Країна-агресорка тривалий час намагалася насаджувати нам свою культуру та мову… Навесні 2022 року у відомого українського музиканта, телеведучого та військовослужбовця Миколая Сєрги народилася…
Наше знайомство-розповідь – із однією з військових частини на Хмельниччині, головне завдання якої – зберігання, надійне утримання і забезпечення військових частин та підрозділів Збройних Сил інженерними боєприпасами та майном.
Військовим складом на території у 300 гектарів і з номенклатурою в майже 100 позицій від протипіхотних і до протитанкових мін командує підполковник Віктор Діхтяренко.
Особливість очолюваного ним господарства в тім, що цю частину розформовано у 2012 році, і після п’ятирічної перерви, щойно ухвалило відповідне рішення вище військове керівництво, у неї знову вдихнули життя.
– Насправді починати щось нове – непросто, але – цікаво, – каже Віктор Вікторович. – Наша територія оточена лісом. До ближчого населеного пункту звідси 6 кілометрів. Упродовж п’яти років адміністративна і технічна території, периметр, сховища охороняла спеціальна воєнізована варта. Ми, коли зайшли сюди на формування, побачили вільний від урбаністичного впливу молодий ліс. Навіть у щілинах між дорожніх бетонних плит, у тріщинах асфальту у всьому військовому містечку, на дахах адміністративних і господарських приміщень проросли кущі, повиростали дерева. Ось подивіться, що було і що є нині, – показує фотографії «до» і «після», що лежать на столі його робочого кабінету.
Для порівняння, завантаженість складів до розформовування була у 2,5 раза більша. Це винятково внаслідок утримання боєприпасів на відкритих майданчиках зберігання
Зроблено немало, та плани ще амбітніші
Призначення цієї військової частини до 2012-го і тепер особливо не змінились, зменшились лише об’єми. Для порівняння, завантаженість складів до розформовування була у 2,5 раза більша. Та це виключно внаслідок утримання боєприпасів на відкритих майданчиках зберігання. Тепер такого немає. Частина формувалась чітко виходячи з вимог того, що просто неба тут боєприпаси не зберігатимуть. Це цілком правильне і логічне рішення з огляду на те, що Україна – країна, що воює. Усе зберігається в надійних, захищених, напівзаглиблених залізобетонних обсипних сховищах.
– Вікторе Вікторовичу, що вже зроблено в напрямку підтримання високого рівня живучості й над чим ще варто працювати?
– Зроблено чимало, а плани у нас ще амбітніші. Живучість, вибухопожежобезпека й надійність – головні наші завдання. Всі місця зберігання закриті й обслужені. Ми відновили усі шляхи до сховищ, пожежні водойми та щити, встановили систему блискавкозахисту, організували надійний перепускний режим на адміністративну і технічну території. Виконали чимало ремонтних робіт з відновлення автомобільної та спецтехніки, привели до належного стану будівлі й приміщення роти охорони, пожежної роти, заглибленого командного пункту, відділу зберігання. На черзі капремонт пожежного депо. Кошторисні призначення вже є – 27 мільйонів гривень – чекаємо коштів.
На поточний рік Центральним управлінням безпеки військової служби ЗСУ заплановано будівництво нового пожежного водогону, який забезпечить водою адміністративну і технічну території, обладнання наявних сховищ новою пожежною та охоронною сигналізацією. Вже розпочато підготовчі роботи з реконструкції й переобладнання огорожі усього периметру технічної території новою системою охорони та оборони.
Буде – трирівнева система з усіма видами і способами охорони, оборони з фотовідео фіксацією, системами раннього виявлення можливих порушень
Наразі зовнішній і внутрішній охоронні периметри технічної території – інженерні загородження, залізобетонні стовпи, колючий дріт, ягоза. А буде – трирівнева система з усіма видами і способами охорони, оборони з фото-відео фіксацією, системами раннього виявлення можливих порушень.
Щодо переліку робіт, де виконавцем є Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький, у нас заплановано реалізація важливих завдань. Зокрема – ремонт і відновлення сучасної казарми на 200 осіб, гуртожитку на 30 кімнат, нової їдальні, медпункту, клубу військової частини, спортмайданчика. Штаб управління теж потребує ремонту – та його ми ремонтуватимемо в останню чергу.
Вже у травні 2021-го у штат частини введуть роту забезпечення живучості, що значно покращить можливості з належної організації і забезпечення надійного зберігання інженерних боєприпасів.
У нас торік був Командувач сухопутних військ генерал-полковник Олександр Сирський. Він високо оцінив боєздатність і живучість військової частини і повністю підтримав необхідність збільшення штатної чисельності для нарощування спроможностей та створення на нашій базі Об’єднаного центру Командування сухопутних військ ЗС України.
