Країна-агресорка тривалий час намагалася насаджувати нам свою культуру та мову… Навесні 2022 року у відомого українського музиканта, телеведучого та військовослужбовця Миколая Сєрги народилася…
У парламентському Комітеті з питань національної безпеки оборони та розвідки під головуванням народного депутата Голови підкомітету з питань національної безпеки та розвідки Ірини Верещук відбулась робоча зустріч очільників вищих навчальних закладів силових відомств щодо питання впровадження реформи спеціальної освіти в секторі безпеки і оборони.
− У контексті руху України до НАТО та імплементації наших стандартів до стандартів, що діють у державах-членах Альянсу, питання спеціальної освіти в секторі безпеки та оборони, зокрема, її реформи, наразі дуже важливі. З огляду на це мусимо обговорити нагальні питання, отримати практичні рекомендації, пропозиції, вивчити успішний досвід країн-членів Альянсу та програм, що діють у вишах оборонного відомства й виокремити проблемні моменти, щоб разом дійти до найуспішнішого шляху їх вирішення. Ці питання та рекомендації будуть передані Президенту України, а також до Кабінету Міністрів, і до парламентарів, − зазначила Ірина Верещук.
На зустрічі були присутні представники вищих навчальних закладів Міноборони, СБУ, МВС, фахівці Міністерства освіти і науки України та радник НАТО з питань професійної військової освіти Стасіс Палдунас.
Про суть реформи, проблемні моменти та шляхи їх вирішення, а також законодавчі зміни, які наразі планують Міносвіти та Міністерство оборони України (Згідно Закону України «Про нацбезпеку» саме Міноборони визначає та реалізує політику в сфері освіти) у секторі спеціальної освіти, з засідання комітету ексклюзивно кореспондент АрміяInform.
Військові виші реформують за спеціальною програмою НАТО відповідно до цінностей і принципів країн-членів Альянсу
Директор Департаменту військової освіти і науки Міністерства оборони України Володимир Мірненко зазначив, що в контексті реалізації курсу України до вступу в НАТО освіта, як базова інституція, має миттєво реагувати на нові виклики й гнучко трансформуватися. З огляду на це реалізація питань реформування системи професійної військової освіти України, як складової військової освіти, відбувається за підтримки фахівців Альянсу, а також реалізації програми НАТО DEEP − Ukraine, завдяки співробітництву в її межах можна говорити про системні зміни у військовій освіті і формування її нової парадигми, яка створює військову культуру, засновану на євроатлантичних цінностях та принципах.
− У Департаменті розроблена нова Концепція, яка визначає основні напрями подальшого розвитку військової освіти. Оновлену структуру цієї системи акцентовано на створенні багаторівневої професійної військової освіти відповідно до стандартів НАТО. Тобто, вона передбачатиме і набуття нових професійних компетентностей військовими фахівцями упродовж усієї кар’єри, − зазначив Володимир Мірненко.
Концепція замінить застарілу постанову Кабміну 1997-го й корелюватиме з оновленими системами кадрового менеджменту та грошового забезпечення ЗСУ. Вона унормує певні поняття, зокрема, нові для нашої освіти терміни «професійна військова освіта» тощо. Адже одним із проблемних моментів у контексті реформування професійної військової освіти експерти вбачають саме застаріле чинне законодавство.
− Застаріле законодавство гальмує процес імплементації стандартів Альянсу і поєднання елементів формальної й неформальної видів спеціалізованої освіти. Наразі ми інтенсивно працюємо з профільним парламентським комітетом, щоб законодавчо врегулювати ці поняття, − сказав директор Департаменту ВО.
Нову концепцію створено з урахуванням рекомендацій координаційної групи експертів Міноборони, Генштабу ЗС України та країн-членів НАТО, яка реалізувала проведення інституційного аудиту професійної військової освіти.
За допомогою аудиту оцінено якість професійної військової освіти, її відповідність потребам та специфіці сил оборони, інтеграції України в Альянс, запропоновано низку практичних рекомендацій з її покращення.
Важливий момент у здобутті військової освіти − навчання офіцера впродовж усієї кар’єри
− Змін зазнає вся система вищої військової освіти, починаючи від тактичного рівня (бакалавра), до оперативного та стратегічного рівня (підготовка офіцерів вищого командування об’єднаних штабів та фахівців вищого керівного складу). У Міністерстві оборони уже впроваджена й успішно діє програма Курсів лідерства, яка готує офіцерів вищого керівного складу за рівнем L-3 та L-4, що реалізує один із основних меседжів нової системи професійної військової освіти – «Навчання військовослужбовців упродовж усієї кар’єри». Тобто, здобуття офіцером звання генерала не означає, що він може припинити навчання, − зазначив Володимир Мірненко.
