Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…
Утримання у суспільстві певної структури, призначення якої — захист цієї спільноти від зовнішнього ворога, повсякчас викликає деякі «внутрішні» запитання. І вони завжди були у контексті, чи на достатньому рівні готова ця структура захищати спільноту? Чому питання ці виникали й виникають, відповідь проста − спільнота власним коштом утримує цю силу, фактично віддає частину зароблених благ, щоби мати впевненість у власній безпеці. Але віддаючи частку заробленого і створеного, навзаєм цілком законно переймається, щоб ця сила могла сповна виконати за нагоди покладені на неї функції. І всіх врятувати…
Так існує в ідеалі. І структура ця називається “армія«.Українці цілком правильно переймається усіма проблемами, які є увійську, бо віддають на його існування і функціонування чималі «спільні кошти». І делегують у ці лави найкращих своїх синів і доньок.
Але «каверна» ситуації якраз у тім, що суспільство сприймає армійську дійсність через медіа і лідерів думок, які засіли у соцмережах та зручних кріслах ефірів ток-шоу, які дехто перетворює на «останню інстанцію істини». Зрозуміло, що фахівці з інформаційних маніпуляцій, які останнім часом наростили спроможності у творенні різних реальностей на будь-яку тему, користуючись браком колективного антифейкового імунітету, здатні «намалювати» як катастрофу-зраду, так і неперевершену «перемогу» практично на порожньому місці. Як от десь у небі на невидимому кристалі утворюється градина, яка, падаючи, цілить у чиюсь голову…
Віднедавна ситуацію в армії різні сили активно використовують у політичній боротьбі. Зокрема, це робили й роблять персони, які свого часу мали певні стосунки до отримання благ від армії і стабільний імідж реформатора. А позбувшись такої змоги, вони намагаються не втратити іміджевих дивідендів, «важко здобутих на війні». Для цього використовують медіа-рупори, зокрема найвпливовіші й зі світовим авторитетом та міжнародною аудиторією. А вони добре володіють спеціальними прийомами, аби інформація мала переконливий вигляд.
Невже хтось поставить під сумнів тезу про «Катастрофічну ситуацію в українській армії», якщо про це розповідає авторитетне міжнародне видання ВВС? Напевно, бо «це ж стандарт, і ми на тому вчились…»
Днями інформаційне агентство ВВС News Україна опублікувало матеріал під назвою «Армія на паузі. Чи залишиться українське військо без їжі, зброї та реформ». У цьому матеріалі, посилаючись на деяких українських експертів у військовій тематиці й певних «анонімних військовослужбовців», видання робить вражаючий висновок, що «темпи реформування Збройних Сил України у 2020-му „загальмували“, армія країни у стані війни продовжує втрачати професійні кадри, ризикує недоотримати зброю і оснащення та навіть втратити надію на достойну їжу»…
Звісно, ВВС News Україна складно звинувачувати у непрофесіоналізмі й певній заангажованості, тим більше, працюючи над матеріалом, автори звертались не лише до «військових експертів» (хоча кваліфікацію і репутацію деяких з них інші медіа вважають сумнівною). ВВС News Україна із запитаннями також звертались і до Офісу Президента України, і до Міністерства оборони, і до Генерального штабу Збройних Сил, і звідти також отримали відповіді на запитання, що виникли у журналістів.
В Офісі президента, розповідає авторка Галина Корба, на подібні, не досить коректні запитання-звинувачення у «гальмуванні військових реформ», відповіли: подібні безпідставні сумніви й припущення у здійсненні реформ, «висловлюють керовані образою колишні посадовці, не зовсім чесні експерти або ж йдеться про певне інтригування у державних інституціях». Тобто, реальних ґрунтовних фактів, які б свідчили, що реформи в українському війську насправді загальмували, наразі немає. Говорити про це — маніпулювати інформацією і суспільною думкою.
Міноборони і Генштаб ЗСУ майже на всі запитання (і навіть певні звинувачення), які виклали журналісти ВВС News Україна, дали повні й обґрунтовані відповіді. А Головнокомандувач ЗС України генерал Руслан Хомчак особисто запевнив видання, що зі свого боку робить все, щоб «процес реформування Збройних Сил став незворотнім».
