Саме цей бомбардувальник є носієм ракет типу Х-22, якими країна 404 постійно обстрілює Україну. Традиційно, АрміяInform дізналася, як на болотах…
Міністерству оборони РФ (особисто на стіл Міністру)
Генеральному штабу ЗС РФ (особисто на стіл Начальнику)
Доповідна записка
Тимчасова спеціалізована військовослідча Комісія у складі представників штабу Південного військового округу РФ та Військової прокуратури того ж таки округу ретельно перевірила факти, викладені на інтернет-порталі Цензор.НЕТ, і одностайно прийшла до невтішного висновку: подано їх — тенденційно, односторонньо і вкрай упереджено…
Без зайвої скромності зазначаємо, що такий факт, про який не без сенсаційного шороху намагався оповістити світову громадськість вищезгаданий Цензор.НЕТ, беззаперечно, мав місце в життєдіяльності та обороноздатності збройних сил Російської Федерації: «П’яні солдати армії РФ на БМП протаранили паркан і пошкодили систему спостереження аеропорту Гумрак у Волгограді».
Проте не все так уже й погано й катастрофічно у нашому збройному королівстві, як того хтось би й хотів — зокрема, ті ж самі суб’єктивні журналюги-інтригани, – порядних слів для них у нас немає!
Розглянемо краще все, що сталося, вже під іншим кутом зору.
…Справді, і це однозначно підтверджує як слідство, так і переважна більшість цивільного населення м. Волгограда: командування 20-ї гвардійської мотострілецької бригади ПВО ЗС РФ на кінець жовтня ц. р. запланувало проведення широкомасштабних навчань із тактики нічного бою за активної підтримки бойових машин піхоти.
Але сталося те – з ким, зрештою, чогось подібного в армії не буває, – що одна із мотострілецьких рот, піднята глупої ночі по тривозі, у дощ, упітьмах, та ще й з глибокого просоння геть забула взяти із собою на полігон бойову машину піхоти (бортовий номер мілітарного транспортного засобу — у подальшому скорочено – ТЗ! – зберігається у секретній частині бригади й розголошенню поки що не підлягає).
Тому командування бригади ухвалило одне єдине вірне з усіх можливих у цій форс-мажорній ситуації рішення: негайно доправити на полігон випадково (акцентуємось на цьому ключовому слові!!!) забутий у військовій частині БМП.
Після нічного аврал-базару, як підтверджує саме слідство, а з ним і переважна більшість цивільних жителів самого м. Волгограда, на території військового гарнізову залишись такі штатні й позаштатні бойові одиниці:
– всебригадний улюбленець і штабний плутяга, сонько і ледар кіт Сєня…
А втім, ворог не спить! Що ж це ми так зопалу, наче не люди при погонах, видаємо сувору військову таємницю?!
Коротше, почесну місію у перегоні бойової машини піхоти у засекречений квадрат проведення військових тактичних навчань доручено здійснити двом бійцям із господарського взводу (їхні персональні дані також зберігаються у секретній частині бригади й розголошенню поки що не підлягають).
…Дорогою зненацька виявилось, що новоспечений рядовий водій-механік та його такий же новоспечений старший машини командир єфрейтор не мають із собою жодного курева…
…Першим цивільним об’єктом, де можна було придбати отой омріяний «запашний вогник», було придорожнє кафе з екзотичною назвою «Козир-дівка Пелагея».
Власниця кафе, гарна пишнотіла молодиця, Пелагея Мефодіївна Журавльова-Шишкіна, дуже приязно зустріла відвідувачів у військовій формі. І зі щирими сльозами на очах слідству відверто зізналася: «Я сама дуже воєнних люблю! У мене два перші законні чоловіки були сухопутними прапорщиками, а третій оце, що вже третій рік перебуває в далекому морському поході, – служить старшим мічманом на ракетному крейсері «Рєзвий».
Пелагея Мефодіївна, як істинна женщина-мать, що для нас, військових, співзвучно тільки із Родіной-матір’ю, щедро нагодувала мотострільців супом-лапшею, макаронами по-флотськи та компотом із сухофруктів. На дорогу кожному від хлібосольного серця дала ще й гостинець — по два блоки сигарет «Кемел» та «Мальборо», американського виробництва.
У цей же час у кафе, як встановлено слідством, за сусіднім столиком перебувала галаслива компанія із трьох чоловіків середнього віку.
Це були громадяни Російської Федерації (це ж треба такий збіг на прізвища!): Будьонний, Жуков і ще якийсь кучерявий тип із… «лошадіной фамілієй», яку так до кінця і не вдалось індентифікувати через недолугий почерк одного з членів комісії.
Усі троє колись служили на рядових та сержантських посадах у Збройних силах РФ. Будьонний – моряком-підводником на Баренцевому морі, Жуков – сержантом-сапером під Полтавою, а той, що із «лошадіной фамілієй» – чи то Овсов він був, чи то Конєв-Кобилін, чи взагалі якийсь Хвостов, – танкістом у передгір’ях Паміра.
Досліджено, що ці троє відвідувачів завітали у «Козир-дівка Пелагея» із суто профілактичною метою: вчергове провакцинуватися від COVID-19 і на якийсь час побути тут на самоізоляції від домашніх справ.
Не знаємо, як так сталося, але за якусь мить воїни-строковики природно влились у вищезгадану чоловічу компанію.
Інше відвідувачі кафе під протокол дали свідчення, що це було звичайне братання колишніх військовослужбовців із нинішніми.
…Згодом ординарне «братання» перетворилося на справжній патріотичний флешмоб, який можна лише привітати і який, безумовно, тільки з позитивного боку характеризує всіх його активних учасників.
