Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…
Історія російської класики зберегла одну цікавинку…
Троє титанів пера — Лев Миколайович Толстой, Іван Сергійович Тургенєв та Микола Олексійович Некрасов — колись вдалися до своєрідного мистецького парі: хто з них краще буквально одним-двома реченнями передасть усю чарівність і силу жіночої краси…
Першим узявся чи не цілими абзацами оспівувати «блакить очей небесних і золотистий шовк дівочого волосся» автор повістей про «дворянські гнізда» та незмінний професіонал-коханець співачки-француженки Поліни Віардо — Іван Тургенєв.
Не посоромив могутнього поетичного дару і співець непростої жіночої долі на Русі Микола Некрасов. Яскравими образами та тропами — від «злету ніжних рук» і «повітряної ходи» до «красуня, світу на диво, рум’яна, струнка і висока…» — полонив до глибини душі він двох своїх слухачів.
Та пальма першості одностайно все ж дісталася письменникові-ваговику. Одним-єдиним реченням Льовушка Толстой, автор безсмертної епопеї про війну та мир, створив зримо неперевершену картину: «Коли Єлена Прекрасна зійшла на Олімп, то за її чарівної появи Боги, що сиділи, — підвелися мимоволі!!!»
…Щось подібне до цього, тільки вже за наших, далеко не давньогрецьких днів, сталося і з «Богом війни» від Російської Федерації, а конкретніше — з її нині чинним міністром оборони Сергієм Кужугетовичем Шойгу.
Тільки раз побачив він на екрані телеканалу «Звезда» журналістку Росіяну Марковську, то — не те що встати, а навіть ворухнутись, бідолаха, не зміг — так і прикипів маршальськими штанами на якусь мить до свого оборонного крісла…
Судячи з усього, «вино її чарівності вдарило йому в голову» — правда, ці немеркнучі рядки Лев Миколайович присвятив не просто комусь, а передусім ніжному образу своєї головної героїні — Наташі Ростовій…
А втім, яке це має значення, кому і що, зрештою, присвячено? Головне — кінцевий результат! А література, як служниця духовних потреб людини, на те і є, щоб робити наше повсякденне життя — повноціннішим, романтичнішим, змістовнішим…
От-от, саме змістовнішим…
Тому історію карколомної військової кар’єри Росіяни Марковської, мов білизну, доволі змістовно прополоскали в соцмережах. Пильний інтернет-читач і він же дописувач чи не на ниточки розсотав біографію молодої дівчини.
Дошукалися до того, що народилась вона 6 січня 1991 року у Владивостоку. У 2013-му закінчила факультет журналістики Далекосхідного федерального університету, працювала кореспондентом, ведучою та автором програми державної телерадіокомпанії «Владивосток», потім кореспондентом на тому ж таки телеканалі «Звезда», далі кореспондентом МВЦ «Известия»…
А як виповнилось Росіяні всього лиш 26 років, так з нетерплячої волі маршала Сергія Шойгу обійняла вона посаду його прессекретаря…
Можливо, цей космічний службовий злет молодої журналістки і пройшов би непоміченим серед громадськості, якби на юні й ніжні плечі не лягли як доважок до посади «золоті еполети» генерал-майора…
Ось ця цнотлива зіронька на погонах — що бікфордів шнур! Потягнувсь від нього дещо чадний вогник та й спричинив у подальшому обивательський вибух емоцій!..
Чого тільки після того «морального вибуху» не розносив і не продовжує розносити світом людський поголос… І така вона ця Росіяна, і сяка… Мовляв, далеко не кожному російському офіцерові всміхнеться доля до сивини у власному чубі отримати звання хоча б підполковника, а тут… За які такі очі?!.
От темні люди!..
Своїми «жовтими очима заздрості» вони не бачать і не розуміють головного: що жінка завжди була, є і буде окрасою нашого чоловічого життя…
Ну подумаєш, дав їй хтось військове звання чи не дав, вона, тобто жінка, найвище своє звання на землі все одно вже має… Як писав поет, її звання — то «діамант життя найвищого ґатунку»!!!
І нема чого тут сперечатись… Бачте, Сергій Кужугетович у цьому питанні виявився куди прогресивнішим та мудрішим за всіх нас…
…А від заздрощів, додам уже від себе, лікуватися нікому ніколи не зашкодить. Психіатри кажуть, що дуже сприяють одужанню різні фізичні вправи й навантаження. Можна, скажімо, сходити у тренажерний зал… Стати на бігову доріжку… І біжіть по ній доти, доки діамантами не почнуть у вас перед очима миготіти всілякі там… Єлени чи Василіси Прекрасні… Росіяни…
До речі, останню Прекрасну за труди журналістські праведні Сергій Шойгу вже міг би підвищити і до чергового військового звання — генерал-лейтенанта… Чергові роки вислуги вже набігли.
Але бажано те високе наступне звання присвоїти так, щоб рідна і законна дружина про це довідалась якомога пізніше… Бо черговий сімейний скандал на кухні інколи буває гірше за «зоряну» війну в космосі…
Не кожен, знаєте, Герой Росії може вижити й не втратити при цьому пристойне лице після атаки літаючих тарілок…
Спеціально для АІ матримоніальне есе підготував
Йозеф Швейк-правнук, також бравий вояк і вірний побратим рядового Чонкіна.