Проте авторів мало цікавили відповіді, для них головними є саме звинувачення української влади й керівництва армії на підставі заяв певних «експертів» і некоректним трактуванням різних інформаційних даних.
Зокрема, про те, що керівництво Міноборони і Збройних Сил від початку власної діяльності «пригальмувало армійські реформи». Насправді, теперішні військові керівники на початковому етапі каденції змушені присвятити певну частину часу аудиту стану справ у відомстві. Так завжди роблять ті, хто насправді прийшов будувати армію, а не використовувати існуючі процеси з іншою метою.
Тому найперше, що слід було зробити, це провести роботу над помилками й визначити першочергові завдання, покликані не лише не допустити зниження обороноздатності країни, а й забезпечити належний тонус боєготовності й боєздатності Збройних Сил. Як зберегти й наростити темп переозброєння війська, продовжити рух до максимально можливої сумісності зі збройними силами держав-членів НАТО.
Чи вдалося це зробити нинішнім керівникам — однозначну відповідь дають промовисті факти. Ще у червні Україна отримала статус учасника Програми розширених можливостей НАТО. Хоча ті «попередники- реформатори», які очевидно були «консультантами-інформаторами» авторів матеріалу, розраховували на подібне рішення наших партнерів по НАТО не раніше осені 2020-го. Так, ексміністр оборони Загороднюк висловлював обережний оптимізм, що «приєднання України до програми Enhanced Opportunity Plan очікується у жовтні»…
Стає очевидним: теперішнє керівництво навіть пришвидшило темпи відповідних реформ. Партнери по НАТО своєю довірою, рішенням щодо програми Партнерства розширених можливостей фактично спростували весь недолугий набір маніпулятивних звинувачень і про «кадрову політику, і про зрив державного оборонного замовлення, і зупинку інших реформ, зокрема, нового закону про закупівлі чи реформи системи харчування». Хіба цей факт не говорить сам за себе?..
Також належною оцінкою високої ефективності нинішнього керівництва Міноборони, Збройних Сил України є результати стратегічних командно-штабних навчань «Об’єднані зусилля − 2020», що пройшли у вересні.
Уперше в історії сучасної України навчання проводились за стандартами НАТО. У цих маневрах взяли участь майже 12 тис. військових, 50 одиниць артилерійських систем, 80 танків та 450 бойових бронемашин, бойові кораблі, засоби ППО і авіація. Залучались зразки новітнього озброєння —комплекси «Нептун», «Вільха», безпілотні літальні комплекси Bayraktar.
Під час навчань відпрацьоване масоване застосування ракетних військ та артилерії у комплексі з авіацією Повітряних Сил та зенітними ракетними військами. На Миколаївщині висадився десант із Великої Британії (до речі, найчисленніший за багато років). У повітряний простір України декілька разів заходили стратегічні бомбардувальники США В-52Н. У супроводі Су-27 та МіГ-29 ПС України вони проводили навчально-бойові польоти.
Які ще потрібні докази ефективності й успішності перетворень у секторі оборони? Усі ці події відверто вказують на беззаперечний факт − зі слабким і ненадійним партнером представники Альянсу «у розвідку» (на подібні масові військові навчання такої логістичної складності) точно не пішли б…
У підтвердження — слова Голови представництва НАТО в Україні Александера Віннікова: «Україна тут показала, як насправді імплементує нові практики, розроблені з допомогою й підтримки Альянсу і базуються на стандартах та принципах НАТО». Чим не відповідь на закиди певних «експертів» про «муштру і стройові огляди, а не підготовку до бойових дій».
Такою ж високою оцінкою діяльності нашого військового керівництва є реакція наших міжнародних партнерів на процеси, які відбуваються в українському оборонному секторі. Наразі тривають надзвичайно інтенсивні консультації про постачання військової техніки та озброєнь, відкривають все нові освітні програми для українських військових, реалізують різноманітні програми фінансування потреб оборони України.
