Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…
Нещодавно у Києві на території Меморіального комплексу «Національний музей історії України у Другій світовій війні» відкрилась виставка «Вільні», яка розповідає про українців, що були заарештовані й засуджені Російською Федерацією та так званими «ДНР» і «ЛНР». Це розповідь про тих, хто, попри війну й тероризм, агресію та анексію, окупацію й репресії, знайшов у собі мужність вижити, вистояти і не зламатись. Старший науковий співробітник Музею та один із кураторів виставки Богдан Гальчинський розповів кореспонденту АрміяInform про те, як виникла ідея цього проєкту та які саме експонати представлені для відвідувачів.
Тема полонених є надзвичайно актуальною сьогодні, але попри це чомусь все більше зникає з інформаційного простору. Про неї потрібно говорити публічно. Як зазначає адвокат Ілля Новіков, саме публічний розголос цієї теми створює над полоненими в’язнями захисну парасольку. Коли у ЗМІ постійно чути про ту чи іншу людину, ворогові набагато важче нашкодити їй, особливо у в’язниці.
– Ідея виставки «Вільні» виникла під час минулорічних зустрічей у Музеї зі звільненими бранцями Кремля, – розповідає Богдан Гальчинський. – Тут представлені історії 14-ти персоналій, 12 з яких вже знаходяться на волі. І хоч наразі у російських застінках та застінках таборів ОРДЛО перебуває близько 375 в’язнів, про всіх відразу не розкажеш… Ця виставка хоч і побудована на окремих людських історіях, але вона не про конкретні персоналії, а загалом про проблему полонених. Тих, хто вже на свободі, і тих, за кого боротьба ще триває.
Як зауважує пан Богдан, в інсталяції, які називаються «Гойдалки часу», інтегровані лише оригінальні речі полонених. Вони (Ред. – гойдалки) являють собою символічні нари – класичний образ неволі. Людина, що потрапляє у в’язницю, втрачає шматок часу. Для когось це кілька сотень днів, а для когось понад 5 років. На «гойдалках-нарах» знаходяться символічні речі, які не давали полоненим зламатися і допомагали залишатися вільними. Йдеться про підтримку і зв’язок із зовнішнім світом – листування, релігію, захоплення. Наприклад, полонений Микола Карпюк захоплюється космосом, і йому аж зі Сполучених Штатів Америки люди присилали знімки планет, астероїдів.
«Моя держава – Україна»
Через свої проукраїнські погляди та переконання за ґратами маріонеткових «ЛДНР» та Росії могли опинитись абсолютно різні люди як за віком, так і за соціальним статусом. Луганчанки Анастасія Мухіна та Олена Сорокіна, історії яких висвітлені на виставці, – жінки поважного віку. Пані Олена друкувала на домашньому принтері проукраїнські листівки і розклеювала їх по вулицях міста, за що пробула в ув’язненні на території так званої «ЛНР» понад один рік. Під час перебування за ґратами жінка не відмовлялась від власних поглядів і потайки малювала на своєму светрі надпис «Моя держава – Україна» та ховала його у складках свого одягу аж до того моменту, коли її вже везли на обмін. Тепер цей светр є цінним експонатом виставки.
На ще одній гойдалці розташовані речі, що давали силу журналісту Романові Сущенку. Йому в ув’язненні допомагали малюнки, зроблені власноруч із підручних матеріалів – чаю, залишків продуктів, таємно винесених із столової. Одним із унікальних експонатів виставки є його малюнок «Вежа», що символізує його становище в неволі: десь далеко блакитне небо, а навкруги стіни, обмерзлі сходи і суцільна безвихідь.
Блискучі «хитрощі» бранців та їхніх сімей, що допомагали пережити полон
Донецький письменник та журналіст Станіслав Асєєв, який в 2014 році залишився в окупованому місті та співпрацював з українськими ЗМІ під псевдонімом Станіслав Васін, у травні 2017 року був викрадений бойовиками «ДНР» й пробув у облаштованій окупантами в’язниці-катівні 962 дні. Одним із додаткових засобів тиску на нього, як на журналіста, була розповсюджена заборона писати будь-які нотатки за ґратами. Та все ж Станіслав зумів передавати на волю рукописи його майбутньої книги «Світлий шлях» разом із листами іншого в’язня – Богдана Пантюшенка, речі якого не так прискіпливо оглядали.
Історія Богдана Пантюшенка сягає 1794 дні у неволі. Його можна вважати саме військополоненим, адже він танкіст, брав участь у боях за Донецьких аеропорт. У січні 2015 року був захоплений у полон й тривалий час його родина взагалі не знала нічого ні про його місцезнаходження, ні про його долю. Проте, коли через деякий час стало відомо про те, що боєць знаходиться в полоні, іншої проблемою була неможливість передати йому хоч яку-небудь вістку з дому. Ближче до моменту звільнення ситуація з його утримання покращилась, і можна було передати якусь річ. Його батько вдався до хитрощів: видав книгу під псевдонімом в одному примірнику під назвою «Основи археології трипільської культури». У ній дійсно йдеться про історію дослідження трипільської культури, проте в середину книжки вдрукований лист від сім’ї.
Гноблення та переслідування за національну ідентичність має глибоке коріння
Едем Бекіров – кримський татарин, що з початком окупації переїхав у Херсонську область. На півострові у нього залишись друзі та рідні, і коли в 2018 році він спробував відвідати Крим, то був захоплений російськими спецслужбами. Він людина у віці, що має інвалідність та пересувається на милицях. А був цинічно звинувачений у тероризмі. Серед його особистих речей, що представлені в експозиції музею, є два листи. Один – від дружини, яка пише, що про нього знає весь світ, як він постраждав за свою громадянську позицію.
Інший лист 1981 року – від матері Едема, який колись вона написала йому в армію, коли хлопець проходив службу в радянські часи. Тоді перевага надавалася виключно російській мові, але лист написаний саме кримськотатарською мовою. У кожному з таких листів мати постійно нагадувала синові про те, де він народився, якої землі він син та що потрібно пам’ятати історію, культуру й мову свого народу.
Додатковими елемантами виставки є два відеофільми про те, що для колишніх бранців означає свобода.
Фото – Дмитро Юрченко
Чергова атака росіян на позиції Таврійської окремої десантно-штурмової бригади стала для багатьох з них останньою.
Завершене досудове розслідування щодо депутата Семенівської міської ради Чернігівської області, який після мобілізації ухилявся від військової служби за сприяння керівника підрозділу.
Підрядники із різних областей України одночасно будують кілька ліній стаціонарних фортифікаційних споруд.
Ураження ворожої бронетехніки здійснили бійці 25-го окремого штурмового батальйону 47-ї бригади.
Президент Литви Гітанас Науседа закликав поставити за мету допомогти Україні виграти війну з рф, відзначаючи 20-ту річницю вступу країни до НАТО.
Боєприпас вагою 250 кілограмів був знайдений на городі біля одного з будинків після чергового обстрілу російською армією прикордонного села Руська Лозова.
Захищаємо світ
Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…