Одним із напрямів його діяльності є забезпечення харчування для військовослужбовців. Також у сфері його відповідальності — речове забезпечення в нашій армії. Що вже зроблено за цей період…
Сьогодні, 6 грудня, відзначається день Збройних сил України. Вже сьомий рік ЗСУ ведуть бойові дії на Сході України, а тому одне з головних питань – це переозброєння нашої армії, аби вона могла більш ефективно виконувати свої завдання. Про те, яке озброєння зараз необхідне нашій армії, розповів Головнокомандувач ЗС України генерал-полковник РУСЛАН ХОМЧАК виданню Апостроф.
– Руслане Борисовичу, питання про український ракетний комплекс «Нептун». Він вже прийнятий на озброєння, 23 серпня 2020 року. Розробник – генеральний конструктор та гендиректор київського КБ «Луч» Олег Коростельов каже, що перший дивізіон може бути виготовлений через 11 місяців. Чи можуть виникнути якісь проблеми для Збройних сил щодо замовлення цього комплексу?
– Проблем для Збройних сил, щоб замовити цей комплекс немає ніякої. Але є проблема в тому, чи будуть на це кошти у Міністерстві оборони. І друга проблема, чи зробить нам їх сам виробник. Мені треба сьогодні замовити 5 комплексів «Нептун», щоб розставити їх по всьому узбережжю. Як ви думаєте, чи буде у нас 5 комплексів Нептун у наступному році?
– Олег Коростельов каже, що готовий зробити дивізіон.
– А мені потрібно п’ять дивізіонів! «Нептун» класна річ. Я готовий замовити його вже сьогодні, але знаєте, чим це закінчиться? Закінчиться це тим, що скажуть, ніби Генеральний штаб дуже часто міняє ДОЗ (державне оборонне замовлення, – «Апостроф»). А знаєте, чому таке відбувається? Тому що нам не можуть дати те, що ми просимо. А якщо не можуть дати, але кошти виділені, то що тоді я повинен робити – віддати гроші в бюджет чи купити на них щось інше?
Ми формуємо потреби для армії. Є критична потреба, важлива потреба та вся решта. Я вважаю, що в першу чергу потрібно закрити критичну потребу, потім важливу, а потім всю решту.
– Чи входить «Нептун» в критичну потребу?
– Так, входить, і ми хотіли включити «Нептун» у ДОЗ 2020 року, але мені сказали, що у цьому році їх не буде, дай Боже, щоб їх взагалі прийняли на озброєння. Наступного року стоять відповідні завдання щодо закупівлі «Нептунів», аби ми отримали один дивізіон. Але ж виробити – це одне. А треба, щоб тим дивізіоном хтось керував, щоб цей дивізіон десь розташовувався, щоб він забезпечувався. Я повинен навчити персонал, я повинен відпрацювати для них пункти постійної дислокації, місця маневру, розгортання, стартові позиції, завдання. Ви розумієте, що це таке? Я повинен мати для них сучасні засоби розвідки, щоб вони вразили ціль на відстані у 200-280 км. Тобто, ви розумієте скільки потрібно заходів. Просто виїхати з воріт підприємства – це ні про що. У дивізіонів про які ми говоримо, є шість пускових машин, але це не значить що вони відразу ефективно працюватимуть на захист нашого узбережжя.
…Тож в кращому випадку ми отримаємо один дивізіон наприкінці 2021 року. Але я ще раз скажу, потрібен не один дивізіон, потрібно набагато більше.
– А як йде робота щодо створення українського зенітного ракетного комплексу?
– У нас тематику зенітних ракетних комплексів серйозно відпрацьовують тільки дві структури: КБ «Південне» і КБ «Луч». Але далі аванпроекту вони не пішли. А Збройним силам вже сьогодні потрібно захищати небо України, тобто закрити критичні потреби. Отже потрібні не зенітні ракетні комплекси, а протиракетні. Ви прекрасно знаєте, яке сьогодні озброєння має Росія, вони можуть накрити всю територію України своїми ракетами, не заходячи літаками в наш повітряний простір.
Так чому ми маємо себе обманювати та казати, що нам потрібен зенітний ракетний комплекс, якщо нам потрібен протиракетний. Він заодно і літаки зіб’є. Я не називаю ніяких фірм, але, наприклад, Patriot – він же не тільки зенітний ракетний, але й протиракетний комплекс. Чому нам сьогодні не поставити такий? Я казав про це на всіх рівнях, купіть нам Patriot, але протиракетний, а не зенітний для того, щоб ми могли знищувати ракети.
– А, скажімо, катерний «москітний» флот, він входить в ці критичні пріоритети?
– Звичайно, входить, але тільки не москітний флот. Взагалі нам потрібно зрозуміти, по яким принципам ми розвиваємося. Якщо ми йдемо по принципам НАТО, то там ніхто не робить техніку, в якій точно має загинути людина. Хоча вони скрізь кажуть, що ти повинен за будь-яку ціну виконати поставлене завдання, але всі зусилля направлені на те щоб ти при цьому залишився живий.
Тому якщо ми говоримо про москітний флот, то ми говоримо про катери-камікадзе, які мають квиток в один кінець.
– Є така думка, що варто закупити норвезькі протикорабельні ракети NSM (Naval Strike Missile) з дальністю у 180 км і тоді 15 американських катерів Mark VI вирішили б наші проблеми на морі.