Як приклад подібної діяльності українського керівництва − два останні промовисті кейси: домовленості з Великобританією про модернізацію ВМС України та угода про військову співпрацю з Туреччиною. Це теж оцінювати, як «гальмування реформ» і «недолуге керівництво військовим сектором»? Зарубіжні партнери думають по-іншому і демонструють високу довіру до дій, підходів і відповідальності чинного керівництва Міноборони.
Можна й далі йти по тексту цього матеріалу, який доволі великий і містить чималу кількість певних «фактів», що вказують на «зупинку реформ» і навіть «зловживання» теперішнього керівництва Міноборони і ЗСУ. Але варто звернути увагу на «джерела інформації», які використало в підготовці матеріалу ВВС News Україна. До речі, саме такий медійний хід є досить емоційним і він спонукає аудиторію довіряти викладеним фактам, навіть якщо вони є повною нісенітницею і відвертою брехнею.
Зокрема, мова про «військовослужбовця» на ім’я Олег. І це ім’я навіть змінене, як пише видання, на прохання самого військового. Так, ім’я для України доволі рідкісне бо всього 4% населення України його носить, «вичислити», хто давав таке інтерв’ю дуже просто, бо в армії близько 12 тис. Олегів…
Навіть якщо подібний персонаж й існує насправді (в чому величезні сумніви, зауваживши наведені у матеріалі факти з біографії цієї особи), автори беруть його «думку» оцінки та емоції і видають її за типову ситуацію в українській армії. Ось лише деякі «витяги» з опублікованого в топовому міжнародному виданні судження анонімного співрозмовника: «Їжа огидна, ставлення до солдатів огидне, місце проживання огидне. Все залежить від командира бригади, і в нас тут повна дупа», − не приховує емоцій Олег…
Усе це — суб’єктивна думка, бо за бажання можна знайти іншого анонімного «військовослужбовця», на ім’я, наприклад, Ігор (їх теж приблизно стільки ж і в Україні, і в армії), і він навпаки скаже, що «Їжа — хороша, до бійців ставляться гідно і з повагою, розташування — пристойне, а командир бригади — як рідний батько». І таких бійців, як «Ігор», значно більше, ніж взятий у матеріал анонімний «Олег».
На це вказують інші витяги з тих фактів, які він наводить: «Комбригами тепер поставали паркетні полковники, а не бойові офіцери, як раніше». — відверта брехня, і це розуміє кожен військовий. Наша армія воює шість з половиною років, «паркетних» офіцерів командного складу, які мають звання «полковник», на цей час в армії просто немає. Нині полковники, це ті, що на початок україно-російської війни були «майорами» і звання отримали, керуючи бойовими батальйонами. Саме таких призначають на бригади, бо «командників» не так вже й багато в армії. Будь-кого керувати великим військовим організмом, який включає в себе кілька тисяч людей, чимало озброєння і бойової техніки, ніколи не призначать.
Інші подібні «думки» Олега — це просто абсурд: «Вони звикли − якщо це шафа, то має бути „бірочка“, що це шафа. Якщо висить ручка, то має бути „бірочка“, що це ручка. Невже не ясно, що це висить ручка?» — це елементарні вимоги військових Статутів, які знає і має дотримуватись кожен, хто служить.
Або ще «скарги» від анонімного Олега: «Пального немає, боєприпасів немає. Озброєння старе та вже пройшло свій ресурс двічі. Це все повне гівно. Тікати люди хочуть з такої армії, − відрізає він». Ще Олег розповідає про те, що військовим часто доводиться ремонтувати техніку за власний кошт, що до полігона доїжджає тільки її половина. Це теж не відповідає дійсності. Перевірити за бажання можна багатьма способами, один з яких — ті ж ЗМІ, які постійно розповідають про збільшення інтенсивності бойової підготовки в армії, зростання кількості різних військових навчань і маневрів, які без пального, техніки і боєприпасів просто не проведеш…
Тому, читаючи такий матеріал, який претендує на аналітику, ще й під брендом поважного ЗМІ, де всерйоз використовують лексику про «бірки» і «повну дупу», щонайменше, виникає когнітивний дисонанс і розчарування у тім, до яких глибин ницості здатна опуститися у гонитві за рейтингом медіа-спільнота. Навіть і взірцеві її представники. От заради експерименту, знайдемо «Олега (ім’я змінено на його прохання)», який скаже, що робота оцих журналістів та їхні докази «є повним лайном».
