ТЕМИ
#СОЦЗАХИСТ #СПОРТ #РАШАБУМ #ЛАЙФХАКИ #ООС #КОРУПЦІЯ #ІНФОГРАФІКА

Росіяни перетворили Крим на потужну військово-морську базу, з якої відбувається проєкція сили на весь регіон і далі – на Близький Схід і Африканський континент

27 Листопада 2020, 17:22
Росіяни перетворили Крим на потужну військово-морську базу, з якої відбувається проєкція сили на весь регіон і далі – на Близький Схід і Африканський континент

Адмірал Воронченко – відома людина в Українському війську. Після виходу з Криму шість місяців брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, де був координувальним заступником керівника АТО, згодом очолив Головне управління персоналу Генерального штабу ЗС України. З квітня 2016-го по червень 2020 року командував Військово-Морськими Силами ЗСУ. Нині Ігор Олександрович – головний інспектор Головної інспекції МО України. Наша розмова з ним – про безпекову ситуацію в Чорноморському регіоні, потенціал вітчизняного флоту й про те, що, на його думку, є головною проблемою нашого війська.

«Скрізь, де раптово виникають напружені ситуації, слід шукати «руку Кремля»

– Ігорю Олександровичу, давайте розпочнемо нашу розмову з оцінки безпекової ситуації в Азово-Чорноморському регіоні…

– Одразу зауважу, що тенденції до покращення безпекової ситуації в цьому регіоні немає. Якщо проаналізувати останні шість років, можна зробити один висновок – Росія продовжує вести політику в контексті анексії Чорноморського регіону. Кремль не відкидає імперські амбіції, реалізовуючи їх, зокрема, і через вплив на країни пострадянського простору. Всі факти свідчать, що РФ форсуватиме військові, оперативні й морські спроможності та нарощуватиме сили. Росіяни продовжують видобувати газ із наших родовищ. 2 млрд кубів щорічно йдуть у сховища країни-агресора. Посилюється контроль за регіоном шляхом встановлення гідроакустичної апаратури на «Турецькому потоці». Йде нарощення підводної складової, адже на озброєнні Чорноморського флоту РФ надійшли шість субмарин типу «Варшавянка», озброєних ракетами «Калібр». Триває розбудова військової інфраструктури в окупованому Криму.

Кримський півострів перетворений росіянами на потужну військово-морську базу, яка стала таким собі центром ваги, з якого відбувається проєкція сили на весь регіон і далі – на Близький Схід і Африканський континент. У цьому контексті слід згадати російсько-єгипетські навчання «Міст дружби-2020», які відбувалися в акваторії Чорного моря і завершилися 24 листопада. Мабуть, не слід говорити, який саме «міст» хочуть побудувати росіяни до Африки, з огляду на їхні імперські амбіції? І військово-морська база, яку росіяни будуватимуть в Судані – це теж один із «прольотів» цього «мосту». До того ж останні заяви керівника російського ВМФ свідчать: військові потужності лише нарощуватимуть.

Йдеться про 4 корвети, 4 малі ракетні й 6 патрульних кораблів, які будують для Чорноморського флоту. Їхні класи говорять самі за себе. Патрульні кораблі – охорона морської економічної зони, корвети – контроль над суднохідними шляхами, а ракетні кораблі – безпосереднє нанесення бойового ураження в будь-якій точці нашого регіону. Слід згадати і про початок будівництва на суднобудівному заводі «Залив» у Керчі трьох вертольотоносців. Це робиться для проєкції сили на Близький Схід та Африку і тримання в напрузі країни Чорноморського регіону. Адже вертольотоносець є амфібійним майданчиком для нанесення відповідних ударів. Усе це в поєднанні з гібридними методами ведення війни дає Росії можливість нарощувати напруженість у Азово-Чорноморському регіоні. Скрізь, де раптом виникають напружені ситуації, невдоволення соціуму, вогнища нестабільності, слід шукати «руку Кремля». На жаль, на мою думку, ми реагуємо вже на наслідки гібридних дій Росії. Вже  маючи відповідний досвід, слід прогнозувати виникнення гібридних загроз і передбачати способи їхньої нейтралізації. До того ж, використовуючи слабкі місця країни-агресора. А їх, повірте, більш, ніж достатньо.

