Палата представників США на чолі зі спікером Джонсоном багато місяців до цього її блокувала, проте, зрештою, 20 квітня таки ухвалила довгоочікуване рішення. Тепер, після розгляду…
Запровадження стандартів НАТО у складові сектору безпеки та оборони є одним із пріоритетних завдань для нашої держави на шляху до Альянсу. Ця тема залишається актуальною вже не один рік. Забігаючи наперед, скажу, що українському війську вдалося досягти суттєвих результатів у цьому напрямку. Про те, скільки стандартів уже впроваджено, як це відбувається, які труднощі виникають під час їхньої імплементації, кореспонденту АрміяInform розповів начальник Управління стандартизації, кодифікації та каталогізації Міністерства оборони України полковник Олександр Кумеда.
— Олександре Юрійовичу, скільки стандартів НАТО вже запроваджено в Міноборони та Збройних Силах України?
— Завдання щодо запровадження стандартів НАТО в діяльність Міноборони, Збройних Сил України та інших складових сил оборони визначені законодавством, зокрема Законом України «Про національну безпеку України» та стратегічними оборонними документами України — Стратегією національної безпеки України, Стратегічним оборонним бюлетенем, Воєнною доктриною України тощо.
Першочерговість запровадження стандартів НАТО (так звані критичні стандарти) визначається пакетами Цілей партнерства Україна ‒ НАТО, останній з яких був схвалений 23 травня 2018 року на рівні глав постійних делегацій держав-членів.
Відповідно до цього пакета Цілей партнерства, опрацюванню підлягають 219 стандартів і керівних документів НАТО.
Стандарти НАТО, яких близько 1200 одиниць — це лише невеличка частина документів НАТО, яка направлена виключно на забезпечення досягнення оперативної та технічної сумісності сил оборони. Наприклад, Річні національні програми під егідою Комісії Україна — НАТО містять лише два розділи, присвячені оборонним, військовим і безпековим питанням. Усі інші розділи розкривають політичні, економічні, ресурсні та правові питання.
Чому я говорю «стандартів і керівних документів»? Це дуже важливо, оскільки в українському суспільстві існує стереотип, коли під поняттям «стандарти НАТО» розуміються не лише стандарти НАТО в класичному їхньому розумінні (угоди зі стандартизації та союзні публікації), а і євроатлантичні політики, стратегії, принципи, норми та підходи до всіх сфер діяльності держави.
Як-от, наприклад:
- демократичний цивільний контроль над силами оборони;
- забезпечення прозорості під час ухвалення управлінських рішень на всіх рівнях;
- підвищення ефективності наявних антикорупційних органів;
- запровадження процесу оборонного планування у сфері оборони відповідно до євроатлантичних принципів і підходів;
- гендерні питання тощо.
Згадані питання врегульовуються так званими керівними документами НАТО (рішення, політики, меморандуми Північноатлантичної Ради та вищих керівних органів НАТО — як-от: Військовий Комітет НАТО, Стратегічне командування НАТО з операцій, Міжнародний військовий штаб тощо), які також передбачаються до опрацювання Цілями партнерства.
Стандарти НАТО, яких близько 1200 одиниць — це лише невеличка частина документів НАТО, яка направлена виключно на забезпечення досягнення оперативної та технічної сумісності сил оборони.
Наприклад, Річні національні програми під егідою Комісії Україна — НАТО містять лише два розділи, присвячені оборонним, військовим і безпековим питанням. Усі інші розділи розкривають політичні, економічні, ресурсні та правові питання.
Саме тому ми як фахівці вживаємо вираз «стандарти та керівні документи НАТО».
Тож станом на сьогодні опрацьовано 192 документи, з яких уже запроваджено 128 стандартів НАТО, на основі положень яких розроблено 145 національних і військових нормативно-правових актів і нормативних документів.
Також відносно 52 стандартів ухвалено позитивне рішення щодо їхнього ухвалення та запровадження у 2021–2025 роках. При цьому інші стандарти НАТО на стадії опрацювання.
Окрім того, проводились роботи із запровадження стандартів НАТО й поза межами Цілей партнерства в рамках Дорожньої карти оборонно-технічного співробітництва, за результатами науково-дослідних робіт, участі в спільних з НАТО навчаннях тощо.
Загалом у Міноборони та Збройних Силах України вже запроваджено 292 стандарти й керівні документи НАТО.
Ці стандарти застосовують у різних галузях. Зокрема вони стосуються воєнної політики, безпеки та стратегічного планування, операцій та бойових дій, підготовки території держави до оборони, розвідки; інформаційних та психологічних операцій, військового зв’язку, розроблення, випробування озброєння та військової техніки; стратегічних комунікацій; гендерних питань тощо.
Досвід опрацювання стандартів НАТО показує, що в окремих випадках відповідні чинні національні стандарти висувають більш жорсткі та якісні вимоги до продукції оборонного призначення. Є й інші випадки, коли запровадження стандартів НАТО є недоцільним. До прикладу, щодо дії Військово-Морських Сил в арктичних умовах.
— Як відбувається процес запровадження стандартів НАТО?
— В Україні цей процес врегульовано Порядком розроблення, ухвалення, внесення змін, скасування, відновлення дії, оприлюднення, запровадження та застосування військових стандартів, який затверджено наказом Міноборони від 24.02.2020 р. № 56 «Про питання військової стандартизації».
Важливим етапом процесу запровадження стандартів НАТО є вивчення та порівняльний аналіз стандарту НАТО з національною нормативно-правовою та нормативною базою. Під час аналізу визначають спільні галузі та значні відмінності, можливість запровадження, часові параметри, фінансові витрати, порядок проведення заходів тощо. Саме на підставі цього аналізу ухвалюють рішення щодо доцільності та обсягів запровадження стандарту НАТО.
