Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…
Військові – затяті традиціоналісти. І це глобальне та дуже стійке явище в арміях світу. Тож правилом хорошого тону є обізнаність у сутності основних традицій військових союзників. Чому?! Дуже просте пояснення – це добрий шлях до порозуміння і тісної співпраці, яка буде корисна і в бойовому навчанні, і в більш скрутну годину. Та й для розширення власного кругозору не зле поцікавитись фактами, що становлять базові цінності людини, з якою розділяєш, так би мовити, один бік умовної барикади.
От ви знаєте, до прикладу, чому раз на рік у американців, припустимо, офіцер в чині полковника не гребує одягнути кухарського фартуха і роздавати їжу своїм підлеглим?!
А річ у тім, що американці щороку в четвертий четвер листопада відзначають День Подяки. І Thanksgiving Day для їхніх військових є, напевно, другим за статусністю національним святом, відразу після Дня незалежності США.
Чому для військових США такий важливий День подяки?! А тому, що у свідомості американця – це свято родини, достатку в побуті і єднання американського середнього класу як станового хребта нації. До речі, це підтверджують і самі американські військові, які перебувають в Україні в рамках військово-тренувальної місії JMTG-U. На запитання кореспондентів АрміяInform «Що для вас означає цей день?!» вони майже одноголосно стверджують: це можливість об’єднатися з родинами! А цього людині у військовому однострої часто дійсно бракує!
Історично, Thanksgiving Day – це свято переселенців, пілігримів-пуритан, які в 17 столітті емігрувавши з Англії у Новий Світ, ледь не врізали дуба під час першої голодної зимівлі на новому місці. Щедрий врожай наступного року спонукав відчайдушних першопоселенців звернутись із вдячними молитвами до Всевишнього.
Але, зрештою, остаточного статусу національного свята Дню подяки надав президент США Абрахам Лінкольн у 1863 році. І справа не лише у публіцистці Сарі Джозефі Хейл, яка 17 років поспіль бомбардувала прогресивного політика листами із проханнями узаконити цю дату. А в тому, що треба було заново… зшивати націю. Громадянська війна між рабовласницьким Півднем і вільними від рабства штатами Півночі внесла розкол в американську націю. І День Подяки – намагання прищепити цілісну ідентичність, більше не асоціюючи цей день лише зі святом першопоселенців Нової Англії, натомість охоплюючи всіх американців.
Слід зауважити, що традиційна для цього свята печена індичка з журавлиним соусом та солодкий гарбузовий пиріг – також, зрештою, відгомін армійської кулінарії періоду Громадянської війни в США та часів американського Фронтиру. Річ у в тім, що задля покращення свого раціону (а їм належало їсти солонину), солдати частенько виїжджали з фортів на полювання. З дичини найчастіше траплялись індички. То ж і до святкового столу було м’ясо цих птахів.
Отже, сімейне коло та смачна їжа, як неодмінні атрибути свята. Почасту, для солдата і перше, і друге просто недоступне. Можливо, саме тому американські військові так обожнюють Thanksgiving Day. Бо десь за океаном, де США ведуть бойові дії, він нагадує їм про дім і родину. Погодьтеся, що теплі та приємні спогади для воїна – досить сильний стимулюючий чинник, як і смачна їжа, зрештою.
Та й американська нація постаралась, щоб її військові постійно відчували всенародну гастрономічну підтримку.
До прикладу, щоб гарантовано нагодувати своїх солдатів чимось смачним на День Подяки, американці ввели під час іспансько-американської війни посади навчених кухарів. Та навіть заснували школу військових кухарів у Форт Райлі. Адже ця військова кампанія була першою екстериторіальною війною в американській історії. Шлях доставки продуктів з території США був довгим, багато що псувалось. Тож військове командування врахувало, що професійно навчені кухарі зможуть смачно готувати і з місцевих продуктів.
Навіть нацисти не могли зупинити День Подяки. Продуктове нормування Другої світової війни для США означало, що їжа йшла спочатку військовим, а вже потім на відкритий ринок для цивільного населення. Станом на 1945 рік потреби армії в продовольстві становили 12 відсотків від загальної потреби населення країни. Восени 1944 року військові кореспонденти газети Signal Corps Message, надрукованій у Форт Монмут, штат Нью-Джерсі, зазначають, що управління військового продовольства обмежило продаж індиків цивільним людям, поки інтендантський корпус не виконав закупівлю птиці для армійських потреб. Друга світова війна представляла надзвичайно складну логістичну проблему для постачання американських військ у Європі продовольством. Експедиційні сили США на європейському ТВД у раціоні мали консервовані продукті та сублімати. У переддень Дня Подяки ланцюг поставок надзвичайно затягнувся, транспортуючи понад 1,6 тонн індички, щоб забезпечити з’їдання військами вечері з традиційних страв.
