Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…
В Одесі знаком народної пошани – медаллю «За самовіддану працю в боротьбі з пандемією» – нагородили начальника клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги Військово-медичного клінічного центру Південного регіону полковника медичної служби Ігоря Бондаря.
Нагадаємо, що ця недержавна міжнародна відзнака з особливим статусом була започаткована і затверджена Комісією державних нагород та геральдики ще на початку квітня 2020 року. Головна мета нагороди – вшанування праці лікарів, медичних працівників, фахівців інших галузей, службовців, волонтерів, благодійників, громадян, які гідно проявили себе у заходах із подолання пандемії коронавірусу.
І саме професіоналізм та самовіддана праця Ігоря Миколайовича під час епідемії коронавірусу Covid-19 найбільш точно відображає гасло медалі – «Честь і служба» (Honor and service). Як відомо, клініка амбулаторно-поліклінічної допомоги одна з перших приймає хворих з підозрою на Covid-19, адже для того, щоб діагностувати хворобу, спершу звертаються до лікарів – терапевтів. Попри складнощі, які внесла пандемія, медичні працівники поліклініки під чітким керівництвом полковника медичної служби продовжують виконувати всі покладені на них завдання.
Почесну відзнаку медику вручили військово-госпітальний капелан духовного управління Української Євангельської церкви Олена Жевець й заступник голови громадської організації «Одеська спілка ветеранів та інвалідів АТО» Геннадій Гречка.
Полковник медичної служби Ігор Бондар за 35 років служби здобув неабиякий досвід. Чоловік пригадує, що після закінчення медичного інституту прагнув потрапити до Афганістану, але не склалося. Проте служба в Ашхабаді (Туркестанський військовий округ), миротворчі місії в колишній Югославії та ДР Конго поповнили багаж знань військового медика. Тоді чоловік навіть уявити не міг, що ці знання йому доведеться використовувати на теренах рідної країни.
– На посаді начальника медичної служби ОТУ «Маріуполь» я перебував під час ротацій у 2015, 2016 та 2017 роках. Мені доводилось побачити чимало. Але найбільше вражали наші воїни – сміливі, справжні патріоти. Здавалось, вони нічого не боялись і свідомо йшли у саме пекло, – пригадує офіцер. – А ще я жодного разу не чув від своїх підлеглих слів «мені страшно», «я не можу» чи «я не поїду». І не важливо хто то був: лікар з досвідом чи геть молоде дівчисько, що ще пороху не нюхало.
Медик пригадує, що хоча фізичне навантаження було доволі суттєве, особливо у 2015 році, коли були щоденні обстріли й безперервний потік поранених, але морально все ж було в рази складніше. Хоча багато хто й не чув про такий термін, як «професійне вигорання», але воно тією чи іншою мірою зачепило тоді кожного.
– Я й досі згадую зовсім молодого хлопця, який під час бою кинувся рятувати свого пораненого друга, він намагався його евакуювати, у цей час спрацював ворожий снайпер. Влучання в голову, поранення не сумісне з життям. Це, певно, найважче – розуміти, що ти безсилий у певні моменти і мусити з цим змиритися. Наша служба завжди на межі, тож аби мати змогу виконувати свій обов’язок, треба вміти абстрагуватися, – говорить офіцер.
Для себе Ігор Миколайович знайшов своєрідну реабілітацію, яка допомагає йому активізувати психологічні ресурси та уникнути емоційного вигорання. Це його давнє хобі – альпінізм. Захопившись високогірним туризмом, чоловік свого часу в складі національної та міжнародної експедицій з ризиком для життя підкорював вершини гір Криму, Карпат та Кавказу. Здійснював сходження схилами Ельбрусу, Великих Гімалаїв та, відзначаючи підйом на вершину гірської системи Середньої Азії – Памір, встановив прапор України на висоті понад 7 тисяч метрів.
Ось і сьогодні у боротьбі з пандемією офіцер впевнено, крок за кроком долає свою чергову вершину.
