали вченого-історика Михайла Грушевського, який на той час перебував у Москві в засланні і після зречення російського царя повернувся на рідну землю. Заступниками голови стали Федір Крижанівський, Дмитро Дорошенко і Дмитро Антонович. 17 березня УЦР телеграмою повідомила Тимчасовий уряд, що почав діяти в Петрограді, про своє утворення.
Наприкінці березня 1917-го в Києві відбулась велелюдна демонстрація, у якій узяло участь понад 100 тисяч осіб. Вони щиро вітали Центральну Раду й виголошували вимоги до Тимчасового уряду надати Україні автономію.
«Одностайно й однодушно потрібно стати всім на велике діло, — закликав Михайло Грушевський. — І не спочити, і рук не спустити, доки не збудуємо тої автономії вільної України».
На початку квітня 1917 року зібрався Всеукраїнський національний конгрес з приблизно 700 делегатів. Вони підтримали Центральну Раду й суттєво розширили її склад та представництво. Головою переобрали Михайла Грушевського, а його заступниками — відомого письменника Володимира Винниченка й літературознавця Сергія Єфремова. У квітні-травні відбулися селянські з’їзди у різних містах, які теж висловили підтримку Центральній Раді.
Вже навесні 1917-го за ініціативою УЦР почалася українізація військових частин. Водночас представники майже півтора мільйона українських військових зібралися на І Всеукраїнському військовому з’їзді, майже одностайно висловивши підтримку Центральній Раді. Ухвалили рішення про утворення Українського генерального військового комітету, який очолив Симон Петлюра.
Селяни й військові делегували своїх представників, тож чисельність УЦР значно зросла. Тому створили окрему Малу Раду — виконком, що координував діяльність усієї Центральної Ради. Її очільники, зважаючи на широку соціальну підтримку, вирішили, що «з’явилася нагода заявити про права на національну автономію». І відрядили Володимира Винниченка в Петроград на переговори з Тимчасовим урядом. Там йому заявили: «ні про яку автономію не може бути мови»…
У червні 1917 року Центральна Рада оприлюднила свій І Універсал, зміст якого можна передати ключовими словами: «Автономія України». Кілька днів потому Центральна Рада підтвердила серйозність намірів, задекларованих в Універсалі, було створено Генеральний Секретаріат — національний уряд, який мав займатися втіленням у життя її рішень. Очолив його Володимир Винниченко. Тепер уже представники Тимчасового уряду змушено їхали на переговори в Київ.
У липні 1917 року на врочистому засіданні Центральної Ради Володимир Винниченко проголосив ІІ Універсал. За умовами цього документа, Тимчасовий уряд визнавав Центральну Раду і Генеральний секретаріат, але як свої представництва в Україні. Визнавалася і можливість надання Україні автономії, дозволялося створення українських військових частин, але у складі російської армії.
Третім Універсалом — після захоплення в Росії влади більшовиками — проголошувалося створення Української народної Республіки. Після цього більшовицький уряд на чолі з Леніним висунув УЦР ультиматум, вимагаючи відмови від проголошених гасел. Його відкинули, після чого більшовицька орда розпочала наступ на Україну. Це не злякало членів УЦР: IV Універсалом 22 січня 1918 року встановили: УНР стає самостійною суверенною державою.
28 квітня 1918-го, коли до влади в Україні за допомогою німецьких військ прийшов гетьман Павло Скоропадський, стало останнім днем існування УЦР. Цього дня на її засідання увірвався німецький загін зі зброєю в руках…
Рада оборони Києва ухвалила низку невідкладних рішень щодо забезпечення безпеки в столиці.
російські загарбники продовжують обстрілювати прикордонні території Чернігівської та Сумської областей. Всього протягом доби нараховано 74 обстріли (311 вибухів) з різних видів озброєння.
У місті Буча відбулися змагання на Кубок України з рукопашного бою, присвячені памʼяті полеглих у бою спецпризначенців воєнної розвідки України.
Вранці 28 березня російські окупанти завдали ракетного удару по Одесі. За даними Повітряних Сил ЗСУ, у бік Одеси летіла російська ракета.
Снайпери Сил спеціальних операцій знищують російських окупантів на Авдіївському напрямку.
Речниця Сил оборони півдня України полковник Наталія Гуменюк прокоментувала бойову ситуацію біля села Кринки Херсонської області, зазначивши, що українські бійці продовжують розширювати там плацдарм.
Захищаємо світ
Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…