Військо не було б військом, якби не вводило стандарти, нормативи та інші регламентуючі документи. І американська армія тут не виняток. Упродовж війни у В’єтнамі, армія США вже мала достатній рівень логістики, аби забезпечити швидке розгортання польових їдалень, де солдат принаймні двічі на день міг харчуватися гарячими стравами. У В’єтнамі, щоб нагодувати особовий склад традиційною трапезою на День Подяки, солдатів навіть відводили у тил з передових позицій.
До слова, до 1968 року кожен армійський кухар у США мав, так би мовити, фірмовий стиль готування. Тому і м’ясо індика, і традиційний гарбузовий пиріг у казанку американського піхотинця в різних підрозділах міг мати абсолютно різний смак і вигляд. Щоб не було плутанини і американські тиловики чітко знали чого та скільки кидати в казан, у 1968 році в армії США було ухвалено єдину збірку рецептів для військових їдалень. Документ діє і нині, зазнаючи оновлень та доповнень щодо калькуляції вартості продуктів та рецептів страв.
Сучасні армія, флот, військово-повітряні сили та морська піхота США, хоч і є частками одного цілого, але завжди конкурують між собою, навіть у дрібницях. Тому… не дивно, що кожен рід військ до Дня Подяки створює індивідуальне меню для своїх солдатів. Але, як ми вже зазначали вище, рецепти – стандартизовані.
Технологи з харчових продуктів Дослідницького центру солдатського спорядження, або, як їх ще називають, Натікські військові лабораторії (місце розташування Натік, штат Массачусетс), створили понад 1500 стандартизованих рецептів, включаючи рецепти традиційної вечері на День Подяки. У кулінарному армійському компендіумі рецепт смаженої індички можна знайти під кодом L-161-00. А I-013-00 у тій же збірці – це гарбузовий пиріг.
Як зазначають і діючі військові, і ветерани армії США, цього дня солдати намагаються створити атмосферу родини. Особливо, якщо свято заскочило їх десь далеко від дому. За «татка», який ріже печену індичку і розподіляє її за столом, зазвичай працює командир підрозділу чи військової частини. Тож побачити в dining facility американського полковника в кухарському вбранні, що щедро роздає воїнам кусні м’яса цього дня цілком реально.
І ще одна армійська традиція, пов’язана з Днем Подяки – це Turkey Shoot Range Day. Як ще можуть розважитись солдати?! А постріляти від душі з усього, що є у зброярні підрозділу. Це свого роду і змагання на найвлучнішого стрільця, і спосіб «випустити пару». Та й підтримання навичок підрозділом, як-не-як. Стріляє кожен зі своєї штатної зброї. Але допускається, як кажуть, вихід на манеж і 9-мм армійської Беретти і… великокаліберного аналога нашої ДШК – Browning М2. Призи теж залежать від того, де саме відбуваються змагання. Якщо це, припустимо, стрільбище десь у районі бойових дій, то влучному стрільцеві на вечерю накинуть додаткову порцію… індички.
До Дня Подяки армійські логісти зі США починають готуватися заздалегідь. До прикладу, торік, щоб нагодувати традиційною вечерею всі військові контингенти США, які дислоковані за її межами, а також допоміжний цивільний персонал та підрозділи військ союзників, які розквартировані разом із американцями в закордонних місіях, було закуплено близько… 5 тисяч патраних цілих індичок і близько 33 тонн індичого сирого м’яса. Розвозити це добро по військах почали приблизно за місяць до дати.
Сподіваємось, що всесвітня пандемія COVID-19 не завадить нашим союзникам дотриматись своєї традиції й цього року, коли, так би мовити, усе пішло не за планом. І якщо в День Подяки прийнято дякувати за щось хороше, що відбулося, то ми, українці, хочемо подякувати нашим заокеанським партнерам за їхню підтримку та відмінну роботу в підготовці наших військ!
Фото з мережі Інтернет
Цивільні росіяни обговорюють примусове залучення громадян рф до голосування для забезпечення високого рівня явки виборців на виборчі дільниці.
Володимир Зеленський провів 28 березня зустріч із делегацією Національних зборів Франції на чолі з їх головою Яель Брон-Піве.
Ratel Deminer — мінний трал, який знаходить та нейтралізує протипіхотні міни. Він отримав статус BRV1, це означає, що розробку визначили пріоритетною для Сил оборони.
За $900 посадовець Київського ТЦК та СП обіцяв допомогти з постановкою на військовий облік транспортних засобів без їх включення до переліку на передачу військовим формуванням.
Міністр оборони Рустем Умєроов виступив на позачерговому засіданні Ради Україна — НАТО, яке відбулося на прохання України.
Оператори дронів Президентської бригади зірвали окупантам плани по встановленню мінних загороджень.
Захищаємо світ
Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…