Однак, сучасний воїн повинен не тільки знати способи точно «доставити» боєприпаси для ураження техніки чи живої сили противника, а й вміти захиститися від ворожих…
На прикладі бойового шляху 93-ї бригади у фільмі «93:бій за Україну» його автори Вадим Вейді та Лідія Гужва показали найгарячіші сторінки російсько-української війни. Сюжети кожної серії фільму (наразі їх дві, робота над третьою ще триває) побудовані так, що ми не почуємо закадрового голосу, який начитує воєнну історичну хроніку. Це суцільні свідчення і голоси лише очевидців подій – воїнів 93-ї. Від солдата і до командира бригади – кожен розповів про свій маленький мозаїчний клаптик цієї війни, який склався у величезну фреску. Про те, як відбувалися зйомки фільму та взагалі про роль сучасного патріотичного кіно кореспондентам АрміяInform розповіли його ідеологи та митці.
Розкажіть, коли саме народилась ідея створити фільм про 93-тю бригаду?
Лідія:Можна сказати, що робота над фільмом розпочалась ще у 2014 році, коли в мене виникла ідея поїхати на фронт та документувати все, що там відбувалося. Я розуміла, що історія відбувається вже зараз. Згодом, коли до мене приєднався Вадим, ми почали працювали разом. Ми були на позиціях добровольчого батальйону ОУН у Пісках, поруч з 93-ю бригадою. Плану ще не було, але було розуміння, що відбуваються історичні події і все це треба записувати. А коли Вадим вже вирішив відправитись на військову службу в цю бригаду, то і народилась ідея створення саме фільму.
Вадим: Це було у 2015 році. Саме тоді мені запропонували піти в пресслужбу 93-ї бригади. Там я почав детально знайомитись із бойовим шляхом військової частини. До цього ми вже мали чималий архів відео, який знімали протягом 2014-го, а на посаді пресофіцера цей архів ще збільшився і ми зрозуміли, що можемо зробити щось більше, ніж просто рекламний ролик. Так і виникла ідея створити фільм про бойовий шлях 93-ї. Важливо, що її підтримав тогочасний комбриг полковник Владислав Клочков. Лідія залучила своїх друзів-операторів і ми почали їздити по позиціях, знімати бійців, шукати цікаві унікальні історії про людей, яких сьогодні ми називаємо Героями.
Як бійці на фронті сприймали ваше бажання брати в них інтерв’ю?
Вадим: Кожне інтерв’ю могло зайняти від 40 хвилин і до 3 годин. Хлопці нормально сприймали, бо я був уже свій, багатьох знав. До того ж ми заздалегідь домовлялись. У деяких інших бригадах бійці могли б і категорично відмовитись щось розповідати, адже від керівництва були накази не розголошувати ту чи іншу інформацію, оскільки ще тривають бойові дії. У нашому випадку з 93-ю нам поталанило, адже командир бригади полковник Клочков дуже добре розумів важливість інформаційної складової війни та всіляко сприяв нам у роботі.
«Найскладніші моменти в роботі над фільмом – це брати великі інтерв’ю і робити з них 2-хвилинні»
Як в одну годину фільму вмістити таку величезну кількість історій кожного бійця і взагалі історію вже не місяців, а років війни?
Вадим: Тут заслуга Ліди, як режисера, яка провела надзвичайно клопітку роботу.
Лідія: Для мене особисто найскладнішим було брати великі інтерв’ю і робити з них 2-хвилинні. Я змогла почати це робити лише після того, як пообіцяла собі, що після закінчення роботи над фільмами я обов’язково викладу повні інтерв’ю у відкритий доступ. Вирішувати відрізати одну історію, а залишити іншу, висвітлити один епізод, а про інший забути – дуже важко. Звичайно, ми йшли за хронологією боїв 93-ї бригади, але все одно всі відняті історії необхідно залишити для майбутніх поколінь. Вони мають знати, як все було насправді. Майбутні військові розумітимуть, як у реальності відбуваються бойові дії, як це відрізняється від того, що пишуть у підручниках.
Тобто в майбутньому можемо очікувати ще й низку відеоінтерв’ю з бійцями 93-ї бригади?
