Однак, сучасний воїн повинен не тільки знати способи точно «доставити» боєприпаси для ураження техніки чи живої сили противника, а й вміти захиститися від ворожих…
Напередодні Дня українських миротворців кореспонденти АрміяInform поспілкувалися з начальником навчального курсу факультету бойового застосування систем управління та зв’язку Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут старшим лейтенантом Костянтином Кіяновським, який виконував завдання у миротворчій операції в Іраку у 2005 році.
Говорили про його службу на Близькому Сході, особливості місцевих звичаїв і про вихід підрозділу Костянтина з Дебальцевого у 2015-му.
«Американців дивувало, як ми їздимо на БТРах без кондиціонерів»
У Збройних Силах України Костянтин Кіяновський з 1998-го. Спочатку проходив строкову службу, потім підписав контракт з 314-м окремим батальйоном охорони та обслуговування. Після його розформування перевівся до військової частини у селищі Семиполки.
— Була можливість стати поліцейським, але обрав армію. У Збройних Силах уже 21 рік. Донині не шкодую про своє рішення, — говорить Костянтин Кіяновський.
В Іраку тоді ще сержант Кіяновський виконував завдання як командир відділення. Під час місії була можливість спілкуватися з військовими інших країн, які теж відправляли на Близький Схід миротворців.
— Американців дивувало, як ми їздимо на БТРах без кондиціонерів й задовольняємося грошовим забезпеченням такого рівня… Дізнався, до речі, що у миротворців з Казахстану на війні всі рівні — заробітна плата рядового й офіцерського складу була майже однакова, — ділиться спогадами офіцер.
Щоб зробити приємне представникам України, 24 серпня у таборі організували нашим військовим сюрприз.
— На День Незалежності нас привітали великим тортом у вигляді державного Прапора… Також раз на рік приємним подарунком для нас був безлімітний дзвінок до будь-якої країни. Взагалі дружині з Іраку телефонував нечасто — двічі-тричі на місяць, — розповідає старший лейтенант.
«В іракців дружина може їхати у причепі з вівцями, а чоловік у цей час сидітиме в кабіні авто»
За словами Костянтина, в Іраку, безумовно, свої особливості. Передусім кліматичні — за період перебування в місії дощ Костянтин бачив тільки одного разу. Спрагу тамували колою, яку на виїздах зберігали у великих термосах з льодом. Також Костянтин згадує масний іракський пісок, що нагадував масло. Через це колісна техніка могла іноді застрягати.
— Які там люди? Там інша віра. В Іраку роль жінки — другорядна. Наприклад, дружина може їхати у причепі з вівцями, а чоловік у цей час сидітиме в кабіні авто, — розповідає про місцевих офіцер.
У місії ж, навпаки, наші військові бачили, як ті ж військові-американки несли службу на рівні з чоловіками, обіймаючи посади кулеметника, водія чи старшого конвою.
— Але у ЗС України дівчата теж не плачуть через дрібниці. Якось на полігоні мої курсантки потрапили під дощ, намет трішки потік. Так вони не розгубилися, ліжка пересунули, а зранку замінили намет, — коментує старший лейтенант Кіяновський.
З Дебальцевого вийшли без втрат
Після миротворчої операції в Іраку старший лейтенант продовжив службу у Збройних Силах. З початком бойових дій на сході України офіцер виконував завдання з грудня 2014-го по лютий 2015-го в Дебальцевому. З оточення його підрозділ вийшов без втрат, були лише поранені. Досвід участі у бойових діях в Іраку й на Донбасі дозволяє старшому лейтенанту говорити про різницю.
— В Іраку це були переважно дії диверсійного характеру проти миротворців. Така собі «партизанська війна» — підривають авто в колоні, потім працюють по ньому зі стрілецької зброї 3-4 хвилини та зникають. На Донбасі ж це артилерійські обстріли, — порівнює офіцер.
За особисту мужність і героїзм, проявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Костянтин Кіяновський нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
— У професійне свято всім миротворцям бажаю богатирського здоров’я! — привітав колег старший лейтенант.
Анна Гудзь для АрміяInform
