Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…
Нещодавно виконавиця фронтових пісень Юлія Майборода на псевдо «Бандерівна» завітала за запрошенням військових на передову. За два дні подолано понад 400 кілометрів, аби порадувати їх своєю творчістю.
— Мої концерти особливі тим, що слухачів може бути 3-4 осіб, та й проходять вони в бліндажах. Проте від того вони не стають менш вагомими, навпаки, все проходить сердечно, по-родинному, весело і, звичайно, на патріотичній хвилі. До слова, саме на передовій я дізналася, що таке зірковий райдер. Коли мене жартома запитали, які умови та вимоги для виступу, то відповіла, що достатньо декілька слухачів, — говорить Юлія. — А ще приємно здивував побут наших військових. Я співала на позиціях, де була у 2016–2017 роках. Тепер їх не впізнати: все відбудовано і облаштовано якнайкраще.
Також вона розповіла, що на польових кухнях їх пригощали свіжими фруктами й різними смаколиками. Звісно, про таке на початку війни й мріяти не могли. А порівнювати Юлії є з чим, адже з літа 2014 року вона з головою поринула у волонтерство. Разом із подругами організувала групу «Маскувальна сітка на вежі над Дніпром». До слова, вони й досі плетуть маскувальні сітки, «кікімори» на фронт, яких там потребують. Тоді волонтерки чи не щотижня доставляли на передову практично все, що могли дістати з того, що попередньо замовляли бійці: продукти харчування, одяг, будівельні матеріали, бойове спорядження тощо. Своїх поїздок жінка вже і не порахує за всі ці роки. Разом із подругою Наталією Прилуцькою, яка була командиром «шаленого» екіпажу, вони долали сотні кілометрів майже щотижня, щоб потрапити до військових на передову. І завжди, крім необхідних для бійців речей, разом із ними була вірна Юлина гітара й гарний настрій.
Саме під час першої поїздки у квітні 2015-го вона й вирішила, що мусить писати пісні.
— У мене надзвичайно пісенна родина, де всі знають і співають неймовірну кількість українських пісень. Я в цьому виросла і не здогадувалась, що колись писатиму сама, бо думала, що все уже сказано, про все заспівано. Але коли я побачила тих людей, котрі щоденно боронять свою землю, які живуть у бліндажах, траншеях, бетонних руїнах, зрозуміла, що треба писати про цю війну, — пригадує Юля.
Так одна за одною почали з’являтися її авторські пісні, присвячені нашим військовим, важливим подіям на фронті, моментам, які пережила сама співачка. До слова, тоді й з’явилося псевдо «Бандерівна», яке, як полюбляє жартувати Юлія, вона взяла, щоб москалів лякати.
Із кожним приїздом «Бандерівни» на позиції все більше людей їй підспівувало. «Перемиріє», «Сука війна», «Жіноча сотня», «Батальйони просили вогню», «Кримчанка» — стали справжніми хітами серед військових, а деякі «артилерійські» пісні авторки навіть увійшли до документальних фільмів «Луна 333» та «Щит з острогою».
— Іноді хлопці просять мене заспівати своїх улюблених українських пісень, таких як «Рідна мати моя», «Черемшина», «Гуцулка Ксеня», «Чорнобривці». Вони сумують і дозволяють з’явитись скупій чоловічій сльозі. Тоді я починаю грати своїх, щоб відійти від того мінору. Повірте, його на війні й так вистачає, а ось знайти позитив куди важче. Тому в моїх піснях є драйв, гумор, нехай чорний, але він є і саме він викликає посмішки й реакцію на кожне слово, — говорить Юля.
Усі її пісні неймовірно щирі та відверті, іноді занадто гострі й експресивні, але завжди піднімають бойовий дух й змушують кров закипати.
— Я об’їздила всю лінію фронту і добре розумію, що тут артист — це той, хто підбадьорює, мотивує, заряджає на перемогу, але аж ніяк не розважає. Це різні речі. А ще пісні, які ми пишемо в окопах, колись розкажуть справжню правду про цю війну, стануть її відвертим літописом. Ось що по-справжньому важливо. Адже все минає, і будь-який підручник можна переписати, а ось пісню з народу, як і його душу, не вирвеш.
Фото з особистого архіву Юлії Майбороди.