– Велика Британія перебуває на стадії підписання договорів про виробництво для нас 8 ракетних катерів саме з ракетами NSM, які мають дальність ураження у 180 км. Вони нам будуть робити ще два протимінних катери. Ми також матимемо 5 американських «Айлендів» – два вже є, ще три на підході. Далі, в найближчі роки ми плануємо мати на флоті 4 корвети…
– Турецькі чи українські?
– Мені потрібен корвет. Мені якомога швидше потрібен сучасний корвет, а далі питання не до мене, а до політиків чи економістів. Мені все одно звідки вони мені дістануть той корвет. Але мені необхідні для флоту чотири корвети – це той мінімум, який на сьогодні потрібен.
Мені потрібні катери Mark VI. Шість нам дають. Вони швидкісні, з дальністю застосування до 20 км. Це якраз той елемент, який сьогодні потрібен. Але 20 км – це максимальна дальність, а ефективність у нього буде 16 км. І тут виникає питання, а чи кожний російський корабель його підпустить на таку відстань. Тому тут треба вже відпрацьовувати тактику застосування військово-морських сил України з вміннями, навичками та хитрістю.
– Що буде з малими броньованими артилерійськими катерами, які будуються на київському заводі «Кузня на Рибальському»?
– У нас сьогодні їх є сім. У наступному році буде вісім – і все. В подальшому, до 2030 року, ми хочемо, щоб у нас було чотири середніх десантних кораблі. На обох морях нам потрібно мати безпілотні протимінні комплекси. Нам потрібні ці протидиверсійні станції CERBERUS. Вони на 600-700 метрів визначають диверсантів. Штук 30 таких станцій нам потрібно.
– Яку ви бачите ракету на корветі? Українську ракету «Нептун» морського базування чи ту саму NSM?
– Я хотів би бачити український «Нептун» морського базування, але коли він буде? Коли вже буде та ракета? Щоб вона була максимально сучасною, щоб вона мала максимальну дальність та точність ураження.
– Нещодавно відбулися випробування наземного розвідувального, безпілотного комплексу Camel. Тому, хотілося б вас запитати про наземні роботизовані комплекси. Ваше ставлення до цього напрямку?
– Класне ставлення. Нехай нам покажуть, які роботизовані комплекси ми сьогодні можемо взяти. Ми готові змінювати штати підрозділів, готові починати підбирати персонал, навчати людей, щоб вводити ці системи.
Я за роботизовані комплекси. Чим більше у нас їх буде, тим більше людей ми збережемо. Але ми повинні врахувати ще одне – війна піднімається вгору і це показав нам Нагірний Карабах. Та війна показала що броня, яку роблять для танків, вразлива згори. Тому нам сьогодні потрібно думати, як захищати техніку згори. Над цим мають працювати і наші виробники. Крім того, в армії ми повинні відходити від причіпної артилерії. Її треба передати в територіальну оборону. А Збройним силам потрібні мобільні автоматизовані артилерійські комплекси, які мають швидкість, можливість автоматизованої моментальної прив’язки до місцевості, опрацювання даних та підготовки для стрільби. Цього ми ніколи не доб’ємося на причіпній артилерії,
– До речі, які нам потрібні танки, та чи може українська промисловість задовольнити цю потребу?
– Нам вже стільки говорять, що промисловість хоче дати нам танк «Оплот”. Давайте, ми готові взяти «Оплоти», але їх немає.Тому сьогодні ми прийшли до того, що ми ремонтуємо Т-64 з елементами модернізації. У них класна броня. Ми міняємо вже сьогодні силові агрегати на більш потужні. Там потрібні нові прибори спостереження, новий зв’язок, нова система захисту, в тому числі і згори. І тоді цей танк буде актуальний не одне десятиріччя.
Далі. Машини зв’язку. Чи треба нам замовляти машини зв’язку на базі БТР-4? Я впевнений, що не потрібно, тому що це не є бойова машина – це машина зв’язку. І є глибока модернізація БТР-60, у якому ми можемо зробити зручний та ефективний пункт управління, з новими системами зв’язку та автоматизацією.
Далі. БМП. Сьогодні на ринку нам ніхто не може запропонувати БМП, які ми можемо купити, виходячи з наших можливостей. Але на найближчий час, ми бачимо, що Україна може повністю ремонтувати ті БМП-1 та БМП-2, які ми маємо. Ми беремо наші бойові модулі, з нашими гарматами і отримуємо БМП, який ще 20 років буде актуальний. І це виходить набагато дешевше. Бо якщо ми зараз просто купимо БМП-2, то дуже скоро можемо отримати проблему, яка пов`язана з гарматою 2А42. Вона російська та виробляється лише в Росії.
Ми говоримо про те, що нам потрібен самохідний міномет. Він давно є на базі БМП-2, я їх бачив багато років тому у наших партнерів в Чехії. У нас є міномет «Барс», який не прийнятий на озброєння. Нам потрібен такий міномет, він повинен бути самохідним, автоматизованим, здатним отримувати інформацію та відразу стріляти. Тому головний замовник – не Хомчак і не Генеральний штаб. Головний замовник – це війська. Я прошу цей меседж донести до всіх! Війська головний замовник. В моїй ідеології іншого не буде.