Лідія: Так, але після виходу третьої серії. Над першими двома серіями ми працювали 4 роки, адже це дуже складний процес. Потрібно розуміти, що історичну хроніку пише саме бригада, а люди розповідають кожен про свій маленький мозаїчний клаптик. І ми з таких свідчень-мозаїк складали величезну фреску.
Чи було якесь фінансування фільму від держави?
Першу серію ми зробили повністю самостійно власним коштом на волонтерських засадах. Хотіли показати спочатку, що вміємо і можемо. Коли працювали над другою серією, то, звичайно, звертались і в Держкіно, і в Міністерство інформаційної політики, які врешті-решт відмовили. Також подавали фільм на конкурс в Український культурний фонд. Там нам не вистачило всього 6 балів. Але знайшлися люди, які все ж допомогли зробити другу серію: Дніпропетровська обласна спілка ветеранів АТО. Щодо третьої серії важко щось спрогнозувати, адже, у зв’язку з коронавірусом, все зависло.
«Документальне українське патріотичне кіно – по-справжньому оцінене буде лише з часом»
Найпершими глядачами і критиками фільму були бійці 93-ї бригади. Які їхні враження після перегляду?
Лідія: Багато хто виходив із залу зі сльозами на очах, бо бачив на екрані своїх загиблих побратимів. До того ж бачити себе на екрані – не так вже й просто. Та ми намагалися ставитися до матеріалу фільму максимально відповідально, адже це велика відповідальність перед загиблими, їхніми сім’ями, побратимами.
«Фільми, у яких про події розповідають їхні свідки, будують українське майбутнє»
Яку роль, на вашу думку, у сучасній гібридній війні відіграють такі документальні фільми, як «93:бій за Україну»?
Лідія: Інформаційна війна сьогодні є дієвою. Слово – це така ж зброя, як і автомат. Перша серія нашого фільму на ютубі має близько 900 тис. переглядів. Більшість із них – це глядачі з України, але значний відсоток – це і росіяни. Про інтерес з боку агресора до фільму я бачу і по кількості тролів, які приходять коментувати. Такі фільми, у яких про події розповідають їхні свідки, будують українське майбутнє.
Вадим: Ще вчора для нас це були буденні події, а сьогодні – це вже історія. І якщо цю історію не розповідати, то її обов’язково розкажуть за нас.
Чи плануєте в майбутньому представляти стрічку на кінофестивалях?
Перша серія була показана на фестивалі історичного кіно в Києві та отримала приз за найкращу операторську роботу. Про другу серію важко сказати, адже поки що взагалі невідомо, що буде з фестивалями в Україні. Крім того, через неналежне фінансування ми не можемо демонструвати фільм, наприклад, на міжнародних кінофестивалях. Адже щоб вийти на міжнародний формат, потрібен якісний переклад та озвучування іноземною мовою. Наразі у нас немає таких коштів. Тож поки що наша аудиторія – українськомовна.
Коли покажуть фільм на великому екрані?
Перша серія вже була продемонстрована на загальнонаціональних каналах. Прем’єра другої серії відбудеться в серпні на Першому Національному каналі. Цей показ буде приурочений роковинам подій під Іловайськом.
Довідка:
Перша частина документальної стрічки «93: бій за Україну» розповідає про початок війни, коли перша батальйонна тактична група, сформована з військовослужбовців контрактної служби, вийшла на Луганщину для прикриття державного кордону. Мова також йде про те, як відбувалася мобілізація, формування другого та третього батальйонів, про їхнє просування Донецькою областю та визволення перших українських міст від загарбника.
Друга серія показує активну фазу війни – коли бригада у повному складі стала в передмісті Донецька та тримала оборону Донецького летовища і навколишніх населених пунктів.
Третя частина буде присвячена історії 3-го батальйону 93-ї бригади та 20-го батальйону територіальної оборони. Підрозділ, який визволяв і довгий час обороняв Красногорівку, Мар’їнку, утримував позиції в Пісках, Авдіївці та в інших населених пунктах, був створений у квітні 2014 року з добровольців, а в листопаді переформатований у 20-й окремий мотопіхотний батальйон і включений до складу 93-ї бригади.