Днями виповнилося два роки з дня, як росіяни захопили наші кораблі в Керченській протоці. Нині по-різному оцінюють той інцидент, але безперечно, то був виклик для Росії. Ми йшли зі свого у свій порт, не порушуючи жодного пункту законодавства (й міжнародного зокрема). Керченська протока вільна для судноплавства, це наші українські води, тому факт нападу й захоплення наших кораблів є нічим іншим, як черговим актом агресії Росії. Як би росіяни не намагалися видати ті події за «провокацію», той інцидент викликав неабияке занепокоєння в правлячих кругах РФ. В захопленні одного нашого буксира та двох малих броньованих артилерійських катерів брали участь 14 кораблів та катерів росіян, до того ж була задіяна авіаційна компонента та групи спецпризначенців. Це досить значні сили, як для реагування на «провокацію». Тому росіяни дуже побоюються повторення подібних інцидентів і детально його вивчають з метою корегування свої планів.

«У нас є сили і засоби, аби відбити морську десантну операцію противника»

– Що реально може протиставити Україна, аби нейтралізувати загрози з моря?

– Слід упевнено сказати: нині у нас є сили і засоби для відбиття морської десантної операції противника. Суттєво посилено берегову складову – це створення й підготовка за короткий час визначеного комплекту сил і Командування морської піхоти. До того ж, нині на фінішному етапі перебуває затвердження Концепції висвітлення надводної обстановки, ідентичній прийнятим у країнах НАТО, передусім у Туреччині й Румунії. Дані з різних країн передають в єдиний центр і таким чином є змога володіти обстановкою в акваторії усіх морів. Ми повинні трансформуватися в цю систему, і в цьому напрямку партнери надають нам допомогу. В наступному році очікуємо отримати перші комплекти станцій висвітлення надводної обстановки. Є попередні домовленості щодо обміну інформацією з сусідніми країнами-партнерами. Те саме і щодо моніторингу підводної обстановки.

Завершується створення наземного протикорабельного комплексу. Він уже прийнятий на озброєння. Я впевнений, що перший дивізіон у 2021-му буде поставлений на озброєння. Уже готується місце розташування, арсенали для розміщення боєкомплекту та відповідна інфраструктура.

Існує проєкт дообладнання наших МБАКів для захисту портової інфраструктури, прибережної зони й лиманів. Два «патрульники» (катери типу «Айленд»), які отримали від США, планують переозброїти сучасними бойовими модулями іноземного виробництва. В квітні наступного року очікується прибуття ще двох «Айлендів» і в червні ще одного. Дещо пізніше ми отримаємо ще два катери такого типу. Таким чином у нас буде повнокровний дивізіон патрульних катерів типу «Айленд», які гарно зарекомендували себе в береговій обороні США, як надійні, швидкісні та маневрені.

Як ви знаєте, підписаний меморандум з Великою Британією, згідно з одним з пунктів якого Україні надають кошти £1,25 млрд. Крім будівництва портів, передбачено виготовлення серії з восьми британських ракетних катерів, шість з яких будуватимуть на наших корабельних підприємствах. Вони швидкісні, і у разі погодження щодо озброєння їх найсучаснішими ракетами малого радіусу дії, які вважають чи не найкращою протикорабельною зброєю в світі, для росіян це буде дуже неприємним сюрпризом.

У наших реаліях ідея створення «москітного» флоту є правильною

– Ігорю Олександровичу, багато чув критики щодо ідеї «москітного» флоту. Яка ваша думка з цього приводу?

– У наших реаліях ідея створення «москітного» флоту є правильною. На жаль, час працює вже проти нас. Образно кажучи, інструмент, який міг би завадити агресивним планам Росії, ми могли мати навіть не вчора, а позавчора. Створити такий інструмент швидко і найменш ресурсновитратно – це якраз «москітний» флот. Ви бачите реакції росіян, коли вони дізналися, що ракетні катери Mark VI, озброєні сучасними протикорабельними ракетами, незабаром будуть в Азовському морі. І це зрозуміло, адже коли ця «зграя» налетить на будь-який корабель супротивника, повірте, мало не буде… Для прикладу, Китай має на озброєнні 80 ракетних катерів і це викликає неабияке занепокоєння у командування флоту будь-якої країни, бо протидіяти такій кількості «москітів» проблематично. Ось вам відповідь на запитання щодо потрібності «москітного» флоту.

Україна має знайти ресурс, щоб добудувати корвет

– До речі, щодо корвета. Чи є надія, що колись він стане до складу українських ВМС?