Так, об’єднана компанія спершу дружно підняла свої келихи за Першу кінну та її основного бенефіціара непереможного полководця-кіннотника Семена Будьонного, другий тост припав на честь першого радянського Ганнібала – Клима Ворошилова, який достойно повівся за Першої, Другої, а потім ще й Третьої оборони славного Царицина, яке у подальшому було перейменовано на місто-герой Волгоград.
Далі посипались тости у строгій хронологічній послідовності: від боїв з японськими мілітаристами на Халгин-Голі до штурму і взяття фашистсько-власівського із хохляцько-бандерівським присмаком Берліна…
…Факт такого патріотичного застілля тільки вкотре переконує усіх членів ТСВС комісії ПВО та Військової прокуратури, що із військово-патріотичним вихованням у ЗС Російської Федерації, — завжди був і є повний ажур і що, як завжди, мудре вище військово-політичне керівництво тих же ЗС РФ ніколи не пасло задніх на цій відповідальній ідеологічній ділянці.
Також слід зазначити, що головними тостувальниками-застрільниками за столом теплої компанії були саме молоді воїни-гвардійці 20-ї мотострілецької бригади.
Ось тут би справжнім журналістам-нарисовцям з усією силою свого таланту і написати про цих двох воїнів-патріотів… Як, зрештою, відбувалось їх військове становлення, чим жили-займалися у вільний від ратної служби час? Які політзаняття слухали, які книжки брали в гарнізонній бібліотеці, які
кінострічки хвилювали їхні гарячі серця?
…Наразі слідчій комісії важко встановити, чого маршрут на військовий полігон, чи то пак — на засекречений його квадрат, прокладено саме через аеропорт «Гумрак»?
Однак існує дві версії.
Перша, правда, до прозаїчності буденна. І не дуже заслуговує на увагу.
…Бійці-гвардійці, добряче засидівшись на кафешному флешмобі, що проходив під гаслом «вспомним, солдатушки-братушки, дни былые!», вирішили суттєво скоротити час і відстань, тож і подались, як кажуть, туди, куди очі в той момент дивились, тобто навпростець.
І, погодьтесь, не вина їх у тому, що на стратегічному напрямі трапився їм якийсь заштатний аеропорт із трухлим бетонним парканом та ще й оснащений якоюсь допотопною системою відеоспостереження, що безгоспно теліпалась кліпала на дерев’яних кілках.
Зате от друга версія… Героїчна! На ній якраз і варто зупинитись детально, і яку невідомо з яких причин чомусь нарочито-зухвало проігнорував інтернет-портал Цензор.НЕТ.
…За три дні перед цими вікопомними подіями у солдатському клубі демонструвався реставрований художній кінофільм, якщо хтось такий ще пам’ятає: «Перехід Суворова через Альпи».
До чого ж гарна і, з точки зору військового мистецтва, талановита стрічка.
От хлопці-гвардійці, як і має бути серед синів, гідних своїх батьків та дідів, вирішили і собі ні на крок не відступити від святих військових традицій і вже в умовах сьогодення повторити той немеркнучий історичний подвиг, що на віки уславив російського солдата.
А тут, знаєте, ще й література зі шкільної програми допомогла.
Учив же колись, пригадуєте, нас усіх один класик… Та ще так завзято, щоб, значить, нам оте усе навіки в голову позалазило: у житті кожної людини, писав, завжди є місце подвигу!
…Тому вважаємо, що легендарні «сто грам наркомівських», випиті в кафе, були наразі, як ніколи, в нагоді для здійснення запланованого подвигу.
Бо що ж то, скажете, за подвиг такий, коли від нього ні світлій душі, ні тілу молодечому ніякого польоту немає?
А звідси, за логікою подій, випливає, що намітили бійці-гвардійці господарники собі той регіональний аеропортик «Гумрак» заздалегідь і недарма.
Де ж іще, питається, як не на злітній смузі розігнати багатотонний БМП, та ще – до повної кондиції, аби він ті свої заздалегідь передбачені генієм конструкторської думки закрилки та без зайвої мороки відкинув, вибачаюсь – випустив?
Де ж іще отому БМП, мов казковому килиму-літаку із братами-Іванушками на борту, як не з рідної землі у небо орлом-сизокрилим злетіти?!
Та за такий самовідданий героїзм і самопожертву ордени й медалі треба жменями нашим хлопцям-воїнам роздавати, а не всупереч закону тягти їх одразу на гарнізонну гауптвахту…
***
…Наразі комісія вважає, що прямою виною невдалого перельоту через Альпи є відверто злочинні дії начальника складу пально-мастильних матеріалів 20-ї гвардійської мотострілецької бригади ма….ра Н-ського (справжнє прізвище та військове звання зберігається у секретній частині бригади й розголошенню не підлягає).
Це він, цей явний шкідник і відвертий ворог обороноздатності нашої непереможної армії, пошкодував якесь зайве відро соляри для здійснення подвигу.
Це через таких, як він – скупердяг захланних, наш гвардійський БМП із героїчним екіпажем льотчиків-мотопіхотінців у фюзеляжі броні не дотягнув буквально кілька десятків метрів до злітної смуги аеропорту «Гумрак»…
Плач, генералісимусе Суворов, плач… Що маєш на свою сиву голову таких недолугих ма….рів-нащадків! Ганьба йому і вічний трибунал!
Голова ТСвсК ПВО ЗС РФ підполковник інженерно-будівельних військ А. Бухарєв-Балясний.
P.S. А Цензор.НЕТ хай негайно дає спростування і більше не париться на своїх недолугих сенсаціях, мов відсирілий патрон у бані! Ми тим брехунам «цензорам» ще покажемо справжній кут бойової атаки. Ура!
Одностайно всі члени ТСК.
Доповідну записку опрацював і до друку подав — ст. майор Ю. Гусєв.