– Як часто військовослужбовці тренуються правильно діяти під час виникнення позаштатних ситуацій?
– Через те, що ми внесені до переліку потенційно небезпечних об’єктів, у повсякденній діяльності керуємось планом антитерористичного забезпечення, планом ліквідації аварій і надзвичайних ситуацій. Залежно від кількості особового складу, що залучаємо, щотижнево, щомісячно, щоквартально і щорічно проводимо різні види перевірок, навчань і тренувань як самостійно, так і спільно з представниками Нацполіції, ДСНС, НГУ, СБУ.
У взводі забезпечення живучості є загін ліквідації надзвичайних наслідків. Він у режимі 24/7 готовий виконувати завдання за призначенням.
…Тепер квадрокоптери тут не літають
– Чи були випадки спроб порушення периметру, які сили і засоби маєте для їхнього виявлення та реагування?
– Після підривів сховищ з боєприпасами на арсеналі у Калинівці, що у сусідній з нами Вінниччині, ми перебували у стані підвищеної готовності. Організували і проводили посилену охорону периметру. Якраз у 2018 році наші чергові сили виявили кілька прольотів квадрокоптерів біля і над технічною територією складів. Ми їх виявляли, блокували, включали режим подавлення й знищували. Наша група розвідки і пошуку нічого тоді не знайшла. Вже згодом з’ясували, що обльоти в господарських цілях влаштували фермери сусідніх з нами сільгосппідприємств. Тепер над нами вони не літають.
– Вікторе Вікторовичу, ще скажіть про територіальне розміщення військової частини від найближчих населених пунктів, наскільки безпечна ця відстань?
– Як інженер, фахівець можу запевнити: боєзапас, який перебуває у нас на зберіганні, за будь-яких надзвичайних чи техногенних ситуацій не становить загрози населенню. До найближчого поселення – 6 кілометрів, а враховуючи тактико-технічні характеристики можливого розльоту осколків – цього цілком достатньо. У разі підриву окремого сховища, сусідні з ним об’єкти не детонуватимуть. Вони усі окремі, розташовані одне від одного на безпечній відстані.
– Як організована комендантська служба на вашому об’єкті?
– Комендантська служба з відповідним контрольно-пропускним режимом – окрема складова нашої безпеки і надійності. Крім власних сил і засобів, нам у цьому сприяють представники ВСП та СБУ. Вони здійснюють щоденний посилений контроль за пропускним режимом і утримання в належному стані усіх об’єктів. Проводять раптові перевірки чергових сил, влаштовують контрольні закладки навчальних вибухонебезпечних предметів в авто, що перетинають КПП частини тощо.
– Чи є брак з комплектацією посад, необхідних для підтримання надійного рівня живучості?
– Наразі виходимо на той рівень вимог Міноборони, Головнокомандувача і начальника Генерального штабу, аби мінімізувати кількість працівників ЗСУ. Ми ще маємо ВОХОР. Їх у травні звільнятимуть. Ці завдання і функції повністю переберуть на себе військовослужбовці майбутньої роти забезпечення живучості.
Великих проблем з комплектацією посад військовослужбовців немає. До нас ідуть люди. Багато є таких, хто служив тут до 2012-го, потім перевівся в інші військові частини, звільнилися – тепер повернулися. Маємо успішний досвід рекрутингу зі строковиками, які підписують контракт і залишаються у нас служити. А як розв’яжемо проблему з підвозом на службу й з неї наших військових з навколишніх сіл, взагалі у нас не буде відбою від охочих.
Не приховую: для забезпечення живучості складу, певна кількість військовослужбовців, окрім безпосередніх обов’язків за посадами, мають і додаткові. Хтось через добу чи через дві заступає на бойове чергування. Ці вимушені навантаження викликані передусім необхідністю дотримання високого рівня живучості.
Та не все робиться в один день. Після встановлення сучасної охоронної системи периметру зменшиться потреба в залученні людського ресурсу для виконання спеціальних завдань. Як відремонтуємо гуртожиток, зможемо розмістити і поселити військовослужбовців як неодружених, так і сімейних. Із цього року перейшли на харчування за Каталогом. Маємо нове, сучасне варочне, холодильне й інше кухонне обладнання, але приймаємо їжу у старій їдальні, яка не відповідає сучасним вимогам. На черзі затверджений і погоджений проєкт ремонту приміщення, де буде нова їдальня. Нам є над чим працювати і до чого прагнути. Найголовніше – є колектив, який це розуміє, підтримує й щоденно працює на перспективу.
85% особового складу військової частини мають бойовий досвід участі в районі АТО/ООС. 2019 і 2020 роки ми на ротаційній основі комплектували бойові військові частини Сухопутних військ, які виконують завдання в районі операції Об’єднаних сил.
– Дякую за розмову!