– Ще раз скажу: я «за» корвети. Вважаю, що для наших ВМС – це high level, особливо корвет, який заявили за технічним завданням. Недарма ж, наприклад, Болгарія уклала договір з ФРН на будівництво двох корветів подібного класу, а Румунія – чотирьох. Тобто, ми йдемо в правильному напрямку і цей корабель дуже потрібен, але ж справа, як завжди, в коштах, точніше в їхньому браку. Наразі корвет «Володимир Великий», який будують в Миколаєві з 2011 року, готовий на 32%, а корпус на 80%. Але ж берімо до уваги, що час тут знову працює проти нас. Наприклад, Туреччина за останні сім років спустила на воду 4 корвети типу Ada. Я був на трьох із них. Маю зауважити, що останній з цієї четвірки має колосальні відмінності від першого. Не зовнішні, а за оснащенням. Адже час не стоїть на місці й наука розвивається настільки швидко, що нині шість-сім років – це вже ціла епоха. З нашим корветом, на жаль, може статися така ситуація, що поки з’являться кошти на його добудову, оснащення на ньому морально застаріє. Але, на мою думку, Україна має знайти ресурс, щоб таки добудувати корвет.

– Щодо розбудови інфраструктури наших ВМС. Чи є тут відчутні позитивні зміни?

– Це – досить болюча тема. На жаль, той стан речей з побудовою флотської інфраструктури «проривом» назвати важко. Але все ж таки в Одесі будівництво і ремонт йде. Щодо розбудови бази в Бердянську. Інколи чую скептичні висловлювання, мовляв, навіщо в Азовському морі будувати базу, адже поруч росіяни і є загроза, що вони її захоплять. На це хочеться відповісти, що всю Україну теоретично можуть захопити росіяни… Навіщо тоді жити? Але ми живемо… В Бердянську будуємо базу на основі наявної інфраструктури. Проведені вже всі розрахунки, наразі готується проєкт будівництва. Те ж стосується й Очакова. Ще в радянські часи розглядався план створення порту в цьому місті. Навіть створено гідроспоруду з причальним фронтом 1,5 км, яку згодом законсервували. На її основі й створюватимуть нашу нову базу.

Ставлення до людини потрібно поставити на перше місце

– Ігорю Олександровичу, ви вже майже пів року на посаді головного інспектора Головної інспекції Міноборони України. Чи можете сказати вже з цієї позиції, які найболючіші проблеми нашого війська?

– До того, як очолити Військово-Морські Сили, я був певний час начальником Головного управління персоналу ГШ ЗСУ. Тому, ще й з огляду на цей досвід, вважаю чи не головною проблемою нашого війська – кадрову, а саме відсутність чіткого кадрового менеджменту. Можу навести результати опитування, чому люди звільняються з війська. Певно, гадаєте недостатнє матеріальне забезпечення? Ні, цей чинник лише на третьому місці. На першому – неможливість реалізувати свій потенціал, на другому взаємовідносини в колективі. На жаль, маємо чималі проблеми не тільки в площині «офіцер-солдат», а й в самих офіцерських колективах. Не повинно бути в кадровому менеджменті подвійних стандартів. А у нас, на жаль, за один і той самий поступок на одного накладають стягнення, а іншого нагороджують. Одним можна це робити, а для інших – це табу. Тому люди і звільняються після першого контракту. Нам слід боротися навіть не за другий, а за третій контракт.

Потрібно знаходити такі мотиваційні чинники, щоб люди лишалися у війську. Ставлення до людини необхідно поставити на перше місце. І виключити тут всі корупційні чинники. Кум, сват, брат – це все має бути неважливим. Найголовніше – оціночна картка військовослужбовця. Заслужив – йди кар’єрними сходинками, ні – вибачай.

І наостанок, хочу вам зачитати цитату, яка, на мою думку, є важливою. Книга «Ніколи не здаватися! Кращі виступи Черчилля». Це – виступ Черчилля під час англо-бурської війни: «Провал армійської реформи – це вам не жарти. Рано чи пізно парламенту однак доведеться обговорити це питання. Скільки грошей витрачено марно! Скільки часу втрачено! А найголовніше, вичерпано той потенціал суспільного інтересу до війська, який зумовила війна і який мав би сприяти таким потрібним і важливим реформам». Сказано 117 років тому, але надзвичайно актуально для нас сьогодні…

Фото автора

24

Кореспондент АрміяInform
Читайте нас у Facebook
Актуально, Інтерв`ю