Такий підхід і в країнах НАТО, де цей процес називають ратифікацією.
Важливо розуміти, що запровадження стандарту НАТО — це не лише розроблення на його основі відповідного національного документа, а й практичне його застосування.
— Чи всі стандарти НАТО підходять для українського війська і чи доводиться деякі з них адаптовувати до наших реалій або взагалі не брати до впровадження?
— Досвід опрацювання стандартів НАТО показує, що в окремих випадках відповідні чинні національні стандарти висувають більш жорсткі та якісні вимоги до продукції оборонного призначення, а в окремих випадках у НАТО навіть відсутні аналоги таких стандартів.
Наприклад, колишній керівник відділу логістичних спроможностей Міжнародного штабу НАТО пан Бруно Кантен на одному із семінарів зазначив, що під час спільних навчань виявилося, що вимоги національного стандарту до питної води, яку постачають військам, значно вищі, ніж вимоги відповідного стандарту НАТО.
Є й інші випадки, коли запровадження стандартів НАТО є недоцільним. До прикладу, щодо дії Військово-Морських Сил в арктичних умовах.
Зауважу, що такий підхід існує і в провідних державах-членах НАТО, які запроваджують стандарти із застереженнями або не запроваджують взагалі, якщо це не відповідає національним інтересам.
— Чи є в Україні національні нормативні документи на продукцію військового призначення, аналогів яких немає в державах-членах НАТО?
— Так, є. Пов’язано це з тим, що, по-перше, політика стандартизації продукції військового призначення за часів СРСР відрізнялася від політики стандартизації в НАТО. На сьогодні в Україні й далі використовують частину міждержавних стандартів на продукцію військового призначення ГОСТ В, які ухвалені за часів СРСР і не є аналогами стандартів НАТО. Наприклад, системи розробки та впровадження на виробництво військової техніки, комплексних систем загальних технічних вимог та контролю якості ОВТ.
По-друге, низку національних стандартів на продукцію військового призначення ДСТУ В за часів незалежності розроблено за результатами власних наукових досягнень та досліджень.
Зазначу, що і в більшості держав-членів НАТО є власні національні стандарти, аналогів яким немає в НАТО.
Рівень володіння однією з офіційних мов НАТО (англійська чи французька) громадянами нашої держави також накладає відбиток на процес запровадження стандартів НАТО.
— Які труднощі виникають під час процесу запровадження стандартів НАТО?
— Стратегічними оборонними документами України передбачена взаємосумісність з військами/силами Альянсу та збройними силами держав-членів НАТО не лише Збройних Сил України, а й інших складових сил оборони (Служба безпеки України, Національна гвардія України, Державна прикордонна служба України тощо).
Отже, доцільно розглядати необхідність запровадження в цих структурах певного відсотка стандартів НАТО (до прикладу, з питань планування операцій, логістики, медичного забезпечення тощо), особливо тих, які передбачені Цілями партнерства.
Цілком очікувано, що більшість стандартів стосується насамперед Міноборони та Збройних Сил України, які є, так би мовити, «локомотивом» у цьому процесі. Проте, окрім Міноборони, Збройних Сил України та Національної гвардії України, поки що не спостерігається активного запровадження стандартів НАТО в інших складових сектору безпеки та оборони України.
На підприємствах оборонно-промислового комплексу та підприємствах інших форм власності запровадження стандартів НАТО потребує додаткових капіталовкладень в їхнє переоснащення, наприклад запровадження широковідомого STANAG 4107 «Взаємне визнання державного гарантування якості та використання союзницьких публікацій з гарантування якості (AQAP)».
Рівень володіння однією з офіційних мов НАТО (англійська чи французька) громадянами нашої держави також накладає відбиток на процес запровадження стандартів НАТО.
Відомо, що в рейтингу країн щодо володіння англійською мовою Україна посідає лише 27 позицію, тимчасом як Польща й Угорщина 8 та 9 позицію відповідно. Отже, недостатня кількість фахівців з відповідним рівнем мовної підготовки, яка безпосередньо залучається до опрацювання стандартів НАТО на етапі вивчення та проведення порівняльного аналізу стандарту НАТО з національними документами, призводить до збільшення витрати часу на їхнє запровадження.
P.S.
Запровадження стандартів і керівних документів НАТО забезпечує планомірне нарощування боєздатності військ (сил) та досягнення взаємосумісності з силами та засобами провідних країн світу, сприяє підвищенню ефективності використання державних ресурсів у сфері оборони. Проте необхідно розуміти, що не варто механічно запроваджувати стандарти НАТО у сфері оборони України. Досягнення 100 % показника запроваджених стандартів НАТО не є нашою самоціллю, тим паче, що жодна з держав-членів НАТО не досягла такого показника. Основна ціль — це взаєморозуміння, взаємозамінність та взаємосумісність між нами та нашими партнерами як у штабах усіх рівнів, так і на полі бою.
Окрім того, необхідно розуміти, що стандарти й керівні документи НАТО постійно переглядають, розробляють нові стандарти відповідно до сучасних викликів, скасовують застарілі тощо.
Тож говорити про якісь часові рамки буде дещо неправильно. Це процес, який триває постійно як у державах-членах НАТО, так і в державах-партнерах.
Загалом запровадження стандартів НАТО — це не виключне зобов’язання Збройних Сил України, а конкретна цілеспрямована робота всіх складових сектору безпеки та оборони України.