Солідне видання, яке читає міжнародна аудиторія, вигадки, які легко спростувати, і суб’єктивні діалоги антиармійського негативного змісту, використовує як підґрунтя серйозних звинувачень керівництва державних інститутів. Зовсім непрофесійно як для того, хто вважає себе журналістом.
Щодо інших фактів з матеріалу. Зокрема, про те, що у 2018−2020 роках із армії пішли понад 77 тис. контрактників − це майже третя частина визначеної законом чисельності ЗСУ, яка становить 250 тис. Так, цифри — річ уперта, проте кожен може бачити у них своє. Неупереджена ж оцінка цифр, які, наприклад, ілюструють кадрові ротації у ЗСУ, полягає у тому, що співвідношення кількості звільнених і прийнятих військовослужбовців є об’єктивним та збалансованим. Хтось звільняється, хтось приходить на службу. Головнокомандувач Збройних Сил Руслан Хомчак у бесіді з BBC News Україна зазначив, що армія укомплектована на 100%, а майже 10 тис. із цих 77 тис. звільнили через службову невідповідність.
Крім того, з цього числа понад 30 тис. військових, зокрема значна частина з яких старші офіцери у званні «майор»-«підполковник»-«полковник», звільнились з армії у 2018−2019 роках, ще за попереднього керівництва Міноборони, і причиною звільнення більшість з них вважає недолугу кадрову політику того керівництва та економічні чинники. Найближче до істини те, що необхідно привести чисельність ЗСУ до визначеної законом. І тут законодавець говорить про потребу скорочення їхнього складу. Тому не варто шукати зради там, де існує сухий імператив закону.
Щодо нового Закону про оборонні закупівлі. Наразі Міноборони фактично діє в умовах перехідного періоду. У 2020 році безпосередньо для потреб переозброєння Збройних Сил визначено понад 21 млрд грн. Це найбільший за всю історію України фінансовий ресурс. Утім, він набагато менший, ніж реальні потреби армії. Тож головне − максимально ефективне використання коштів. Як у контексті виконання чинних державних програм, так і задоволення актуальних потреб, які формуються Генеральним штабом.
Проте реалізація ДОЗу, укладання контрактів та їх реалізація у 2020 році має кардинальну відмінність від попередніх років. Це вплив вже згаданої пандемії коронавірусу, яка на декілька місяців фактично заморозила всі процеси. Як усередині країни, так і під час закупівель за імпортом.
Зі спланованого фінансового ресурсу в 21,25 млрд грн. Міністерством оборони на 1 жовтня взяті фінансові зобов’язанні на 63%. Виконавцям ДОЗ сплачено понад 7 млрд грн. Збройні Сили вже отримали понад 7 тис. − а точніше, 7132 зразки нової та модернізованої техніки та озброєння. Щодо ракет та боєприпасів, то вже сьогодні цей показник є більшим, ніж у всі попередні роки. Це 3182278 одиниць.
З огляду на те, що ДОЗ усе ще залишається річним за фінансовою звітністю, за переважною більшістю контрактів видача нових озброєнь та техніки замовнику припадає на жовтень-листопад.
На цей період відбувається і пік проплат з боку Міноборони за поставлену продукцію. Тож, на кінець листопада будуть цілком задовільні результати. З огляду на загальний фінансовий ресурс та терміни постачання зразків, передбачених закритою частиною ДОЗ, очікується, що 2020-го армія отримає більшу кількість зразків нової та модернізованої техніки, ніж торік.
І щодо невеликих, проте характерних штрихів до «портрету» теперішнього керівництва українською армією. Для неї людина − реальна справжня, проста, залишається у пріоритеті та у центрі всього, що відбувається у війську. Це і є ті самі «натовські підходи», і це наша доктрина. Можна написати на плакаті «Армія. Мова. Віра» і відкрито публічно знущатись над процесами, які відбуваються в Міноборони, коли вже позбувся «теплого грантового місця».
Але треба дивитись реальності у вічі, і вона говорить, що 25 родин військовослужбовців ВМС України отримали ключі від власних квартир в Одесі на День захисника України. Понад 6 років цього чекали моряки, які зберегли вірність Україні. 5 років з них, до речі — каденція «попередніх».
