Палата представників США на чолі зі спікером Джонсоном багато місяців до цього її блокувала, проте, зрештою, 20 квітня таки ухвалила довгоочікуване рішення. Тепер, після розгляду…
Найочікуваніший день в житті кожного курсанта — день випуску. Довгі 4-5 років навчання на плацу у парадній офіцерській формі проносяться, як пришвидшена кінострічка. Перші у житті офіцерські погони, прощання з прапором вишу, дзвін монет, кашкет, підкинутий у небо, закарбовуються у пам’яті назавжди. День, коли вчорашній курсант стає офіцером і йде у доросле військове життя.
Багато років існують незмінні традиції військових випускників. Їхній сенс та значення зрозуміють лише ті, хто носить погони. У ці спекотні дні червня у всіх вишах країни проходять держіспити, захист диплома, репетиції урочистого дня. Чи дотримаються нинішні лейтенанти сталих традицій і чи є у них нові?
Отримати погони і попрощатися із прапором
До офіційних традицій випуску молодих лейтенантів у військових вишах відносяться насамперед церемонія вручення перших в їхньому житті офіцерських погонів, а також дипломів про вищу освіту і спеціальних значків про закінчення вищого військового навчального закладу.
Окрему увагу і неймовірні емоції викликає церемонія прощання з головним символом вишу — його Бойовим прапором. За командою начальника навчального закладу випускники опускаються на праве коліно і завмирають на хвилину, тим самим віддаючи не лише честь прапору рідної альма-матер, а й данину пам’яті всім, хто віддав свої життя на захист Батьківщини. Коли лейтенанти піднімаються, тільки чутно дзвін монет, які заздалегідь підклали під коліно. До речі, тепер у деяких освітніх закладах лейтенанти кладуть під коліно одну монету, інші ж — відповідно до кількості років, проведених у виші.
Зазвичай під час урочистостей лунають слова подяки за навчання від випускників своїм батькам і керівникам закладу. На плацу випускникам зачитують наказ від керівництва оборонного відомства, яким присвоєно перші офіцерські звання «лейтенант», вручають дипломи, відзначають найкращих.
Нарешті, обов’язковою частиною випускної церемонії є і проходження випускників парадним маршем перед командуванням навчального закладу і запрошеними гостями. А далі йдуть «коробки» тих, хто ще навчатиметься, а за ними лейтенанти.
І ось у цей самий момент офіційна частина перемежовується із неофіційною. Як тільки остання шеренга новоспечених офіцерів пройде повз трибуну з керівництвом, весь стрій одноголосно вимовляє «Ось і-і-і-і ВСЕ!» — і в повітря летять монети, які випускники заздалегідь збирають саме для цього святкового моменту. Говорять, що «монетний дощ» символізує блискучу майбутню кар’єру молодих офіцерів: вони «висвітлюють небо зірками», як літнє сонце освітлює їхні перші зірки на погонах.
У деяких військових навчальних закладах монети тепер кидають навпаки: не в небо, а під ноги, щоб дзвінкіше карбувався крок.
Остання вечірня перевірка: з’їсти солдатської каші та посадити в пам’ять про курс дерево
Звичайно, що кожному військовому навчальному закладу притаманні свої формальні й неформальні правила, традиції, їхня послідовність. Розглянемо останню вечірню перевірку на досвіді випускників минулих років Військового інституту КНУ імені Шевченка.
Увечері, напередодні випуску, ще курсантами збирається особовий склад на плацу. У кожного на погоні літера «К», а по обидва боки від неї «зірочки», намальовані кульковою ручкою товаришами молодших курсів. Їх малюють тоді, коли майбутній лейтенант склав останній держіспит і захистив диплом.
Традиційно, як і кожного вечора, зачитується список вечірньої перевірки, проте для випускників він — останній. Далі перед начальником інституту шикується особовий склад, зачитують Наказ, і все — у руках нові погони — офіцерські.
Проходження перед командуванням урочистим маршем, і – зграя щасливих випускників біжить до видачі солдатської каші, яку заздалегідь виносять на плац. Перші неофіційні вітання, перша велика радість…
Також у ВІКНУ на останній вечірній перевірці після шикування заведено висаджувати дерево на Алеї випускників.
Згодом із плацу всі випускники рушають під звук барабану й пісні та із синьо-жовтими димовими шашками до студмістечка, вигукуючи «ВІКНУ — сила!»
А ті, хто проживав у гуртожитку усі 5 років, викидають із вікон усе, що їм більше не знадобиться на новому місці служби. Хоча і керівництво проти таких елементів застарілих традицій. Для курсантів молодших курсів завдання — швидко прибрати все, що лежить на землі. А там можна знайти і старий принтер, і конспекти, й інші речі.
