Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…
З початку 2021 року Туреччина очолила Об’єднану оперативну групу високої готовності НАТО (Very High Readiness Joint Task Force – VJTF). АрміяInform повідомляла, що Анкара відправить до складу VJTF бригаду чисельністю близько 4200 військовослужбовців, включаючи новітню турецьку бойову техніку. Це свідчить передусім про тіснішу взаємодію Туреччини з союзниками по Альянсу. А як же бути із закупленими російськими ЗРК С-400 та санкціями від США щодо таких дій Анкари?
Зважаючи на розбіжності між Туреччиною і США щодо російських комплексів С-400 «Тріумф» та те, що впродовж цього року Анкара все-таки керуватиме VJTF, ситуація більше схожа на сплановані дії між союзниками. Адже після купівлі С-400, погроз та санкцій з боку Вашингтона, купи дискусій на цю тему Міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу заявив, що американці ухвалили пропозицію вивчити російські комплекси на предмет їхньої роботи і загрози НАТО в обмін на перегляд США рішення з продажу Туреччині винищувачів п’ятого покоління F-35.
Утім, щоб це не було – «багатоходівка» союзників НАТО чи острах Туреччини перед санкціями та погіршенням відносин із Заходом, Російська Федерація тут явно не у виграшному становищі.
Що відбулося по факту? Кремль фактично продав свої хвалені комплекси Америці, з відповідними технологіями. США обов’язково використає цю ситуацію, щоб убезпечити свою повітряну техніку й нівелювати загрозу С-400 (SA-21 Growler за кодифікацією НАТО – буквально «Буркотун»). Ба більше, американці можуть непогано заробити на продажі туркам F-35 і заодно на перспективу підсилити позиції Альянсу в близькосхідному регіоні.
Американські політики ще з літа «прощупували» грунт на предмет купівлі російських зенітно-ракетних комплексів у Туреччини. Втім, робили це вкрай обережно. Анкара пропонувала створити робочу групу для оцінки потенційного впливу С-400 на натовські системи. Проте пропозицію спочатку відхилив Вашингтон. Чи то набивали собі ціну, чи інші причини – вже немає значення.
При цьому пропагандистські ЗМІ нашого східного сусіда широко тиражували заяви, що для вивезення продукції військового призначення покупець російської техніки має представити стороні РФ сертифікат кінцевого користувача. Тому її передача або реекспорт третім країнам без офіційного дозволу російської сторони неможливі.
Звісно, союзники НАТО знайшли, як обійти таку ситуацію. У заяві Міністра закордонних справ Туреччини не йдеться про продаж чи передачу ЗРК. Виступаючи на пресконференції Чавушоглу заявив: державний секретар США Майк Помпео виявив зацікавленість у створенні спільної робочої групи з вивчення ЗРК. Тобто, можна сподіватись, що проєкт буде реалізований. І справді, для чого такі складні операції, коли американські фахівці зможуть вивчати російські «Буркотуни» в самій Туреччині?
Що цікаво, одразу після заяви Чавушоглу на російських пабліках і форумах військової тематики армія ботів почала продавлювати меседж: мовляв, та всі знали, що С-400 рано чи пізно турки продадуть США і найкращі уми та конструктори РФ не могли не врахувати такого варіанту. А Туреччині продані ЗРК експортного зразка й це не завдасть шкоди Білокам’яній. Так це чи ні – поки не зрозуміло, але, зважаючи на хвилю однакових повідомлень, можна констатувати – Кремль чогось серйозно побоюється.
Утім, нещодавно президент Ердоган таки підтвердив, що в кінці січня продовжить перемовини з Кремлем щодо поставки другої партії ЗРК. Цікаво, що скажуть росіяни після попередніх заяв про вивчення спільною комісією Туреччини та США російських С-400…
