ТЕМИ
#СОЦЗАХИСТ #СПОРТ #РАШАБУМ #ЛАЙФХАКИ #ООС #КОРУПЦІЯ #ІНФОГРАФІКА

Артилерія полковника П’ятакова

2 Липня 2020
Артилерія полковника П’ятакова

Полковник у відставці Петро П’ятаков серед офіцерів-артилеристів — людина-легенда. Закінчивши кар’єру військового на посаді заступника начальника факультету ракетних військ і артилерії Національної академії сухопутних військ ще у 2007 році, він так фактично й не полишив улюблену справу. І донині допомагає українському війську та своїм випускникам різним устаткуванням та навчає роботи на новітніх приладах, а також розробляє різне обладнання для модернізації наявних зразків артилерійського озброєння. А втім, усе по черзі…

5 років роботи в Афганістані та, як результат, близько 100 перероблених гармат Д-30 під стандарт НАТО

Після звільнення у запас Петро Георгійович ще близько двох років на кафедрі наземної артилерії Львівської академії сухопутних військ навчав майбутніх офіцерів-артилеристів премудростей фаху та експлуатації артилерійських систем. Водночас ґрунтовно займався розробленням спеціалізованого комп’ютера для потреб гармашів і програмного забезпечення, яке б дало змогу автоматизувати роботу обчислювача-артилериста, зокрема, та відповідно батареї й дивізіону загалом. Під час польових виходів курсантів він активно тестує ці напрацювання на полігоні в реальних практичних завданнях та у процесі виконання навчальних вогневих завдань.

— А потім доля звела мене з однією приватною компанією, яка мала стосунок до оборонно-промислового комплексу. Тут знайшлося застосування моїм практичним навичкам і знанням. Це був проєкт щодо Афганістану. На замовлення сил підтримки Афганістану й американським коштом наша компанія взялася адаптувати радянську гаубицю Д-30 до вимог НАТО, зокрема систему виміру кутових координат. Різниця у тому, що в нас кути вимірюють поділкою кутоміра у 6000, а в натовській системі поділкою у 6400. І вимога була така, щоб перевести всі прилади, де є кутові виміри до 6400. Плюс їм потрібно було перевести засоби для обчислення. До того ж ми їм запропонували артилерійську програму й комп’ютери для роботи в полі та виконання артилерійських розрахунків. І їм це все підійшло, — розповів Петро Георгійович.

У результаті з 2008 по 2013 рік офіцер-артилерист разам із фахівцями компанії переробили близько 100 гармат Д-30 під стандарти НАТО. Це фактично всі гаубиці цього типу Афганської національної армії. А крім того, доповнили артилерійські підрозділи бусолями та приладами керування вогнем, також адаптованими під 6400 поділок кутоміра.

У перші роки війни на Донбасі щомісяця виїжджав на Схід, щоб навчати людей роботи на нових артприладах

— Уже у 2009 році наша компанія мала готовий універсальний батарейний комп’ютер, призначений для визначення координат та обчислень на вогневій позиції. Також ми застосували портативну метеостанцію на заміну вже застарілих радянських ДМК для спільної роботи з універсальним батарейним комп’ютером. А також систему керування вогнем артилерії, щоб можна було порахувати установки для стрільби й передати на гармату. До 2013-го ми вже розробили обвіс гармати, щоб з комп’ютера командира передавати необхідні установки безпосередньо на гармату. Така система дає змогу керувати вогнем гармат без голосових команд і дистанційно контролювати наведення та виконання вогневих завдань на відстані до 1,5 км. Усе це обладнання ми передусім пропонували українській армії. Та бюрократизм і безгрошів’я нівелювали наші спроби підвищити точність і живучість артилерійських підрозділів ЗС України. Допоки не прийшла війна.., — продовжив Петро Георгійович.

До чого йде в країні, людям, пов’язаним з оборонкою, стало зрозуміло вже на початку 2014-го. Тоді ж компанія UDC, в якій працював Петро Георгійович, за рішенням її президента Тараса Рудя передала в артпідрозділ 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗСУ три батарейні комп’ютери та один метеокомплект. Згодом під Слов’янськом відбулися переговори між керівництвом компанії та начальником Генерального штабу щодо постачання такого обладнання й в інші частини Збройних Сил.