На ранок в деяких військових закладах за поріг казарми або ж на КПП ставлять чобіт, у який усі охочі кладуть гроші, ніби як пожертву на щасливе майбутнє випускників. А у Житомирському військовому інституті імені С. П. Корольова чобіток ставлять на КПП у день випуску. Що цікаво, чобіт має розмір відповідно до числа випуску, а у цьому році відбудеться 140-й випуск молодих офіцерів!
Нові традиції, нові погляди, нові звичаї
Офіцери одеської Військової академії розповіли, що з 2019 року, окрім вже звичних традицій, відбувається спортивний забіг на вшанування пам’яті випускника академії, Героя російсько-української війни, кавалера ордена Богдана Хмельницького, лейтенанта Федора Караконстантина. — Цю традицію проведення спортивного забігу на «Трасі здоров’я» започаткував начальник факультету ДШВ та морської піхоти полковник Сергій Куз.
— Це не тільки забіг, але й етапи виконання різних силових вправ: берпи, перетаскування надувних човнів, штовхання автомобіля тощо. Приємно відзначити, що молоде покоління майбутніх офіцерів-десантників і морпіхів продовжує славну традицію Десантно-штурмових військ і Морської піхоти України, Військової академії щодо шанобливого ставлення до пам’яті старших поколінь захисників України, які віддали свої життя за незалежність нашої Батьківщини, — зазначив начальник курсу капітан Дмитро Добуш.
Важливо також, що вихованці факультету виявляють шанобливе ставлення до загиблих побратимів саме у формі спортивного змагання, тобто не на словах, а на практиці, демонструючи дух братерства, силу, витривалість, згуртованість.
Ще однією особливістю заходу є проведення після забігу ритуалу передачі символу спадковості поколінь — копії меча князя Святослава, який в урочистій атмосфері головний сержант випускного курсу передає своєму молодшому побратиму, головному сержанту 3 курсу. А ще, вперше на цьому факультеті курсанти 3 курсу вручать випускникам коїни на довгу пам’ять.
У Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут також є нововведення, запозичені від країн-партнерів НАТО. Одному з факультетів на вечірній перевірці начальники випускного курсу вручить срібні перстні з гравіюванням, з якими випускники вже стоятимуть на ранковому плацу. І вже третій рік поспіль, перед врочистостями на плацу, випускники підуть до Аскольдової Могили на вшанування героїв, які загинули під Крутами.
До прикладу, цього року Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного святкувати випускний буде дещо в іншому форматі. За словами офіцеру вишу, командування вирішило відмовитись від звичаїв, які увійшли «в моду» ще у радянські часи. Через загрозу поширення коронавірусу вперше врочистості проведуть не на плацу у Львові, а на стадіоні на польовій базі. Випускники не стоятимуть у шеренгах, а сидітимуть. За ініціативою місцевих музикантів і волонтерів заспівають гімн Академії. Традиційно зачитають і клятву випускника. А найкращому вручать пірнач — бойову зброю українських козаків як символ відповідальності перед колегами, народом, Україною.
А ось у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба випускникам вручають офіцерські погони на центральній площі міста – майдані Свободи. За традицією ХНУПС найкращий випускник факультету отримує копію «Меча дружби». Його університету подарував британський принц Майкл Кентський. Він символізує льотне братерство.
Також, у всіх військових вишах на випускній церемонії обов’язковим є вшанування випускників навчального закладу, полеглих за Україну. Курсанти випускних і молодших курсів покладають квіти до Алеї Героїв.
Подарунки з лейтенантських плечей
Напевно, найулюбленішою традицією, особливо для курсантів молодших курсів, є вітання, коли вони вперше звертаються до старшого товариша вже як до офіцера. Після вітальних слів із лейтенантських погонів чи кашкета дістають у подарунок купюру. Це може бути підписана випускником банкнота, чи щось інше, проте така «матдопомога» завжди підіймає курсантам настрій.
Після того, як офіційна частина церемонії випуску завершена, коли курсанти молодших курсів отримали свої «вітальні» банкноти, а діти, присутні на урочистостях, підібрали на плацу підкинуті в небо монети, настає час «обмивання» перших офіцерських зірочок.
Зазвичай у Сухопутних чи Десантно-штурмових військах або у Повітряних силах зірочки, як правило, складають в шолом, який заздалегідь підготували і вигравіювали на ньому всі прізвища випускників, заливають шампанським, після чого кожен випускник відпиває з нього ковток. Останнім завжди п’ють «замки» — випускники, які виконували обов’язки заступника командира взводу або курсу. А, наприклад, танкісти та автомобілісти свої лейтенантські «зірочки» «обмивають» у добре відшліфованих гільзі чи кардані.
Щороку з’являються нові звичаї, які ідентифікують приналежність до українського народу та його цінностей. Ці традиції гармонійно доповнюють пам’ять про кращі часи, які згодом у дружньому колі з радістю і ностальгією крізь прожиті роки і зірки на погонах не раз згадають однокашники.
Фото з архіву автора та з відкритих джерел