Такий підхід дозволить сформувати висококваліфікований кадровий потенціал армії, забезпечить досягнення нею високого рівня реагування на нові виклики та загрози, які виникають в умовах гібридної війни.
− У країнах НАТО є посади, для яких визначено конкретний термін, який офіцер може на них перебувати. До прикладу, бойовий генерал на одній позиції може перебувати п’ять−шість років, не більше. Далі відбувається зміна керівного складу. Поясню чому. За п’ять−шість років на одній посаді керівник перестає помічати певні недоліки, які є в його організації, маючи досвід і відпрацьований алгоритм дій, може перестати належно оцінювати нові загрози й через це допускати помилки. Особливо це важливо там, де відбуваються бойові дії. Тому, найголовніше, що ротацію кадрів потрібно проводити на всіх рівнях, − зазначив Стасіс Палдунас.
Зважаючи на це, в усіх країнах НАТО прописано, що спеціальна військова освіта має бути інтегрована в загальнодержавну систему вищої освіти, але певним чином виокремлена з її загальної концепції.
− Багато повноважень у цьому контексті відведено міністру оборони. У межах чинного законодавства визначено, що він регламентує військову підготовку в навчальних закладах, визначає прийом, ротацію і підбір персоналу. Це дозволяє міністру і головнокомандувачу призначати найдосвідченіших для виконання тих чи інших завдань, − додав радник.
Одним із проблемних питань реформування професійної військової освіти експерти різних відомств вважають саме можливість реалізації спільного навчання їхніх офіцерів на базі одного з університетів оборонного відомства та викладання для всіх офіцерів різного профілю однакової освітньої програми.
− Усі ці відомства мають визначені специфічні завдання, які здебільшого різні. Збройні сили, Прикордонна служба, Служба зовнішньої розвідки, не кажучи про СБУ, МВС, ДСНС. Одні підрозділи виконують завдання з охорони державних кордонів, інші з захисту та оборони, чи ведуть роботу в сфері правоохоронної діяльності, ліквідації надзвичайних ситуацій. Тому, об’єднуючи усіх офіцерів під один курс, у одному навчальному закладі, треба врахувати всі особливості та визначити, до якого рівня кожному відомству можливо готувати своїх фахівців відповідно до поставлених завдань, − зазначив начальник управління професійної підготовки Адміністрації Держприкордонслужби України полковник Олег Фігура.
− Наразі Україна є чи не єдиною країною, де задіяні усі силові структури зі сфері оборони й безпеки. Участь у АТО/ООС − колосальний практичний досвід сумісного виконання важливих оборонних завдань. Але, з власного досвіду участі у цих операціях, зазначу, що через відсутність уніфікованої системи освіти вищого командного складу офіцерів різних структур безпеки і оборони, виникали труднощі в розумінні термінології, методів виконання спільних завдань. Офіцерам різних відомств доводилося «на ходу» переймати досвід та вчитися співпрацювати один з одним. Тому питання спільної підготовки, зокрема, вищого оперативного і стратегічного рівня усіх силових структур, безсумнівно, важливе. Для досягнення такої сумісності фахівців між собою та з фахівцями сил Альянсу є сенс провадити навчання в одному з вишів оборонного відомства із найкращою базою. Такий досвід успішно працює у країнах-членах НАТО, і ми готові його перейняти та імплементувати, − закцентував докторант Національного університету оборони України полковник Вадим Артамощенко.
− Якщо говорити про Сили оборони, участь в ООС – їхнє першочергове завдання. У секторі сил безпеки, безперечно, є певні відмінності. До прикладу, якщо розглядати закон «Про нацгвардію», там прописані 20 пунктів про її діяльність, і лише 2 − про участь в силах та засобах ООС.Зокрема, визначено, що офіцери Нацгвардії займаються здебільшого правоохоронною діяльністю. Відповідно навіть на етапі підготовки на оперативному рівні тут є специфіка виконання завдань. Чи зможуть офіцери Нацгвардії, навчаючись за програмою оборонного відомства, отримати достатню кількість фахової інформації, щоб стати командирами оперативного рівня у наших підрозділах? − зауважив заступник начальника Національної академії Національної гвардії України Олександр Морозов.
Стасіс Палдунас підкреслив: згідно з натовськими доктринами, підготовка спеціалістів для різних силових відомств і підготовка керівного складу чітко регламентована і має різні обсяги повноважень та завдань.
− Кожне відомство може здійснювати спеціалізовану підготовку своїх фахівців на тактичному рівні. Це рівень керування людьми, визначений як L-1, L-2. Рівні L-3, L-4 − рівні керування організаціями, цілими формуваннями. Тут є різниця. Вони спрямовані на те, щоб майбутні керівники цих організацій могли зрозуміти, як працює держава, які вимоги, цілі й завдання вона ставить перед сектором оборони й безпеки в цілому. Саме тому всі силові відомства мають навчатися спільно, − сказав Стасіс Палдунас.