Так, згадана у матеріалі реформа системи харчування військових — питання дуже складне. Є безперечні плюси у так званої системи харчування за каталогом. Але так само виправданим наразі є й існування аутсорсінгу. До речі, у арміях НАТО однаково використовується та й інша моделі.
У нас же ентузіасти «каталожної системи» зняли справжні «вершки», зокрема інформаційні, з цієї теми, а нині залюбки «вкидають інформаційні бомби» через «свої» медіа. Щоправда, вони залишили без відповіді серйозні й системні проблеми подальшого втілення системи харчування за тим же каталогом, серед яких визначальна — де взяти для цього понад 4000 штатних одиниць кухарів в умовах потреби у приведенні чисельності ЗСУ до визначеної законодавчо. На це потрібно зважати, як і на те, хто і коли законодавчо визначив таку чисельність. Наразі відпрацьовують компромісне рішення, яке б гарантувало безперебійність процесу харчування у ЗСУ. Тому для ЗМІ висвітлення цієї проблемної теми з такої точки зору, як у матеріалі ВВС, є доволі однобоким і навіть непрофесійним, адже не врахована велика кількість суттєвих нюансів.
Так само як і інше питання — військових продовольчих польових наборів — сухих пайків. ВВС News Україна у своєму матеріалі неоднозначно заявила, що «військові скаржаться на гірші пайки». І тут автори послались на раніше згаданого «анонімного військовослужбовця Олега», який має власні гастрономічні пріоритети і йому до вподоби, наприклад, тушкована квасоля, а не рисова каша.
І знову поважне видання, напевне намагаючись бути аргументованим, застосовує не зовсім літературну лексику зі словами «осирались чи були запори». Мільйони людей вживали продукти з цих сухпаїв, і ті ж американці, у 2004−2005 роках під час операції в Іраку, із задоволенням смакували українськими кашами й тушкованками. І завжди запитували наших бійців, які водили конвої, чи є в них на обмін українські зелені продовольчі трикутнички. Тож про «Олега» і його гастрономічні смаки, які автори використали як підґрунтя для звинувачень у небажанні міняти продовольчі пайки — це повна маячня! Хто ж не бажає змін на ще смачніший набір продуктів?
Усі ми є свідками історичної події: у небуття на наших очах йде старорежимна радянська консервна жерстяна банка сухого пайка. Її змінює реторт-пакет. Наприклад, на базі так званої 10-ї норми зроблено розширення до 24-х раціонів. Нині представлено два з 24-х раціонів, до яких входять: 100 грамів м’ясної консерви, 60 грамів паштету, 280 грамів основної страви (як приклад — гречка з овочами і свининою), до якої включено 50 грамів м’яса, галетне печиво, стік меду, кава та чай.
І наостанок, керівництво Міноборони і ЗСУ запевняє наше суспільство і світову спільноту: зміни на краще неодмінно будуть. Крок за кроком. Потрібні терпіння, суспільний консенсус і час.
Звісно, ми вдячні редакції ВВС News Україна за увагу до проблем українського війська. Повірте, немає прискіпливіших критиків наших дій, ніж ми самі. Завжди готові до предметної розмови на теми, які вас цікавлять, відкриті до критики й побажань. І не ображайтеся…
Встановлено та повідомлено про підозру 540 представникам рф, з яких 24 у порядку очного провадження. Отримали вироки 102 особи.
На прикордонних територіях та у населених пунктах Сумської області було зафіксовано 167 вибухів.
Скеровано до суду обвинувальний акт стосовно підрядника за фактом заволодіння понад 350 тисяч гривень бюджетних коштів в умовах воєнного стану.
Перші поховання на Національному військовому меморіальному кладовищі можуть відбутися наприкінці літа – на початку осені цього року.
У своєму зверненні 28 березня Володимир Зеленський торкнувся ролі росії в дестабілізації ситуації по всьому світу.
Противник не полишає спроб атакувати наші позиції на Бахмутському напрямку в районі Часового Яру, однак суттєвих успіхів не має.
Захищаємо світ
Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…