Одним із напрямів його діяльності є забезпечення харчування для військовослужбовців. Також у сфері його відповідальності — речове забезпечення в нашій армії. Що вже зроблено за цей період…
Під час поїздок на Схід України та доставки волонтерської допомоги в 39-річного волонтера з Черкас, керівника підприємства з логістичних перевезень Олексія Святенка виникла ідея заснувати музей. Він допомагає українським захисникам на передовій, хоч сам тяжко хворіє на цукровий діабет, є інвалідом 2 групи і не може за станом здоров’я бути повноцінним воїном. Проте намагається донести до черкащан правду про війну на Донбасі.
Близько 20 тисяч відвідувачів оглянули експонати
— Ці експонати я брав безпосередньо у хлопців на Сході Україні. Музей наразі розташований у приміщенні, яке я орендую, його площа близько 60 кв. метрів. Вхід збудовано в українському стилі, водночас там є макет блокпосту з бетонних плит, фотозона. Також зроблені вивіски, білборди, патріотичні плакати. Я побачив зацікавленість багатьох відвідувачів, які приходили до нас на підприємство, вже згодом почав проводити мініекскурсії, — розповів Олексій Святенко.
Згодом він придбав кінопроєктор, аби показувати місцевим дітям фільми про події на Сході України. Встановив і електронну фоторамку для перегортання військових світлин під патріотичні пісні. У кожного експоната своя доля як щаслива, так і, на жаль, трагічна.
— Є в музеї армійське розвантаження. Я його подарував своєму військовому другу. Він пройшов майже всю війну і якось натрапив на ворожу міну. Але не відскочив, а прикрив її тілом, урятувавши побратимів. Він втратив дуже багато крові, однак вижив. Згодом йому ампутували ногу. Воїн і нині залишається в строю й захищає східні кордони, — каже волонтер.
Як зазначає Олексій Святенко, його музей легалізований, зокрема оформлено свідоцтво про реєстрацію, є відповідний статут. Він внесений і до реєстру музеїв України на громадських засадах, тобто утримується за власні кошти волонтера.
Всі експонати, що потрапляють у музей, підлягають ретельній перевірці у відповідних фахівців з вибухотехніки і представників поліції. Артефакти, які не можна використовувати в музеї, ліквідовують відповідні комісії у визначеному законодавством порядку.
— Ми вже робили відповідну звітність, і наразі в музеї перебуває близько 1200 експонатів без врахування дрібних. Багато ще в ящиках, адже приміщення не таке й велике, аби розмістити все. Зараз підшукую приміщення, площа якого має бути близько 100 кв. метрів. Звернувся навіть до органів місцевої влади, аби вони допомогли в цьому, — зазначив чоловік.
Експонати музею — мікроавтобус з Донецького аеропорту, на якому вивозили наймолодшого Героя України Сергія Табалу (багато подібних автівок волонтер придбав і подарував нашим захисникам. — Авт.), дорожній знак з отворами від понад 200 ворожих куль, прапори з кованими надписами «Воля і Віра» з українським гербом. Також є гільзи, бронежилети, макети автомата Калашникова, пістолета-кулемета Шпагіна, РПГ, гранат, різноманітних мін і ракет, армійські ножі, шоломи, куточки харчування волонтера, медика тощо.
Синьо-жовта стрічка на згадку кожному відвідувачу
Олексій Святенко постійно проводить екскурсії для учнів, водночас у приміщенні можуть перебувати до 30 школярів. Розповідає про російсько-українську війну, про подвиг героїв-захисників України. Кожному відвідувачу волонтер дарує синьо-жовту стрічку на згадку про музей. Це певний талісман, особливо для дітей, які довго їх не знімають і передають рідним та близьким. Все, що є в музеї, він дозволяє одягнути й потримати в руках, аби кожен зрозумів життя пересічного українського воїна на Сході України.
— Під час екскурсій потрібно все розказати, аби молодь чітко розуміла, де перебуває. Інколи слід розповісти позитивну історію, аби не травмувати їх психіку, а десь, навпаки, — сумну. Мої відвідувачі — переважно студенти, школярі, навіть малеча з дитсадочків. Про все їм розповідаю, охочі можуть надягти навіть бронежилет, шолом, даю потримати автомат, — повідомив Олексій.
З початком створення музею у 2017–2018 році кількість відвідувачів сягала щоденно до 300 і Олексій Святенко вимушений був чи не весь робочий час займатися екскурсіями, кожна з яких тривала майже годину.
— Експонати, які повторюються, я передаю в навчальні заклади, аби там створювали куточки патріотизму. Вони водночас долучають до них матеріали про випускників, які воювали на Донбасі. Вже створено 32 такі куточки в Черкаській області, — зазначив чоловік.
У майбутньому Олексій Святенко розраховує на підтримку органів влади як державної, так і місцевої, аби повноцінно утримувати музей. Адже він потребує великих витрат. Це оренда приміщення, комунальні послуги… Також планує зробити фото всіх експонатів з описами, щоб присутні мали уявлення про кожну річ у музеї. І твердо вірить: саме в такий спосіб можна передати всю правду про російсько-українську війну.
Фото з особистого архіву Олексія Святенка