Також він пояснив, що рівень L-3 передбачений для участі в об’єднаних операціях не лише під час бойових дій, а й у кризових ситуаціях, які можуть виникнути в державі.
− Слід розуміти, що взаємодіяти між собою мають не лише підрозділи, які виконують завдання в районі ООС, а й ті, які можуть залучати в кризових ситуаціях. Якщо раптом станеться якась аварія, братимуть участь усі силові відомства, не лише армія. Тому важливо, аби усі командири оперативно-стратегічного рівня могли розмовляти однією мовою, розуміти, як ухвалюють рішення на операційному рівні, − зазначив Стасіс Палдунас.
Литовський експерт додав: у країнах НАТО, зокрема балтійських, для підготовки фахівців оперативно-стратегічного рівня у відомствах існують синдикати. Тобто, вивчення сеціалізованих предметів на базі їхніх вишів або із залученням відповідних викладачів. Синдикати можуть становити 30−40% загального курсу, 60−70% − обов’язковий загальний курс навчальної програми для вищого командного складу. Рекомендовано проводити навчання військових, починаючи з рівня L-3 в одному навчальному закладі.
−Такі курси вже успішно впроваджені й діють у Національному університеті оборони імені Івана Черняховського. Маємо кілька випусків, − зазначив начальник науково-методичного центру організації освітньої діяльності Національного університету оборони України імені Івана Черняховського полковник Микола Паламар.
Іншою перешкодою на законодавчому рівні у впровадженні доктрин Альянсу очільники військових вишів вважають приналежність до загальнодержавної, тобто цивільної системи освіти. У ній прописана вимога, зокрема керівнику закладу освіту − 10 років викладацького стажу.З огляду на це, фахівцю з чудовою бойовою практикою потрапити на посаду очільника військового вишу просто неможливо. Доведеться такий тривалий час працювати лише в закладі освіти. Але в умовах сучасних викликів і загроз, стрімких змін, відсутність практичного досвіду значно відобразиться на ефективності керування освітнім процесом.
Для врегулювання цього питання, як зазначив Директор Департаменту військової освіти і науки Міноборони України Володимир Мірненко, планується зміна організаційно-штатних структур.
− Річна програма, яка торік вийшла під егідою Україна – НАТО і затверджена Указом Президента, передбачає вдосконалення оргштатних структур вищих військових навчальних закладів. Залучення науково-педагогічного складу з досвідом викладання в системі саме професійної військової освіти не передбачено. Натомість будуть потрібні викладачі-інструктори. Враховуючи, що в Міністерстві оборони має відбутися зміна системи грошового забезпечення, тобто його прив’язка відбуватиметься не до посади, а до військових звань, це дозволить проводити ротацію досвідчених кадрів. Раз на п’ять років у механізованій чи іншій бригаді має визначатися найкращий фахівець, якого залучатимуть до викладання як інструктора навчального закладу на курсах L-1,L-2. Тобто, викладач-інструктор на курсах професійної військової освіти не повинен буде мати стаж викладання.
Як розповів Володимир Мірненко, за результатами трансформації системи вищої військової освіти буде:
– створено єдину уніфіковану систему підготовки персоналу для сил оборони з урахуванням досвіду Альянсу;
– сформовано ефективну систему професійної військової освіти, яка інтегрована в державну систему освіти;
– досягнуто сумісності зі збройними силами держав-членів НАТО шляхом впровадження в систему професійної військової освіти процесів планування та ухвалення військових рішень;
– забезпечено централізовану підготовку сил оборони оперативного та стратегічного рівня; реалізовано принцип «Освіта впродовж військової кар’єри»;
– забезпечено якість вищої та професійної вищої військової освіти відповідно до стандартів НАТО;
– створено умови для акредитації військової освіти у вищих навчальних закладах відповідно до потреб та специфіки сил оборони;
– створено передумови взаємовизнання сертифікатів у країнах-членах та союзниках НАТО.
У підсумку Стасіс Палдунас, який був у складі членів інституційного аудиту військових вишів і надавав рекомендації з упровадження у військову освіту натівських доктрин, заначив: наразі в Україні сектор освіти реформується відповідно до європейських та світових стандартів, і ми повинні й надалі йти за цим курсом.
− Україна обрала правильний шлях і зробила правильні кроки щодо зміни системи навчання, за якими ваші партнери вже з цікавістю стежать. За розвитком усіх структур. Розвивається не тільки вища освіта, а й професійна. І нині вам зупинитися не можна, − наголосив він.
На завершення Ірина Верещук додала, що ця зустріч дозволила звернути увагу на недоліки реформи спеціальної освіти в секторі безпеки та оборони.Тож парламентарі докладуть усіх зусиль, аби їх якнайшвидше вирішити й ще на крок наблизити Україну до членства в НАТО.
