На превеликий жаль, у фокус ворожих атак потрапили об’єкти національної енергосистеми. Про те, як мінімізувати шкоду від ворожого терору, розповідає кандидат технічних наук, військовослужбовець…
Для того, щоб зрозуміти, наскільки вільно після майже семи років російсько-української війни почуваються в Україні російські пропагандисти, не потрібно проводити спеціальні дослідження чи розслідування. Достатньо просто ввімкнути телевізор. Наприклад, телеканал «НАШ» (певно, це таке собі продовження рАсейських ідеологічних «дурилок» на кшталт «Крим-наш», «Трамп-наш», ну і телеканал, відповідно, — «НАШ»). Антиукраїнська тематика «НАШ»-каналу вже давно нікого не дивує, але завжди є ті, цілком зримі, «червоні лінії», перетинання яких, говорячи футбольною термінологією, треба неодмінно й невідворотно карати «червоною карткою». Тобто вилученням.
Коротко про те, що ж таки відбулося. Вірна до «мозку кісток» соратниця «золотобатонного» президента-утікача, «гаспажа» Олена Бондаренко, відома своєю антиукраїнською та проросійською діяльністю, вчергове вирішила «засунути» тези роспропаганди про «гражданскую» війну на Донбасі. Варто зазначити, що Бондаренко вже не вперше працює таким собі «проксі-рупором» роспропаганди за повного ігнорування з боку відповідних українських структур. Оскільки цей «рупор» прикривати ніхто не хоче (чи не може?), то Бондаренко щоразу поводиться все зухваліше. Тому почути з її вуст заяву про те, що «той, хто зараз носить погони, за мораллю і за законом, це злочинці в нашій країні», було, м’яко кажучи, досить очікувано. Тут більше запитань не до Бондаренко (з нею, зрештою, все зрозуміло), а до телеканалу, який транслює її виблювки.., даруйте за простолюдні вислови з претензією на неологізм. Найогидніше, що такі заяви звучать напередодні Дня пам’яті захисників Донецького аеропорту.
Повернімося до футбольної термінології, на моє особисте переконання, «НАШ»-канал на «червону картку» таки напрацював. Щонайменше від свідомого українського суспільства та тієї його частини, яка не просто носила чи носить погони, а воює чи воювала й жертвувала собою заради того, щоб у нас в Україні панувала українська воля і справжня демократія. А «її», себто «ненаші», меседжі пані Бондаренко на етері вже скидаються на далекий від демократії «розгул суфлерів». Отже, слово за Нацрадою з питань телебачення і радіомовлення та іншими поважними інститутами, від яких залежить інформаційна безпека, не побоюся цього терміну, інформаційний суверенітет нашої держави…
