Палата представників США на чолі зі спікером Джонсоном багато місяців до цього її блокувала, проте, зрештою, 20 квітня таки ухвалила довгоочікуване рішення. Тепер, після розгляду…
Знайомтесь − це Вероніка Гармаш, дворазова чемпіонка світу з гирьового спорту. А нині вона першокурсниця факультету радіотехнічних військ Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
− Усі мої нагороди поки що спортивні, − говорить курсантка. – Останні п’ять років активно займаюсь гирьовим спортом. За цей час я двічі ставала чемпіонкою світу та один раз здобула «золото» на європейських змаганнях серед юніорів.
Вероніка із невеличкого селища Просторе, що на Луганщині. Секція з важкої атлетики була чи не єдиним спортивним гуртком на декілька сусідніх населених пунктів Білокуракинського району.
− Батьки виховали у мене прагнення завжди бути найкращою серед найкращих. Адже у житті треба постійно розвиватися та рости, аби досягти певних успіхів і не бути, як кажуть, сірим мишеням. Перші ж заняття спортом надали мені впевненість у власні сили. Хоча мені тоді було лише 12 років, та я поставила собі за мету – неодмінно стати чемпіонкою і мені це вдалося, − розповіла дівчина.
Відтоді Вероніка щодня по 2-3 години займається спортом: піднімає гирі, гантелі, штанги та бігає по 2-5 кілометри. Перші перемоги, спочатку на районних змаганнях, а потім і в масштабах області – додали їй необхідних сил, щоб рухатися далі.
Тренер юної спортсменки та добрий наставник Володимир Чижевський розгледів у дівчині дух справжнього бійця, що притаманний всім чемпіонам. Тому поступово, маленькими кроками вів Вероніку на п’єдестал переможців.
− У 2018-му я поїхала до Полтави на Чемпіонат світу з гирьового спорту серед юніорів, − пригадує вона. – Дуже боялася, що покажу погані результати. Адже там були досить імениті спортсмени з 20 країн. Допомогла тоді проста порада тренера. Він сказав, щоб я забула про все і уявила себе у стінах рідного спортгуртка на Луганщині. Спробувала і… протягом 10 хвилин підняла однією рукою 140 разів 16-кілограмову гирю. Найближча суперниця із Узбекистану відстала на 40 разів. Так у 15 років я стала чемпіонкою світу і то було першою великою перемогою у житті, − говорить Вероніка.
Роком пізніше Чемпіонат Європи з гирьового спорту серед юніорів відбувся в Ужгороді.
− Ці змагання були ще запеклішими, ніж попередні, бо там було представлено аж 27 країн. Про деяких своїх суперників я читала в Інтернеті, а інші – були моїми кумирами. Знову уявила себе у тихій залі спортгуртка і знову перемогла. Протягом 30 хвилин 230 разів підняла гирю вагою 16 кілограмів. При цьому, я на 30 разів обігнала італійку, яка після завершення змагань потиснула мені руку та пообіцяла колись мене перемогти, − розповіла курсантка.
Навесні цього року українка вдруге стала чемпіонкою світу під час онлайн-турніру з гирьового спорту. Тут вона вже виступала із дорослими спортсменами у ваговій категорії «до 58 кілограмів».
− Через карантинні обмеження гирю я піднімала вдома у присутні міжнародних судів-спостерігачів. Як мені сказали, я була наймолодшою учасницею серед жінок усіх категорій. У підсумку: 90 разів підняла дві гирі по 16 кг всього за 10 хвилин. Тут відрив від суперниць був невеликим, але достатнім для імпульсу, щоб готуватися до наступних зустрічей на помості, − прокоментувала перемогу дівчина.
Всього за час занять спортом Вероніка брала участь у понад 60 змаганнях різного масштабу, а в 15 років уже стала майстром спорту.
Після закінчення школи одним із варіантів, де я планувала здобувати освіту − був військовий виш. Я націлилась на університет Повітряних Сил зважаючи на те, що тут потужна команда гирьовиків і класна спортбаза. Рекомендував вступати саме у цей вуз і тренер збірної команди з гирьового спорту Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба працівник ЗС України Борис Смірнов.
− Я ніч не спала, переговорила із батьками, спитала поради у тренера Володимира Васильовича. Він сказав, що це великий шанс розвиватися далі та впускати його буде помилкою. Я набрала хорошу кількість балів на ЗНО і згодом вступила на перший курс факультету радіотехнічних військ, щоб стати військовим метрологом.
До речі, під час первинної військово-професійної підготовки Вероніка познайомилася з однокурсниками, які також займаються важкою атлетикою. Відтепер разом рухаються до перемог на військових полігонах та у спортзалах.
За словами курсантки Гармаш, у польову таборі завжди знаходить час, щоб позайматися із «залізом». Так, під час останнього конкурсу талантів серед першокурсників посіла перше умовне місце за показовий виступ із гирями.
− У жовтні, до Дня захисника України, відбудеться турнір із гирьового спорту серед військовослужбовців ХНУПС. Тож потрохи готуюся до цього першого змагання серед військових. А наприкінці року планую брати участь у чемпіонаті Збройних Сил України. Також попереду буде й чимало Всеукраїнських та міжнародних змагань. Тому мені тренуватись та тренуватись…. Наразі я щаслива, навчаюсь військовій справі та далі займаюсь спортом, − підсумувала майбутній офіцер-метролог.