— Компанія одразу ж закупила 10 комп’ютерів, на які я інсталював програмне забезпечення й поїхав на Донеччину. Роздали ці батарейні комп’ютери насамперед у 95-ту та 93-тю бригади, а також укотре до 80-ї, — розповів Петро П’ятаков.

У перші роки війни коштом компанії UDC, патріотів і волонтерів, концерну ДП «Укроборонпром» загалом у війська поставлено близько 50 комплектів батарейних комп’ютерів і чимало новітніх метеостанцій. У 2014-2015 роках Петро П’ятаков фактично щомісяця їздив на Донбас, аби навчити людей працювати на новітніх приладах, інсталювати програмне забезпечення в комп’ютерах і ремонтувати метеокомплекти. Об’їздив чи не всі частини на «передку», що використовували їхню техніку. Довелося побувати й у Луганському аеропорту та під час бойових дій допомагати артилеристам освоювати нові прилади.

«З нашим мінометним прицілом можна влучно стріляти на три кілометри, а не на кілометр чи півтора, як зі старого радянського»

Нині колектив, який очолює Петро П’ятаков, поряд з обслуговуванням і ремонтом приладів, поставлених ними у військо, активно модернізує старий радянський мінометний приціл і розробляє новий суто український.

— Чому ми почали розроблення мінометного прицілу? Бо у них просто є фізична потреба! По-перше, у нас багато старих мінометів лежить на складах без прицілів або з прицілами ще 50–60-х років минулого століття (!). Як наприклад, до 120-міліметрового гранатомета 2Б11. Вони зношені, а отже, неточні. Там треба міняти шестерні — це філігранна робота. На ремонт такого прицілу потрібно 2-3 місяці, — розповів Петро Георгійович.

За його словами, навіть на той же «Молот» закуповують приціли у болгар або сербів. Така ж участь мінометів, створених у КБ «Артилерія» і на «Українській бронетехніці». «Труба» є, а приціли закуповують за кордоном.

— От ми й вирішили заповнити цю прогалину в українській оборонці. Почали з модернізації старого прицілу. Залишили механічну частину й «начинили» приціл електронікою. Чого домоглися? Оскільки міномет ставлять у яму або ховають у темне місце, то ми інсталювали підсвітку сітки, збільшили кратність прицілу з 2,7 до 5 крат. І тепер міномети з нашими прицілами можуть влучно стріляти не на кілометр-півтора, а на три! До речі, їхні високі технічні характеристики підтверджені під час випробовувань «Молота». Близько 500 пострілів з міномета, власне, і показали хорошу влучність у застосуванні нашого метеокомплекту й прицілу. Сподіваємось, все ж ним зацікавиться українська армія й виробники вітчизняних мінометів, — зауважує Петро П’ятаков.

Разом з колегами він зробив і комплект підсвітки на гармату та її прицільні пристрої. Все для того, аби артилеристам було зручніше, швидше й точніше робити постріли по противнику.

— Продовжуємо підтримання наших воїнів в операції Об’єднаних сил. Напередодні відправили модернізований батарейний комп’ютер в одну з бригад. Надаємо посильну допомогу майже всім аеромобільним частинам, і артилерійським підрозділам у механізованих і танкових бригадах. Якщо не новими поставками, то ремонтом та обслуговуванням наявних у них взірців. Там служать усі мої вихованці й колеги. Як не помогти братам-артилеристам! — зауважує Петро П’ятаков.

Адже це вся його рідна артилерія, якій він віддав десятки років вірної служби! Якій намагається бути корисним і нині, особливо у важкі роки збройного протистояння із сильним ворогом. А ще, звичайно, намагається продовжити улюблену справу, якій присвятив усе життя.

15

Кореспондент АрміяInform
Стежте за нами в Instagram
Мітки: ,
Life story, Публікації