Країна-агресорка тривалий час намагалася насаджувати нам свою культуру та мову… Навесні 2022 року у відомого українського музиканта, телеведучого та військовослужбовця Миколая Сєрги народилася…
Нещодавно мені випала нагода познайомитися з надзвичайною жінкою Оленою Токарюк. Вона – лейтенант юстиції, учасниця бойових дій і, що найголовніше, любляча мати чотирьох дітей. Лави Збройних Сил України Олена поповнила у 2011 році.
Та розповідь, власне, не про її військову кар’єру. Три роки тому, як стверджує сама жінка, почалась її невтомна боротьба з бюрократизмом, тотальною байдужістю та несправедливістю. І хоча щоразу Олена часто чула від людей вбивчі слова «Ти ж все одно нічого не вдієш самотужки!», проте вперто йшла до своєї мети.
Паперова «боротьба» проти грибка та цвілих стін у гуртожитку
А все почалось з кімнати, яку Олена разом із родиною отримала в одному з двох гуртожитків міста Одеси на території військового містечка колишнього Одеського інституту Сухопутних військ. Там проживають кадрові військові, офіцери запасу, воїни-«афганці» та учасники АТО/ООС. Будівлі належать Міністерству оборони України.
– Сказати, що умови були нелюдськими – це нічого не сказати, – розповідає Олена Токарюк. – Коли заїжджала в гуртожиток у 2013 році, вже тоді приміщення були малопридатними для проживання: ані електрики, ані води, ані більш-менш пристойного ремонту – скрізь бруд, цвіль і грибок, який «процвітав» майже по усіх стінах кімнат. З дітьми у такому жахітті жити було просто неможливо, тому довелося ремонти робити за власні кошти. Але з’ясувалося, що то було марною справою, адже будинок потребував капітального ремонту.
Жінка розповідає, що з кожним роком ставало лише гірше: з іржавих труб всередині стін, так званих стояків, вода почала просочуватися на підлогу і накопичуватися просто у стелі й стінах житлових кімнат. До того ж почала підтікати каналізаційна труба.
– Сморід неможливо було терпіти, від постійної вологи псувалися меблі та розростався грибок, – ділиться гіркими спогадами жінка. – Від протікань у санвузлі почала відвалюватися кахельна плитка. На той час у квартирно-експлуатаційному відділі міста Одеси на мої звернення відповіли, що нічим не можуть заради: то коштів недостатньо на проведення ремонтів у гуртожитках, то кошти є, але спрямовані будуть на інші (більш стратегічні) об’єкти…
Трирічна паперова тяганина чи реформа? Що дало позитивні результати?
Протягом останніх трьох років до кого тільки Олена Токарюк не зверталася з проханням полагодити дах і діряву каналізацію у гуртожитку. Папери жінка регулярно подавала в усі інстанції. Але оббивання порогів установ і листи-прохання про допомогу таки принесли певні позитивні результати – Олена добилася того, що повністю перекрили дах на будівлі гуртожитку, а щодо решти ремонтних робіт – залишилися самі обіцянки.
– Я насамперед мама і те, що умови, в яких ми проживали, почали відбиватися на здоров’ї моїх дітей, стало останньою краплею мого терпіння. Врешті-решт я відважилася і написала листа Міністру оборони України. Це було в січні минулого року. У Міноборони мене запросили на прийом, уважно вислухали і пообіцяли розв’язати моє питання, – розповідає Олена. – Й справді, після прийому в оборонному відомстві тодішнє керівництво КЕВ міста Одеси таки звернуло увагу на «незручності», з якими мені доводилося щоденно мати справу. Пізніше навіть «скресла крига» у питанні постановки мене на службову чергу.
Річ у тім, що Олена виявилася однією з тих, хто став заручником ситуації, у зв’язку зі скасуванням наказу МОУ №737 (відповідно до якого жінка перебувала на службовій черзі з 2012 року). Йому на заміну прийшов наказ МОУ №380, згідно з яким необхідно було заново ставати на чергу, але через те, що Олена Токарюк проживала в гуртожитку, то їй заявили, що вона не може претендувати на службове житло.
Але надовго «запалу» колишнього начальника КЕВ міста Одеси не вистачило і питання знову «зависли» в повітрі. Як не прикро, але виявилося, що замало сприяння керівництва у Києві, коли не було відповідної підтримки від посадових осіб на місцях.
Сказано – зроблено
Усе кардинально змінилося у 2020 році, з початком якого квартирно-експлуатаційні частини (відділи) стали підпорядковуватись Командуванню Сил логістики Збройних Сил України через новостворене Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення.
Для Олени Токарюк реформування структури квартирно-експлуатаційного забезпечення одразу принесло свої плоди.
Коли на чергове звернення жінки відповів начальник новоствореного управління генерал-майор Олександр В’юннік, і не просто написав чергового листа з обіцянками розібратися, а особисто приїхав до гуртожитку, вона була вражена. Генерал тоді ознайомився зі станом справ, під час розмови одразу ж на місці визначив першочергове коло завдань з проведення ремонтних робіт у будівлі й взяв питання під особистий контроль. Вперше за останні 3 роки закипіла справжня робота.
– За останні декілька місяців у мене вперше з’явився промінець надії, що система таки змінилася на краще. І ті, хто посідає керівні посади, не просто відписуються, а насправді розв’язують питання звичайних людей. Результат говорить сам за себе – за останні 3 місяці роботи було зроблено більше, ніж за останні 3 роки, – підсумовує Олена.
Нові обличчя – нові сподівання на краще
До слова, саме під час тієї поїздки в жовтні 2020 року генерал-майором Олександром В’юнніком був представлений новий начальник квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса полковник Артем Герасименко. Офіцер свого часу й сам жив у тому гуртожитку, тож коли він побачив, у якому він занедбаному тепер стані, то був неприємно вражений.
– Ми вже зробили ремонт стояків каналізації та водопроводів, – коментує ситуацію Артем Дмитрович. – Також у планах поточного ремонту на 2021 рік цього будинку-гуртожитку заплановано ремонт труб для подачі холодної води, будуть зроблені вхідні групи, зокрема, повністю відремонтований запасний вихід, два основні входи до гуртожитку збоку автомобільної стоянки з устаткуванням металевих дверей, до того ж будуть встановлені кодові замки на двері центральних входів, щоб убезпечити мешканців від непроханих «гостей». Щойно надійдуть кошторисні призначення, закупимо необхідні матеріали і, за можливості, закінчимо всі роботи вже до березня цього року, – розповів полковник Артем Герасименко.
На думку офіцера, ремонт сам собою не такий й затратний, але мало хто з його попередників дивився вбік ремонту об’єктів житлового фонду. А за цим словосполученням – долі людей, їхніх дітей, здоров’я і безпека мешканців.
– Напевно всі зусилля щодо проведення поточних і капітальних ремонтів були насамперед зосереджені на військових об’єктах, які впливають на бойову готовність військових частин і війська в цілому. Тож, на гуртожитки не вистачало коштів, а може, просто не було бажання ними (гуртожитками) займатися, – резюмує Артем Дмитрович. – Взагалі на балансі КЕВ міста Одеси, здавалося б великий гарнізон, але маємо лише 4 гуртожитки. І не звертати на них уваги просто не маємо права. Ситуацію вивчили, знаємо всі проблеми, тому всіляко будемо покращувати умови проживання наших військовослужбовців і осіб, які втратили зв’язок зі Збройними Силами.
Фото з особистого архіву Олени Токарюк
